Рішення № 103629276, 02.03.2022, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/261/22

Номер провадження 2-а/556/14/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2022 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.,

при секретарі - Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доУправління патрульноїполіції вРівненській областіпро визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.02.2022 інспектором Управління патрульної поліції в Рівненській області винесено постанову, серії ДПО № 716388, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання вимоги дорожнього знака 3.34 «Зупинка заборонена».

Позивач зазначає, що такого порушення правил дорожнього руху не вчиняв, докази його провини відсутні, а тому дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Вважає, що факт порушення ним ПДР, а саме здійснення зупинки, ближче 70 м від заборонного знаку 3.34, ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними та допустимими доказами. Просить позов задовольнити.

Вказаний позов надійшов до суду 08 лютого 2022 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 08 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.

01.03.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просять в позові відмовити за безпідставністю.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, позов не визнають, просять в позові відмовити за безпідставністю.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.02.2022 інспектором Управління патрульної поліції у Рівненській області Кардаш В.В. винесено Постанову про накладенняадміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №716388. Згідно даної постанови, 03 лютого 2022 року, о 23 год. 36 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, марки VOLKSWAGEN НОМЕР_1 , та порушив вимогу Дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», а саме: здійснив зупинку в 70 метрів біля Дорожнього знаку, чим порушив Правила дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначенийст.62 Конституції Українипринцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що відповідачем не доведено, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

При цьому, згідно з п.8.4.в ПДР дорожні знаки поділяються на групи: заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до приписів Правил дорожнього руху України, знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Не поширюється дія знаку: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під ним таблички 7.18 Крім інвалідів на водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Зона дії вказаного знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знака поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Зона дії знака може бути зменшена табличкою 7.2.2 Зона дії на початку зони дії, а також установленням у кінці його зони дії дублюючого знака з табличкою 7.2.3 Зона дії .

Відповідно донаданих судуфотокопій зонадії дорожньогознаку зупинказаборонена бувобмежений табличкою7.1.1.,що вказує відстань від знака допочатку небезпечної ділянки, місця запровадження відповідного обмеження або певного об`єкта (місця), розташованого попереду заходом руху.

Твердження представника відповідача про те, що згідно відеофіксації та фотофіксації правопорушення, чітко вбачається, що транспортний засіб марки VOLKSWAGEN НОМЕР_1 здійснив зупинку безпосередньо в зоні дії знаку 3.34 "Зупинка заборонена", не приймаються судом до уваги, оскільки, на долучених до відзиву фотоматеріалах міститься лише фото із дорожнім знаком 3.34 «Зупинка заборонена» з додатковою табличкою 7.1.1, (фото зроблено у світлу пору доби, а правопорушення вчинено о 23 год. 30 хв.), окрім того транспортний засіб, марки VOLKSWAGEN ВК 8965 на долучених фото не зафіксований. Також на диску з відеозаписом фіксації події, яка описана у оскаржуваній постанові, що долучений до відзиву, зафіксовано транспортний засіб, із включеними аварійними вогнями та позивач ОСОБА_1 до якого підійшов працівник поліції та попередив його, що той здійснив зупинку транспорного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», однак на відео відсутній замір на місці вчинення правопорушення. А для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, виходячи з його природи, необхідним являється замір відстані на місці вчинення правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі №760/3696/16а та від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а, відповідно до яких виключно замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення є доказом порушення правил зупинки автомобіля.

Ураховуючи положення статей 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Водночас важливим є дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності, установленого КУпАП.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа №337/3816/16-а, суд під час розгляду справи, зокрема щодо правомірності рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинен перевірити чи були вчинені позивачем відповідні дії, що стали підставою для прийняття такого рішення, та чи є підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності є важливою складовою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, а тому також має бути оцінена судом.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

А як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.

А як зазначено в ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З огляду на викладене, враховуючи наявні матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 порушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, не вбачається, оскільки будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові, відповідачем не надано.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" , передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейським судом з прав людини у п. 36 рішення в справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином,притягнення особидо адміністративноївідповідальності можливелише заумови наявностіюридичного складуадміністративного правопорушення,в томучислі,встановлення виниособи уйого вчиненні,яка підтвердженаналежними тадопустимими доказами. Однак,аналізуючи вищенаведені законодавчі акти та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.02.2022, серії ДПО18 №716388, не подав належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому з цих підстав позовні вимоги необхідно задовольнити, а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою було накладено на позивача адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. скасувати, а провадження у справі закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 496,20 грн., сплачений ОСОБА_1 при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.02.2022, серії ДПО18 №716388, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Рівненській області Кардаш В.В., відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,житель АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Рівненській області (м. Рівне, вул.Степана Бандери,14а) судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, через Володимирецький районний суд Рівненської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.15.5) розділу У111Перехідні положення КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14А, код ЄДРПОУ:40108646.