Рішення № 10363913, 07.07.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2010 р.Справа № 12/40 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 12/40

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Онул-Ніка", м. Кіровоград

про стягнення 371 790,03 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онул-Ніка"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - участі не брали ;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - Пастух В.В. , довіреність № 1 від 07.05.10 ;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - Виноградова Л.Г., довіреність № 19 від 25.05.10 ;

У судовому засіданні оголошувались перерви відповідно 11.05.10р. до 15 год. 25.05.10р.. до 11 год. 07.07.10р., в порядку, визначеному ст. 77 ГПК України.

Сторони повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання безспосередньо у судовому засіданні, яке відбулось 01.07.2010 року, про що свідчить розписка представників сторін, яка знаходиться у матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Онул-Ника" заборгованості в сумі 371 790,03 грн. за договором фінансового лізингу № L2665-07/08 від 02.07.2008 року.

Ухвалою від 03.06.2010 року для спільного розгляду з первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Онул-Ніка" про визнання недійсними наступні положення договору фінансового лізингу від 02.07.2008 року № L2665-07/08:

- пункт 4.9 Договору фінансового лізингу від 02.07.2008 року № L2665-07/08;

- пункти 6.1.1, 6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу від 02.07.2008 року № L2665-07/08) та п. 2 Графіку платежів від 02.07.2008 року (додаток № 1 до Договору оренди (фінансового лізингу) від 02.07.2008 року № L2665-07/08) в частині розрахунку за вибором Лізингодавця за одним із наведених курсів поточних лізингових платежів та відповідного корегування (змін) лізингових платежів за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.5 та п. 4.9 Договору фінансового лізингу;

- пункт 6.3 Договору лізингу та п. 10.6 загальних умов фінансового лізингу.

Позивач по зустрічному позову вважає, що вищеперелічені пункти договору не відповідають нормам ст. 321, ч.ч. 1,3 ст. 509, ст. 533 ЦК України, ст. 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 1 Постанови КМУ від 18.12.1998р. № 1998, ст. 207 ГК України та ст. 215 ЦК України.

Відповідач за первісним позовом у своїму відзиві від 07.05.2010 року просить суд залишити позов ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення заборгованості у сумі 371790,03 грн без розгляду з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що до грудня місяця 2009 року відповідач сумлінно виконував свої обов'язки за вищезазначеним договором фінансового лізингу. Посилаючись на норми ст.ст. 617, 263 ЦК України та світову фінансову кризу, яку відповідач розцінює як обставину непереборної сили і яка негативно позначилася на виробниках сільськогосподарської продукції тощо, зазначає, що з цих поважних причин не зміг виконувати обов'язки за Договором у повному обсязі.

У відзиві на зустрічну позовну заяву від 09.06.2010 року відповідач за первісним позовом вимоги ТОВ "Онул-Ника" не визнає. В обгрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

При укладенні Договору сторони домовились, що Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів, у випадках, передбачених п. 6.1.1, 6.2.1,6.1.3.,6.1.4., 6.1.5

Змінений за вищезазначеними правилами Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Звертає увагу суду, що п. 3 ст. 762 ЦК України унормовано, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідач також зазначає, що така зміна умов договору в частині сплати розміру плати за користування майном була погоджена сторонами при його підписанні.

Крім того, відповідач зазначає, що обставини, на які посилається ТОВ "Онул-Ніка", звертаючись до господарського суду із зустрічним позовом про визнання п. 4.9 Договору недійсним, не свідчать про наявність підстав та умов для визнання такого пункту договору, укладеного між сторонами, недійсним. Приписи ст. 198 ГК України не суперечать статті 533 ЦК України. Сторони не порушили норм чинного Законодавства, обумовивши у Договорі обов'язок розрахуватися в національній валюті. Положеннями чинного законодавства сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні представники позивача по зустрічному позову вимоги підтримали повністю. Вимоги по первісному визнали частково.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача по зустрічному позову, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" ("лізингодавець") та товариством з обмеженою відповідальністю "Онул-Ніка" ("лізингоодержувач") укладено договір фінансового лізингу L2665-07/08 від 02.07.2008 року (далі - Договір). За умовами вказаного Договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № Р2665-07/08 від 02.07.2008 року зобов'язався придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно: зернозбиральний комбайн New Holland CSX-7080, 2008 р.в. новий за ціною 1188484,00 грн.; зернова жатка 24 GHNG, 2008 р.в. за ціною 176516,00 грн.; візок транспортерний ТТ-04НХ 7,3 р.в. за ціною 24800,00 грн. (спецефікація додаток № 2 до цього Договору), а лізингоодержувач зобов'язався прйняти вказане майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначеного в графіку платежів (додаток № 1 до Договору) та не може бути меншим одного року (п.1.2 Договору)

Розділом 4 сторони узгодили лізингові платежі та порядок розрахунків. Лізингові платежі складаються з авансованого платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісію Лізингодавця. Розмір лізингових платежів за певний період лізингу зазначений в графіку (додаток № 1 до Договору).

У вказаному графіку, який підписано сторонами 02.07.2008 року, зазначено, що авансова вартість предмету лізингу становить - 347450,00 грн. , адміністративна комісія - 27796,00 грн. та визначено періоди сплати поточних лізингових платежів з 1 по 40, всього лізингових платежів: 1327285,81 грн. Крім того, сторони домовились, що зазначений в цьому графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за вибором лізингодавця за курсами: 1. Курс гривні, встановлений НБУ до визначеної в п. 6.1.4 Загальних умов валюти (долари США) станом на перший робочий день першого лізингового періоду мінус 4%. 2. Середньозважений курс гривні (Ro), встановлений НБУ визначеної сторонами валюті за вказаною у додатку № 1 до Договору формулою. Коригування розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюються за правилами пунктів 6.1.1 - 6.1.5 Загальних умов.

Договором лізингу, а саме п. 4.3 визначено, що авансовий лізинговий платіж складає 25% від вартості предмету лізингу. Комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізиноодержувачем і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Виключення становить комісія, нарахована за правилами ч. 2 п. 4.6 Договору, оскільки вона нараховується до настання першого періоду лізингу (п. 4.5 Договору).

Пунктом 4.6 Договору лізингу передбачено, що до складу комісії в повному обсязі включаються винагороди лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за Договором купівлі-продажу та витрат лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним. Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховуються відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначених відсотків здійснюється за період з дня виконання лізингодавцем дій по фінансуванню придбання предмету лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеному в п. 5.4 Загальних умов.

За своєю правовою природою даний договір є договором лізингу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В ході розгляду спору встановлено, що на виконання умов зазначеного Договору лізингу позивач передав відповідачеві зернозбиральний комбайн New Holland CSX-7080, 2008 р.в. новий за ціною 1188484,00 грн.; зернова жатка 24 GHNG, 2008 р.в. за ціною 176516,00 грн.; візок транспортерний ТТ-04НХ 7,3 р.в. за ціною 24800,00 грн, що підтверджується актом прийому - передачі предмета лізингу від 09.07.2008 року, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно із загальними умовами фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору) лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісячно авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу відповідача або за допомогою факсимільного зв'язку. При цьому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3 загальних умов Договору лізингу).

Загальними умовами (п. 5.4) встановлено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається каландарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий відповідачеві за актом приймання-передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Позивач по первісному позову зазначає, що ТОВ "Онул-Ніка" взяті на себе зобов’язання належним чином не виконав у зв'язку з чим позивачем відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та розділу 10 Загальних умов було прийнято рішення про дострокове розірвання Договору лізингу та вилучення предмету лізингу на підставі виконавчого напису № 1082, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. 20.03.2009 року про повернення від ТОВ "Онул-Ника" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" предмету лізингу.

Предмет лізингу передано відповідачем позивачеві 12.08.2009 року про що свідчить постанова ВДВС Кіровоградського РУЮ від 13.08.2009 року про закінчення виконавчого провадження.

Позивач по первісному позову зазначає, що пунктом 10.3 Загальних умов передбачено, що у разі дострокового припинення Договору при настанні зазначених у п. 10.2.1 Загальних умов обставин лізиноодержувач зобов'язаний зокрема, сплатити передбачені п. 10.3.2 платежі:

1. комісію лізингодавцю за дострокове припинення Договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмету лізингу;

2. нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня);

3. суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем;

4. заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

5. суму не погашеної вартості предмету лізингу, зазначеному в графіку для лізингового періоду, якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в п. 3 графіку правилами.

У відповідності та п. 10.3.1 Загальних умов предмет лізингу позивачем був вилучений у відповідача в наслідок чого виникли витрати щодо вилучення, які не були сплачені відповідачем.

Також, на дату вилучення предмету лізингу відповідачем не були сплачені платежі за виставленими позивачем рахунками (копії яких додано до матеріалів справи).

Вартість предмету лізингу на дату його вилучення становить 1 085 084,90 грн., що відшкодовує частину його вартості та має бути відраховано від суми заборгованості відповідача.

Таким чином, відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача та письмових пояснень від 07.06.2010 року, сума боргу складає 371790,03 грн. з яких:

- комісія без ПДВ 2% за дострокове припинення Договору - 21939,35 грн. (на підставі п. 10.3.2 Загальних положень Договору лізингу)

- штрафні санкції (штраф, пеня) - 10646,54 грн.;

-додаткові витрати (компансації витрат по договору, відрядження по вилученню) - 7101,82 грн.;

-додаткові витрати з ПДВ (на нотаріуса, юридичний супровід, відповідальне збереження) - 12364,00 грн.;

-відшкодування частини вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості предмету лізингу, змінена за правилами п. 3 Графіку) - 1096967,25 грн.;

-відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими розрахунками на дату вилучення) - 128556,50 грн.;

- комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) - 86581,14 грн.;

-комісії з ПДВ (перевищення подвійної ставки НБУ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) - 89795,58 грн.;

-комісії лізингодавця без ПДВ (відсотки за користування грошовими коштами) - 2922,75 грн. З відрахуванням відшкодованої частини вартості предмету лізингу (вартість повернутого предмету лізингу) - 1085084,90 грн.

Позивач по первісній позовній заяві зазначає, що несплата вищезазначеної заборгованості стала підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Відповідач по первісній позовній заяві вимоги позивача заперечив та подав свій розрахунок заборгованості, в якому відповідач по первісній позовній заяві зазначає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, та існує переплата в сумі 401633,64 грн.

Вимоги щодо стягнення з ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” переплати в сумі 401633,64 грн. у зустрічній позовній заяві ТОВ „Онул-Ніка” не пред’являлись, а тому господарським судом не розглядались.

За результатами сумісного розгляду первісної за зустрічної позовних заяв господарський суд дійшов висновку, що заява позивача по первісній заяві підлягає частковому задоволенню, а зустрічна позовна заява підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2,5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.9. Договору, для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні Сторони обрали валюту - Долари США. Тобто, Договором встановлена валюта до обчислення - долар США.

Графіком платежів (додаток 1 до Договору) встановлено, що зазначений у цьому графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за вибором лізингодавця за одним з нижченаведених курсів:

1. Курс гривні, встановлений Національним Банком України до визначеної в п. 6.1.4. Загальних умов валюти (в нашому випадку —долари США), станом на перший робочий день першого лізингового періоду мінус 4%.

2.Середньозважений курс гривні (Ко), встановлений Національним банком України до долару США, розрахований за наступною формулою:

Яо = (К1*(К1-ОР)+Я2*Я2+...+К.п*Яп)/(Р-ОР)*0,96, де

Р1, Р2, Рп —перший/другий/н-ний платіж за предмет лізингу у гривнях;

Ш, К2, Кп —курс гривні, встановлений НБУ до долару США на дату здійснення першого/другого/п-ного платежу за предмет лізингу;

Р —вартість Предмету лізингу у гривнях, сплачена Постачальнику предмета лізингу; БР —аванс вартості Предмета лізингу в гривнях.

Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", істотними умовами договору лізингу є в тому числі і розмір лізингових платежів. Частиною 2 ст. 16 вказаного Закону, встановлено вичерпний перелік платежів, які можуть включати в себе лізингові платежі, передбачені умовами договору, а саме:

-суму, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу;

-платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

-компенсацію відсотків за кредитом;

-інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов"язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 5 ст. 180 ГК України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами КМУ. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги), вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно до ст. 189 ГК України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг) які реалізуються суб'єктам господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть виражатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Стаття 1 ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність”визначає зовнішньоекономічний договір (контракт) як матеріально оформлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Під іноземними контрагентами слід розуміти суб'єктів господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Відповідно до ч. 2 ст 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Пунктом 1Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. за № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Отже, враховуючи, що ні ТОВ “Онул-Ника”ні ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” не є іноземними контрагентами, та укладений між ними договір не є зовнішньоекономічним договором (контрактом), в зв'язку з чим грошові зобов'язання мають бути виражені у гривнях.

Зі змісту п. 4.9. Договору, відповідно до яких Лізингодавець праві здійснювати обчислення Лізингових платежів в іноземній валюті, вбачається, що даний пункт Договору порушує права та законні інтереси Позивача, та суперечать наведеним нормам права.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору позивач зобов'язався виплачувати відповідачеві лізингові платежі відповідно до Графіку та вимог ст. 5 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору). Лізингові платежі складаються з авансового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також поточних лізингових платежів, кожен з яких включає:

-суму, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу;

-комісію Лізингодавця, до складу якої в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмету лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору та пов"язані з ним (п. 4.6. Договору).

Відповідно до п. 4.5. комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмету лізингу.

Згідно з п. 5.3. Загальних умов Лізингоодержувач сплачує зазначені у Графіку (додаток 1 до Договору) поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця.

Корегування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.5 Загальних умов. Водночас дані пункти Загальних умов передбачають, що лізингодавець в односторонньому порядку змінює суму лізингових платежів у наступних випадках:

а) п. 6.1.1. Загальних умов - у випадку зміни встановленого на день укладання договору зміни ставки ІІ8Б ІЛВОК (фіксована індикативна ставка, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банків-членів Британської Банківської Асоціації, та яка фіксується на 11.00 год. рівно за Лондонським часом для певних валют та строків кредитування. При реалізації цього Договору, ставка визначається за дату за даними системи РЕЙТЕРС).

б) п. 6.1.2. - у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов"язаних з предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.

в)п. 6.1.3 - у разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою НБУ, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмету лізингу, комісія у скаді лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20% нарахованому на таке перевищення.

г) п. 6.1.4. - у випадку на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого НБУ курсу гривні до долару США по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до долару США.

д) п. 6.1.5. - в інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в т.ч. у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.

Змінений за вищезазначеними правилами Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Отже, згідно із положеннями п.п. 6.1.1., 6.1.3, 6.1.4. винагорода (комісія) Загальних умов фінансового лізингу виникає у випадку зміни курсу гривні до долара США відповідно до даних банку.

Таким чином, за умовами договору позивача зобов'язано сплачувати на користь відповідача наступні платежі:

-авансовий платіж, який відшкодовує вартість Предмету лізингу, в розмірі 25% від вартості предмету лізингу (п. 4.3. Договору, п. 5.2. Загальних умов; п. 1 Графіку платежів); -чергові лізингові платежі (п.п. 4.2., 4.4. Договору, п. 5.3. Загальних умов).

В свою чергу, поточні лізингові платежі складаються з суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісію Лізингодавця, яка, відповідно до п. 4.6., включає винагороду Лізингодавця, компенсацію відсотків за фінансування придбання Предмету лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору.

Чинне законодавство України передбачає можливість включення до лізингових платежів такого виду платежу як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно. Такий вид винагороди дійсно був передбачений сторонами та включений до складу комісії Лізингодавця (п. 4.6. Договору та графа 4 Графіку платежів), тобто розмір комісії лізингодавця, в т.ч. винагороди за отримане в лізинг майно сторонами погоджено у конкретному розмірі.

Отже, умовами договору (п. 4.1.) в порядку ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" у складі лізингових платежів передбачено суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію Лізингодавця, як винагороду за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та витрати Лізингодавця за Договором фінансового лізингу, а положеннями п. 2 Графіку платежів та п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4 загальних умов визначено платіж, який не передбачений ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" - винагорода, яка виникає у відповідача виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні.

Пунктом 1Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. за № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Виходячи з цього, перерахунок суми до сплати за офіційним курсом валюти на день платежу можливе виключно у випадку, коли у зобов'язанні визначено грошовій еквівалент в іноземній валюті. Отже право передбачати коригування лізингових платежів було б можливим виключно за умови визначення у договорі грошового еквіваленту в іноземній валюті. У спірному договорі таке визначення відсутнє.

Враховуючи вищенаведене господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача по зустрічній позовній заяві та визнає недійсними підпункти 6.1.1, 6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу від 02.07.2008 р. № L 2665-07/08) та п. 2 Графіку платежів від 02.07.08 р. (додаток № 1 до Договору оренди (фінансового лізингу) від 02.07.2008 р. № L 2665-07/08) в частині розрахунку за вибором Лізингодавия за одним із наведених курсів поточних лізингових платежів та відповідного корегування (зміни) лізингових платежів за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.5. та п. 4.9 Договору фінансового лізингу.

Також, позивач просить визнати недійсним п. 6.3. Договору лізингу та п. 10.6 загальних умов, які викладені сторонами договору у наступній редакції: „У випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) Лізингодавцем цього Договору раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають” (п.6.3) та „Раніше сплачені Лезінгоодержувачем платежі за цим договором не підлягають поверненю при достроковому припиненні цього Договору” (п.10.6 Загальних умов).

Господарський суд дійшов висновку, що зазначені пункти Договору та Загальних умов суперечать цивільному законодавству в частині положень про неповернення, в разі розірвання (припинення) договору, раніше сплачених Лізингоодержувачем лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна, у зв'язку з чим зазначені пункти повинні бути визнані недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингові платежі включають не тільки винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, але і суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, а отже за своєю правовою природою вказані договори містять елементи як договору найму (оренди) - щодо винагороди, так і договору купівлі-продажу (щодо відшкодування частини вартості предмету лізингу).

Саме у зв'язку з цим, як зазначено у ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” та ст. 806 Цивільного кодексу України, відносини з фінансового лізингу регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Ст. 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 1.2 укладених між сторонами договорів фінансового лізингу майно є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії даних договорів, тому суд вважає, що в разі розірвання договору та повернення майна Лізингодавцю, отримані ним кошти від Лізингоодержувача в частині, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, є набуттям ним майна без достатньої правової підстави.                    

У зв'язку з цим умови спірного договору в частині положень про неповернення всіх раніше сплачених Лізингоодержувачем лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості Предмету лізингу, суперечать ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

До того ж, в силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З цього слідує, що Лізингоотримувач не набуває права власності на майно у випадку його повернення, тому принаймні, має право на повернення частково сплачених в рахунок відшкодування вартості майна кошти.

Що стосується вимог позивача по первісному позову, то господарський суд дійшов наступних висновків, враховуючи пояснення відповідача по первісному позову від 06.07.2010 року, окремо по кожній сумі, яку просить стягнути ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” з ТОВ „Оніл-Ніка”.

Вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Онул-Ніка” „Комісії лізингодавця без ПДВ – 2% за дострокове розірвання Договору в сумі 21939,35 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 10.3.2. Загальних умов лізингоодержувач повинен сплатити Лізингодавцю комісію за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмета лізингу, визначеної за правилами ч. 5 п. 10.3.2 цих загальних умов.

Частина 5 п. 10.3.2 Загальних умов передбачає, що сумою непогашеної вартості Предмету лізнгу є сума, зазначена в Графіку для лізингового платежу, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в Договорі та додатках до нього (загальні умови, Графік) правилами. Лізинговим періодом, в якому відбулось дострокове припинення договору є 13 період лізингу, а сумою непогашеної вартості Предмету лізингу, зазначеною в Графіку для цього лізингового періоду є сума в розмірі 128556,50 грн.

Відповідно до п. 6.2 Загальних умов встановлено, що змінений за правилами п. 6.1 цих Загальних умов розмір лізингових платежів визначається у відповідному рахунку та підлягає сплаті Лізигооодержувачем у безспірному порядку. Відповідно рахунку позивача від 03.08.2009р. № L2665-07/08/13 частина лізингового платежу визначена самим позивачем в сумі 128556,50 грн.

12 серпня 2009 року позивачем по первісній позовній заяві було вилучено предмет лізингу, що підтверджується актом від 12.08.2009 року.

На дату вилучення предмету лізингу заборгованість відповідача з лізингових пелатежів відповідно до Графіку платежів від 02.07.2008 року (додаток № 1 до Договоу), період -13, із здійсненими оплатами становила 128556,50 грн.

Враховуючи положення ч. 5 п.п.10.3.2. Загальних умов комісія за дострокове припинення Договору має сплачуватися від суми непогашеної вартості предмета лізингу, яка зазначена в графі лізингового періоду в якому має місце дострокове припинення договору. В даному випадку це є 13 період лізингу, де сума непогашеної вартості предмета лізингу складає 128556,50 грн. Відповідно комісія за дострокове припинення договору складає:

128556,50 грн. х 2% = 2571,13 грн.

Враховуючи викладене господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення комісії лізингодавця без ПДВ -2% за дострокове розірвання договору частково, в сумі 2571,13 грн.

В задоволенні решти позовних вимог в цій частині господарський суд відмовляє у зв’язку з безпідставністю їх пред’явлення.

Вимоги позивача шодо стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) в сумі 10646,54 грн. на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає без розгляду, оскільки позивачем не подано на виогу ухвали суду розрахунку позовних вимог в цій частині. Без вказаного розрахунку господарський суд позбавлений можливості розглянути позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій по суті. Посилання позивача по первісній позовній зяві у своїх поясненнях, що період за який розрахована пеня зазначено в рахунках на оплату є безпідставним, оскільки вказані рахунки (арк. справи 18,19, 21,23,26 т.2) таких періодів не містять. Не містять вказані рахунки і розміру пені та сум заборгованості, на які нарахована пеня.

Вимоги позивача про стягнення додаткових витрат в загальній сумі 19465,82 грн. підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Витрати по страхуванню Предмета лізингу в сумі 11661,82 грн. не підлгають задоволенню, оскільки в договорі відсутні умови щодо включення страхових оплат лізингодавця до складу комісійних витрат або щодо покладення відшкодування страхових платежів на відповідача. Не передбачає таких умов і Закон України „Про фінансовий лізинг”.

За таких обставин господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ „Онул-Ніка” витрат по страхуванню предмета лізингу.

Щодо відшкодування витрат на зберігання вилученого Предмета Лізингу у розмірі 6440,00 грн. позивач посилається на п. 6.4 Договору. Однак згідно вказаного пункту договору відшкодуванню підлягають витрати, пов’язані з вилученням та реалізацією.

Отже, вимоги про стягнення витрат по зберіганню майна в сумі 6440,00 грн. позивачем пред’явлені безпідставно. За таких обставин господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В той же час господарський суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Онул-Ніка” витрати по здійсненню виконавчого напису в сумі 1364,00 грн., оскільки позивачем до матеріалів справи подано копію платіжного доручення № 22917 від 20.03.2009 року , рахунок-фактура № 65 від 20.03.2009 року та Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2009 року, підписаний представником позивача та приватним нотаріусом Кондратенко М.І. (арк. справи 41-43, т.1).

Вимоги позивача про відшкодування частини вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості предмету лізингу, змінена за правилами п. 3 Графіку) в сумі 1096967,25 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктами 6.1., 6.2 Загальних умов встановлено, що Лізингодавець має право змінити розмір лізингових платежів, який визначається у відповідному рахунку та сплачується Лізингоодержувачем у безспірному порядку. Однак, ні Загальними умовами, ані Договором фінансового лізингу не визначено порядок індексації остаточної непогашеної вартості Предмету лізингу при достроковому розірванні Договору фінансового лізингу.

Окрім того, позивач вказує на те, що сума відшкодування частини вартості Предмету лізингу – сума непогашеної вартості предмета лізингу – змінена за правилами п. 3 Графіку. Проте, як правомірно заперечує відповідач по первісному позову, Графік (додаток № 1 до Договору фінансового лізингу) не містить в собі такого пункту під номером 3. Вказане свідчить, що позивач провів розрахунок даної суми на підставі неіснуючого пункту Графіку.

Отже, враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки вони заявлені безпідставно.

Вимоги позивача про стягнення з вТОВ „Оніл-Ніка” заборгованості в рахунок відшкодування частини вартості предметі лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 128556,50 грн. доведена належними доказами, підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з ТОВ „Онул-Ніка” комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 86581,14 грн. та вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Онул-Ніка” комісії з ПДВ (перевищення подвійної ставки НБУ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 89795,58 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач просить стягнути вказані суми, посилаючись при цьому на підпункти 6.1.1. та 6.1.4 пункту п. 6.1 Договору.

Задовольняючи вимоги позивача по зустрічній позовній заяві господарський суд вказані підпункти договору визнав недійсними.

За таких обставин у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з ТОВ „Онул-Ніка” комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 86581,14 грн. та вимоги про стягнення з ТОВ „Онул-Ніка” комісії з ПДВ (перевищення подвійної ставки НБУ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 89795,58 грн.

Вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Онул-Ніка” комісії лізингодавця без ПДВ (відсотки за користування грошима) в сумі 2922,75 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При обгрунтуванні даної суми комісії до стягнення Позивач посилається на п.п. 14.1.-4.6 Договору та п.п. 5.2-5.4 Загальних умов та вказує, що ним нарахована комісія з дати останнього розрахунку (періоду) до дня вилучення Предмету Ліизингу.

Умовами договору та Загальними умовами не передбачено сплату Позивачеві за первісним позовом відсотків за користування грошима. Інша правова підстава для стягнення вказаних коштів Позивачем не зазначається. Окрім цього, позивач не вказує конкретно період, за який він нараховує дану комісію, не зазначає суму на яку здійснюється нарахування, не надає відповідних розрахунків.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України , що за відповідачем існує зазначена заборгованість.

Враховуючи вищевикладене , витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом.

На піставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги по первісній позовній заяві задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Онул-Ника", 25006, м.Кіровоград, вул.Дзержинського, 72 кв.14, код ЄДРПОУ 13761835, поточний рахунок № 260008124 в Кіровоградській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Кіровоград, МФО 323538 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", 04073, м.Київ, просп. Московський,9 корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657, поточний рахунок 2600514928 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335 заборгованість в сумі 132491,63 грн., з яких:

-комісії лізингодавця без ПДВ - 2% за дострокове розірвання договору в сумі 2 571,13 грн.;

-додаткові витрати з ПДВ (на нотаріуса) в сумі 1364,00 грн.;

- відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за витавленими рахунками на дату вилучення) в сумі 128 556,50 грн.,

а також державне мито в сумі 1 324,92 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в сумі 84,01 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 10 646,54 грн. залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог по первісному позову відмовити.

Позовні вимоги позивача по зустрічній позовній заяві задовольнити повністю.

Визнати недійсними наступні положення договору фінансового лізингу від 02.07.2008 року № L2665-07/08, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та товариством з обмеженою відповідальністю "Онул-Ніка" :

- пункт 4.9 Договору фінансового лізингу від 02.07.2008 року № L2665-07/08;

- пункти 6.1.1, 6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу від 02.07.2008 року № L2665-07/08) та п. 2 Графіку платежів від 02.07.2008 року (додаток № 1 до Договору оренди (фінансового лізингу) від 02.07.2008 року № L2665-07/08) в частині розрахунку за вибором Лізингодавця за одним із наведених курсів поточних лізингових платежів та відповідного корегування (змін) лізингових платежів за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.5 та п. 4.9 Договору фінансового лізингу;

- пункт 6.3 Договору лізингу та п. 10.6 загальних умов фінансового лізингу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", 04073, м.Київ, просп. Московський,9 корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657, поточний рахунок 2600514928 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Онул-Ника", 25006, м.Кіровоград, вул.Дзержинського, 72 кв.14, код ЄДРПОУ 13761835, поточний рахунок № 260008124 в Кіровоградській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Кіровоград, МФО 323538 державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

дата підписання повного

тексту рішення 12.07.10р.