Рішення № 103625210, 02.03.2022, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

02.03.2022 Єдиний унікальний номер 204/3174/21

Провадження № 2/205/521/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Романової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору (Заяви) від 05 лютого 2018 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank». На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 60 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між ним та банком Договір. Однак, у порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту, нарахованим пені та комісії за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, в зв`язку з чим у відповідача перед АТ «П Універсал Банк», станом на 22 грудня 2020 року, виникла заборгованість у розмірі 148 774 грн. 22 коп. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 05 лютого 2018 року станом на 22 грудня 2020 року у розмірі 148 774 грн. 22 коп., яка складається з: загального залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 109 006 грн. 37 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 39 767 грн. 85 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2021 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання, у якому просить розглядати справу у його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. ст. 128, 130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а також шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м.Дніпропетровська (а. с. 60, 64), заперечень проти позову суду не представив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.

02 березня 2022 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно дост. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав. При цьому, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст.13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank» від 05 лютого 2018 року, на підставі якої відповідач отримав кредит у розмірі 60 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка (а. с. 8).

На підтвердження умов кредитування АТ «Універсал Банк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_2 до Договору про надання банківських послуг (а. с. 8), витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та Витяг з Тарифів за карткою Monobank в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті http://www.universalbank.com.ua/та/або https://www.monobank.com.ua/ (а. с. 9-23), розрахунок заборгованості (а. с. 6-7).

Однак відповідач станом на час подання позовної заяви ухиляється від виконання зобов`язань і має перед АТ «Універсал Банк» заборгованість.

Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 22 грудня 2020 року складає 157 927 грн. 44 коп., а не як просить позивач у позовній заяві - 148 774 грн. 22 коп., разом з тим яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 109 006 грн. 37 коп., та заборгованості за пенею та комісією у розмірі 48921 грн. 07 коп., однак у позовній заяві просить стягнути у розмірі 39 767 грн. 85 грн. (а. с. 6-7).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, а саме: загальний залишок заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та заборгованість за пенею і комісією.

Статтями 626, 628ЦКУкраїни визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заборгованість за тілом кредиту, яка станом на 22 грудня 2020 року становить 109 006 грн. 37 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача нарахованої пені та комісії, суд дійшов таких підстав.

Відповідно до ст.611ЦКУкраїни у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини другої статті 625ЦКУкраїни боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із абз. 2 ч. 1 ст.1048ЦКУкраїни вимоги про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Наведений висновок у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, підтверджує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст.13ЗаконуУкраїни«Про судоустрійістатуссуддів» та ч. 4 ст.263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом нарахована по 22 грудня 2020 року включно.

Однак, за наявними матеріалами справи не можливо встановити строк дії кредитного договору, оскільки в Анкеті-заяві № б/н від 05 лютого 2018 року сторонами він не був погоджений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування пені та комісії, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та Витяг з Тарифів за карткою Monobank в АТ «Універсал Банк», як невід`ємної частини спірного договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені банком, то вони повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведеними до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих Умов та Правил надання банківських послуг, з якими він ознайомлений.

У відповідності до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, в Анкеті-заяві позичальника № б/н від 05 лютого 2018 року не зазначена відсоткова ставка за несвоєчасне погашення кредиту, а також пеня та комісія за несвоєчасне погашення кредиту, будь-яких інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, суд дійшов висновку, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин 05 лютого 2018 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 29 квітня 2021 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви з Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ «Універсал Банк», відсутність у Анкеті-заяві № б/н від 05 лютого 2018 року домовленості сторін про сплату пені та комісії, надані позивачем Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та витяг з Тарифів за карткою Monobank в АТ «Універсал Банк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

При цьому, згідно із ч. 6 ст.81ЦПКУкраїни доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 129КонституціїУкраїни визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та витяг з Тарифів за карткою Monobank в АТ «Універсал Банк», які міститься в матеріалах зазначеної справи та не містить підпису відповідача, а отже їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 лютого 2018 року, шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату пені та комісії, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованої пені та комісії у розмірі 39 767 грн. 85 коп. не підлягають задоволенню, тим більше вказана сума не відповідає сумі нарахованої пені та комісії зазначеної у розрахунку заборгованості 48 921 грн. 07 коп.

Разом із тим, матеріалами справи не спростовано факт отримання відповідачем від позивача кредитної картки та проведення з її застосуванням певних операцій.

Проте, у порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не повернув використані кредитні кошти, а доказів протилежного суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 109 006 грн. 37 коп. підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованість нарахованою пенею та комісією у розмірі 39 767 грн. 85 коп. необхідно відмовити з підстав їх недоведеності.

Згідно зі ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1663 грн. 22 коп. (109 006 грн. 37 коп.*2 270 грн. 00 коп./ 148 774 грн. 22 коп.), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 109 006 грн. 37 коп., а також понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 1663 грн. 22 коп.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місце знаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко