Рішення № 10362829, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/23622.06.10 За позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» до Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою

відповідальністю «Велес»

про стягнення 11026,74 грн.

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»

про стягнення 27539,79 грн.

                              Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Кальчев Л.В. –представник за довіреністю № 2385 від 30.12.2009 року;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: Васильченко І.В. - представник за довіреністю № 39 від 09.04.2010 року.

В судовому засіданні 22.06.10, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»до Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11 026,74 грн., в т.ч. 9 869,76 грн основної заборгованості, 3% річних в сумі 60,20 грн, 405,90 грн пені, 7% за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів в сумі 690,88 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що 09.06.05 між Спільним українсько-бельгійським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»(орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) було укладено договір оренди № 1840 нерухомого майна, що належить до державної власності. Згідно п.1.1 договору балансоутримувачем орендованого майна виступає позивач. Відповідно до п.3.3 договору передбачено, що орендар самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

За доводами Позивача Відповідач систематично не виконує своїх обов’язків щодо вчасності та повноти оплати орендних платежів. Так, у відповідача існує заборгованість по орендній платі у розмірі 9 869,76 грн., з посиланням на п.3.5 договору та положення ст. 625 ЦК України та ст.ст. 173, 231, 321 ГК України позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 405,90 грн, 3% річних у розмірі 60,20 грн та 7% штрафу у розмірі 690,88 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.10 р. було порушено провадження у справі № 40/236 за вказаною позовною заявою, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.06.10.

В судове засідання 01.06.10 представники позивача та третьої особи з’явились.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 10.06.2010 року у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

04.06.10 через службу діловодства Господарського суду м. Києва Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву подало позовну заяву до Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 27 539,79 грн.

Подану заяву обґрунтовує тим, що з укладеним між заявником та відповідачем у справі № 40/236 договором оренди орендна плата за користування об’єктом оренди перераховується щомісячно у розмірі 70 % до державного та 30 % на рахунок балансоутримувача (позивача у справі). З огляду на порушення інтересів держави через невиконання відповідачем договірних зобов’язань, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву як орендодавець, звернулось до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. відповідно до ст. 26 ГПК України суд прийняв позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 27 539,79 грн, розгляд справи призначив на 10.06.2010р.

В судове засідання 10.06.10 представники сторін з’явились. Представник третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору подав документи на виконання вимог ухвали суду від 01.06.10.

Представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 18 392,04 грн заборгованості, в тому числі суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з 10.11.09 по 10.06.10 у розмірі 16 813,08 грн, суму пені –405,90 грн, 3% річних –157,35 грн, штраф в розмірі 7% за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів –1 015,71 грн.

Судом прийнято заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача відзив на позов та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

У судовому засіданні 10.06.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву до 22.06.2010р.

У судове засідання 22.06.2010р. представники позивача та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору з’явились, позовні вимоги підтримали та просили позови задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не надав заперечення проти заявлених позовних вимог. У судове засідання 22.06.2010 рокуне забезпечив явку повноважного представника.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про оголошення перерви.

За таких обставин згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

09.06.2005 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець, третя особа) та Спільним українсько-бельгійським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»(орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 1840 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.1.1 договору оренди № 1840 від 09.06.05 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 52,88 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, що знаходиться на балансі державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод». Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно з п. 10.1 цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 09.06.05 до 09.05.06 включно.

Відповідно до п. 5.2. орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п.5.14 в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Згідно з п. 3.1 договору оренди № 1840 від 09.06.05 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України та змінена за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –травень 2005р.: 1 586,40 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п.3.2 договору оренди № 1840 від 09.06.05 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3 перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

09.06.05 орендодавець на виконання зобов’язань за договором оренди № 1840 від 09.06.05 за актом приймання-передачі передав орендарю зазначене нерухоме майно.

В подальшому, 31.05.06 між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір № 1 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1840 від 09.06.05., яким продовжено термін дії договору оренди № 1840 від 09.06.05 до 29.12.06. Крім того, відповідно до п.2 додаткового договору № 1 від 31.05.06 кожне наступне продовження терміну дії договору оренди № 1840 від 09.06.05 здійснюється з врахуванням п.1 цього додаткового договору, за наявності письмової згоди балансоутримувача та оформлюється письмово, шляхом підписання сторонами додаткового договору.

06.02.07 між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір № 1 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1840 від 09.06.05., яким продовжено термін дії договору оренди № 1840 від 09.06.05 до 29.06.07.

Крім того, відповідно до п.2 додаткового договору № 1 від 06.02.07 сторони виклали абзац 1 пункту 3.1 розділу 3 договору оренди № 1840 від 09.06.05 в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку –січень 2007 р.: 2 772,43 грн.

Протягом всього терміну прострочення виконання грошового зобов’язання з боку відповідача позивачем та третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача та позовні вимоги третьої особи підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, як зазначалось вище, згідно з умовами договору оренди № 1840 від 09.06.05 зобов’язався вносити орендні платежі своєчасно і у повному обсязі.

На підставі доказів, що забезпечені позивачем та третьою особою, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив договірні зобов’язання щодо здійснення орендних платежів, що передбачені вказаним договором перед позивачем та третьою особою.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договору оренди № 1840 від 09.06.05 у останнього виникла заборгованість перед позивачем за період з 10.11.09 по 10.06.10 у розмірі 16813,08 грн., заборгованість відповідача перед третьою особою за травень 2009 –квітень 2010 складає 24 494,24 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 16 813,08 грн, а також вимоги третьої особи про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24 494,24 грн, підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства(ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.9.1 договору оренди № 1840 від 09.06.05 за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 405,90 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, що є додатком до заяви про збільшення позовних вимог від 10.06.2010, з яким погоджується суд.

Крім того з відповідача на користь третьої особи з самостійними вимогами підлягає стягненню пеня в розмірі 863,32 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку третьої особи, що доданий до позовної заяви, з яким погоджується суд.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Третя особа також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 1182,23 грн.

Суд погоджується за наданим третьою особою в додатку до позовної заяви розрахунком збитків від інфляції, таким чином з відповідача на користь третьої особи підлягають стягненню збитки від інфляції в розмірі 1 182,23 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача три відсотка річних, що за розрахунком позивача складає 157,35 грн. Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком суми трьох відсотків річних, наданим позивачем у додатку до заяви про збільшення позовних вимог від 10.06.2010.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів, що за розрахунком позивача складає 690,88 грн.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч.1.ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач є державним підприємством, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів, що складає 690,88 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 44 ГПК України понесені позивачем та третьою особою судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»(02092 м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, код ЄДРПОУ 21653611) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(02092 м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, р/р 260017115130808 в ВАТ «ВТБ Банк»м. Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 14294471) заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 16 813 (шістнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн 08 коп., пеню в розмірі 405 (чотириста п’ять) грн 90 коп., три відсотка річних в розмірі 157 (сто п’ятдесят сім) грн 35 коп., штраф в розмірі 7% - 1 015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн 71 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити повністю.

4. Стягнути зі Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»(02092 м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, код ЄДРПОУ 21653611) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України (одержувач –ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва –плата за оренду іншого державного майна) суму основної заборгованості в розмірі 24 494 (двадцять чотири тисячі чотириста дев’ятсот чотири) грн 24 коп., пеню в розмірі 863 (вісімсот шістдесят три) грн 32 коп., збитки від інфляції в розмірі 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн 23 коп.

5. Стягнути зі Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»(02092 м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, код ЄДРПОУ 21653611) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 275 (двісті сімдесят п’ять.) грн 40 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 05.07.2010р.