Рішення № 10363525, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/15215.06.10 за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „ПАРИТЕТ”, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Промкомрезерв”, м. Київ

про          стягнення 31342,82 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Чабанова І.В., директор

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПАРИТЕТ” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Промкомрезерв” про стягнення 31342,82 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки від 07.08.2009 року щодо повної оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 27363,6 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 5.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2329,19 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути відсотки річних у розмірі 341,86 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1308,17 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 25.05.2010 року.

Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на майно та грошові кошти, які належать відповідачу.

          Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

В зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року продовжено строк вирішення спору.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, представник відповідача в судові засідання не з’явився, причини неявки невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судових засіданнях від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.06.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

07.08.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ПАРИТЕТ”, Постачальник (надалі по тексту ТОВ „ПАРИТЕТ”, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Промкомрезерв”, Покупець (надалі по тексту ТОВ „Промкомрезерв”, відповідач) укладено Договір б/н (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов’язується здійснити поставку обладнання відповідно до Специфікації, що є невід’ємною частиною даного Договору.

Ціна Договору складає 91212 грн., в т.ч. ПДВ 15202,0 грн. (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється у відповідності з „Інкотермс-2000” протягом 15 календарних днів з моменту отримання 70% передоплати.

Відповідно до специфікації № 1 до Договору позивач зобов’язався поставити відповідачу установку знезаражування води ультрафіолетом УДВ-4А300Н-150.

Відповідно до п. 2.1 Договору Покупець зобов’язався оплатити товар на умовах 70 % (63848 грн.) передоплати протягом 3-х банківських днів після підписання даного Договору та протягом 20 календарних днів після здійснення поставки сплатити ще 30% (27364 грн.).

Матеріалами справи встановлено, що 10.08.2010 року відповідач перерахував позивачеві перший платіж в розмірі 63848 грн. та додатково 0,40 грн.

01.09.2009 року позивач виконав взяті на себе зобов’язання щодо поставки установки знезаражування води ультрафіолетом УДВ-4А300Н-150 відповідачу, що підтверджується накладною № 1/09 від 01.09.2009 року. Повноваження особи на отримання товару від імені відповідача підтверджуються Довіреністю № ПР-0000092 від 01.09.2009 року. (копії в матеріалах справи).

Відповідач в строки встановлені Договором коштів в розмірі 30 % вартості Договору в повному обсязі не перерахував.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 12/12/1 від 12.12.2009 року з вимогою погасити заборгованість, а також сплатити пеню та інфляційні нарахування.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погашення відповідачем суми заборгованості станом на дату прийняття рішення.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 27363,60 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та скріпленою печаткою підприємства, а також довідкою АКБ „УКРСОЦБАНК” від 14.05.2010 року № 170/0790.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідач зобов’язався оплатити товар на умовах 70 % (63848 грн.) передоплати протягом 3-х банківських днів після підписання даного Договору та протягом 20 календарних днів після здійснення поставки сплатити ще 30% (27364 грн.), однак в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався, 30 % в повному обсязі не перерахував.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27363,60 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законом відповідальності.

Відповідно до п. 5.2 Договору при невиконанні або неналежному виконанні своїх зобов’язань по даному Договору, сторона, яка не виконала або неналежно виконала свої зобов’язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від суми зобов’язання за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи викладені обставини вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача в розмірі 2329,19 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, відсотки річних в розмірі 341,86 грн., втрати від інфляції в розмірі – 1308,17 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Промкомрезерв” (04073, м. Київ, вул. Сирецька, б. 37а, 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 5 оф. 405, р/р 26005013490181 КМФ АКБ „УКРСОЦБАНК” МФО 322012, ід. код 326688226568 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ПАРИТЕТ” (83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 31/118, р/р 26002170082230 в ДОФ УСБ м. Донецька, МФО 334011, ід. код 31297910) 31342,82 грн. (тридцять одну тисячу триста сорок дві гривні вісімдесят дві копійки), з яких 27363,60 грн.(двадцять сім тисяч триста шістдесят три гривні шістдесят копійок) основного боргу, 2329,19 грн.(дві тисячі триста двадцять дев’ять гривень дев’ятнадцять копійок) пені, 341,86 грн. (триста сорок одну гривню вісімдесят шість копійок) відсотків річних, 1308,17 грн. (одну тисячу триста вісім гривень сімнадцять копійок) втрат від інфляції, а також 313,43 грн.(триста тринадцять гривень сорок три копійки) державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова