Ухвала суду № 10363586, 10.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10.07.10№ 05-5- 39 / 7711 Суддя , розглянувши

позовну заяву Закритого акціонерного товариства Страхова Компанія "К"ЮБІІ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ"Балакком"

третя особа Дочірнє підприємство з Іноземними Інвестиціями "Перно Рікар Україна"

про відшкодування фінансової шкоди в порядку у сумі 98 350,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовну заяву № б/н від 09.07.2010 р. і додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

У частині 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України викладено вимоги щодо змісту позовної заяви, з урахуванням яких позовна заява повинна містити, зокрема, найменування, місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційні коди суб"єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб).

Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.

Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Фактично у позовній заяві не вказано повного найменування відповідача, оскільки при вказанні назви останнього застосовані скорочення (ВКФ), тоді як посилання на установчі документи відповідача, можливі зміни до них, офіційні документи та відповідні довідки (витяги) з Єдиного державного реєстру щодо повного або офіційно зареєстрованого у Єдиному державному реєстрі скороченого найменування відповідача саме як Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ"Балакком" в позовній заяві відсутні, а як свідчать додатки до позовної заяви, до останньої такі документи і не додавались.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є ад реса органу або особи, які відповідно до установчих документів юри дичної особи чи закону виступають від її імені. Аналогічне визначення містить ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Місцезнаходження юри дичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 квітня 2007 р. № 54).

Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Оскільки позивачем не вказано на жодне з джерел, з яких він отримав дані про належність відповідачу адреси, вказаної у позовній заяві (і до останньої такі не додані), суду не доведено підставність зазначення позивачем у позовній заяві місцезнаходження відповідача за адресою 02002, м. Київ, вул. Каховська, 60, оф. 301.

Крім того, у позовній заяві в порушення вимог ст. 54 ГПК України не вказано ідентифікаційного коду відповідача.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів:

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов"язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Пунктом 2 частини 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270), документом, що підтверджує надання послуг поштового зв"язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно абз. 6 підпункту 3.3. пункту 3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.97 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку є належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, з викладеного у листі Вищого господарського суду України № 05-05/181 від 25.03.2009 р. також вбачається, що належними доказами надсилання відповідачеві копії позовної заяви є розрахунковий документ, (виданий відправникові поштового відправлення відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку), та реєстр поштових відправлень, якщо відповідні документи подано в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

З вищенаведених роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” також вбачається, що відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви.

Так, пунктом 19 Правил надання послуг поштового зв’язку передбачено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися з описом вкладення та/або післяплатою. Отже, прийом внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення здійснюється за бажанням відправника, а рівно у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправника до обов»язкового оформлення описів вкладення.

Фактично до позовної заяви у якості доказу надсилання відповідачеві копії позовної заяви подано лише опис вкладання у цінний лист від 15.06.2010 р. (додаток № 10), який не зумовлений Правилами надання послуг поштового зв’язку у якості обов»язкового документу, що підтверджує надання послуг поштового зв"язку, а тому не може бути визнаний судом у якості належного доказу направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Крім того, суд звертає увагу, що опис вкладання у цінний лист датований 15.06.2010 р., тоді як позовна заява була підписана 09.07.2010 р.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до листа Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві № 1021-4/4 від 23.06.2010 р. повідомлено, що станом на 23 червня 2010 року Головним управлінням державного казначейства України в м. Києві були змінені реквізити та коди платежів при сплаті судових витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справ для Господарського суду міста Києва, зокрема, оновлені реквізити є наступними:

- рахунок 31218264700001;

- код ЄДРПОУ 24262621;

- МФО 82019;

- Отримувач ГУ ДКУ у м. Києві;

- код платежу 22050003;

- банк ГУ ДКУ у м. Києві.

В порушення вищезазначеного, позивач фактично платіжним дорученням № 000005560 від 01.07.2010 р. здійснив оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., зазначивши при цьому інші реквізити, а саме:

- рахунок 31213259700011;

- МФО 820019;

- ідентифікаційний код 26077968;

- Одержувач УДК у Шевченківському р - ні м. Києва;

- банк одержувача ГУДК України у м. Києві.

А тому платіжне доручення № 000005560 від 01.07.2010 р. не приймається судом у якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду слід також врахувати наступне:

Стаття 54 ГПК України визначає вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, при цьому у ч. 2 цієї статті зазначені вимоги, які повинні бути виконані позивачами при складанні тексту позовної заяви, як документа, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.

Однак, п. п. 1-7 ч. 2 ст. 54 ГПК України не передбачають права (можливості) для позивача самостійно визначати та залучати до участі у справі третіх осіб при складанні та поданні позовної заяви до господарського суду.

Вчинення таких дій є перевищенням позивачем повноважень, зумовлених ст. 22 ГПК України та суперечить ч. 3 ст. 27 ГПК України, відповідно до якої питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Про це наголошується і в п. 1.6 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 з послідуючими змінами та доповненнями: "Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується ухвалою до прийняття господарським судом рішення з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. На підставі статей 106 і 111-113 ГПК України ухвали про залучення до участі у справі третіх осіб або їх вступ у справу перегляду в апеляційному та касаційному порядку не підлягають".

Фактично, перебравши на себе повноваження суду, позивач у своїй позовній заяві одноособово визначив третю особу, т.т. самостійно вирішив питання про залучення до участі у справі Дочірнього підприємства з Іноземними Інвестиціями "Перно Рікар Україна".

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Згідно ч. 2 ст. 27 ГПК України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

З огляду на вищенаведені вимоги, подані позивачем до позовної заяви документи належним чином не засвідчені.

          Керуючись п.п. 2, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя                                                                                           Гумега О.В.