Ухвала суду № 103629244, 10.03.2022, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/79/22

Номер провадження 1-в/948/25/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2022 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Кравець С.В.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

прокурора Хмари М.А.,

представника ВК (№ 9) Попельнюха А.В.,

захисника Чолана М.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в режимі відеоконференції з ДУ «Машівська виправна колонія (№ 9)» спільне подання Державної установи «Машівська виправна колонія (№ 9)» та спостережної комісії Полтавської РДА Полтавської області стосовно засудженого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Білорецьк, РФ, зареєстрований в АДРЕСА_1 , (фактично проживає в АДРЕСА_2 , громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, раніше не судимого,

про умовно-дострокове звільнення

в с т а н о в и в :

у лютому 2022 року до суду надійшло вказане подання, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 18.04.2018р., засуджений за ч.3 ст. 286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання період з 29.06.2017 р. по 21.01.2019р., з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Станом на 06.12.2019 року відбув Ѕ строку основного покарання, характеризується позитивно, як особа, що довела своє виправлення, а тому до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення подання з огляду на те, що засуджений мав три стягнення за зберігання заборонених предметів, також вживав не достатньо заходів для відшкодування шкоди потерпілим, зокрема добровільно цього не робив. Водночас з урахуванням позитивних зрушень у поведінці засудженого вважає, що він лише став на шлях виправлення, але не довів його, а відтак застосування умовно-дострокового звільнення є неможливим.

Представник ВК (№9) та засуджений подання підтримали та просили його задовольнити.

Захисник засудженого просив подання задовольнити з тих підстав, що стягнення до засудженого були застосовані в СІЗО як до обвинуваченого і станом на липень 2019 року вже погашені. Також зазначив, що на користь потерпілих сплачуються кошти за рахунок земельної ділянки засудженого, а добровільно він погашати збитки не має змоги, оскільки отримував коштів недостатньо. Водночас на сьогодні засуджений з 8 років відбув більше 6 років основного покарання, у ВК має лише заохочення, а відтак заслуговує на умовно-дострокове звільнення.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі з 29 червня 2017 року, кінцевий строк 06 грудня 2023 року, прибув до Машівської ВК (№9) 07.05.2019р.

За ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 28.12.2020р. засудженому було відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення (а.о.с.54 т.1).

Згідно п.1 ч.3 ст. 81 КК України (в редакції з 17.03.2021р.) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.

З вироку суду вбачається, що ОСОБА_1 вчинив злочин 04.04.2017 року в стані алкогольного сп`яніння та внаслідок його дій загинуло дві людини, а троє осіб отримали середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Свою провину при безпосередньому розгляді справи не визнавав. Судом стягнуто з засудженого на користь потерпілих моральну шкоду в загальному розмірі 290 000, 00 грн (а.о.с.22-39 т.1).

Згідно п.1 ч.3 ст. 81 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, а також за необережний тяжкий злочин.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Отже, з огляду на те, що на час вчинення ОСОБА_1 злочину, редакція п.1 ч.3 ст. 81 КК України не передбачала заборони її застосування до осіб, які вчинили злочин в стані алкогольного сп`яніння, а відтак з урахуванням вимог ст. 5 КК України, п.1 ч.1 ст. 81 КК України необхідно застосувати в редакції до діяла до 17.03.2021р.

Так, засуджений ОСОБА_1 за період відбування покарання в місцях позбавлення волі мав три стягнення у вигляді догани, останнє погашено 17.07.2019р., після чого отримав п`ять заохочень за сумлінну поведінку та ставлення до праці, останній раз 27.10.2021 р., характеризується як особа, що довела своє виправлення, працевлаштований робітникомтваринництва,виконує роботиз благоустрою,дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом, підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, приймає участь у виховних заходах, вину у вчиненні злочину визнає, мав виконавчі листи на загальну суму 7406, 40 грн, відшкодовано в повному обсязі, що підтверджується характеристикою і довідкою про стягнення та заохочення (а.с.2-4).

Як видно з довідки ДП «Сільськогосподарське підприємство державної Кримінально-виконавчої служби України (№9)» засуджений в період з червня 2019 року по листопад 2020 року працював робітником тваринництва та сторожем, має 100% виконання (а.о.с.166 т.2), відомості про роботу після цієї дати відсутні.

В судовому засіданні засуджений пояснив, що стягнення були накладені в СІЗО і вже погашені. У ВК він працевлаштований сторожем, погасив збитки на користь держави, виконавчі листи по позовах не надходили, а добровільно не сплачував, оскільки не має змоги, в той час з арештованої у нього земельної ділянки кошти сплачуються потерпілим. Також засуджений зазначив, що його мати потребує стороннього догляду, який їй надавала сусідка та внук, водночас вказав, що в нього є менший брат, який знаходиться на заробітках за кордоном.

Як убачається з матеріалів справи засуджений відбув Ѕ строку основного покарання за вироком суду, яка надає йому право на умовно-дострокове звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Отже, відбуття певної частини покарання є лише формальною умовою умовно-дострокового звільнення, в той час, як фактичною, обов`язковою підставою є доведеність виправлення засудженого та його ставлення до праці не в певний період часу, а протягом всього строку відбування покарання.

Водночас, як свідчать матеріали справи, перебуваючи у Вільнянській УВП № 4 засуджений допустив три порушення у вигляді зберігання заборонених предметів, за що до нього були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани.

Після прибуття до Машівської (ВК №9) засуджений у 2019 та 2020 роках отримав лише по одній подяці, і лише у 2021 році, після відмови суду в застосуванні до нього умовно-дострокового звільнення, до нього було застосовано три заохочення, що хоча і свідчить про процес позитивних змін в його поведінці, але лише упродовж останнього року, а не протягом усього строку відбування покарання.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд вважає, що хоча засуджений за час відбування покарання п`ять разів був заохочений за сумлінну поведінку та ставлення до праці, водночас суд враховує, що він вчинив злочин в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого дві особи загинуло, а трьом заподіяні середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, і хоча на сьогодні, засуджений провину визнає, але не вчинив жодної дії для полегшення страждань потерпілих, шляхом оплати цивільного позову. Доводи ж про те, що кошти сплачуються за рахунок арештованої його земельної ділянки не підтверджені жодними доказами.

Водночас, поведінка засудженого не була сумлінною протягом всього строку покарання, оскільки він тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності за зберігання заборонених предметів, після чого отримував по одному заохоченню в рік, і лише у 2021 році отримав три заохочення, що є недостатнім для доведення ступеню його виправлення впродовж всього строку відбування покарання та що, в свою чергу, свідчить про його нестабільну поведінку.

Щодо доводів захисту про те, що вказані стягнення були вчинені під час перебування засудженого в СІЗО тоді, коли він не набув статусу засудженого, суд не погоджується та зазначає, що одне з трьох стягнень вчинено вже після ухвалення вироку у справі, а враховуючи те, що засудженому зараховано строк за час перебування в СІЗО майже 1, 5 року день за два до відбування покарання, а відтак і його поведінка протягом вказаного строку повинна враховуватись, оскільки суд не може застосовувати законодавство вибірково.

Стосовно наданих захисником документів про те, що ОСОБА_2 , яка є матір`ю засудженого (підтверджуючі документи не надано), має хворобу та потребує стороннього догляду, а також клопотання селищної ради про застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення, суд зазначає, що вони лише свідчать про соціальні зв`язки засудженого, але правового значення у справі не мають, оскільки за ч. 2 ст. 81 КК України підставою для умовно-дострокового звільнення є сумлінна поведінка та ставлення до праці засудженого під час відбування покарання.

За таких обставин, у задоволенні подання необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 539 КПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні спільного подання Державної установи «Машівська виправна колонія (№ 9)» та спостережної комісії Полтавської РДА Полтавської області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.В.Кравець