Рішення № 10362497, 01.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/24601.07.10 За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві

до Закритого акціонерного товариства «Київські курси стенографії та машинопису»

про стягнення 534,54 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Мірошниченко Л.М. –довіреність № 24/14-2507/АН від 13.05.2010р.;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Київські курси стенографії та машинопису»про стягнення 534,54 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором спостереження за сигналізацією термінового виклик групи затримання міліції № 11/198-Тр від 01.03.2001р. повністю не оплатив вартість наданих послуг, заборгувавши позивачу 505,74 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 505,74 грн. - боргу, 28,80 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –102,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 14.05.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.06.2010 р.

10.06.2010р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 01.07.2010р.

01.07.2010р. представник відповідача повторно в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.07.2010р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2001 року між Державним закритим акціонерним товариством «Охорона-Комплекс»та відповідачем було укладено Договір спостереження за сигналізацією термінового виклик групи затримання міліції № 11/198-Тр (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) ДЗАТ «Охорона-комплекс»зобов’язаний здійснювати спостереження сигналізації, встановленої на об’єктах відповідача, перелік та адреси яких зазначені в Додатку №1 до Договору, обслуговування сигналізації, а також терміновий виїзд ГЗ на об’єкт у випадку надходження на ПЦО сигналу про спрацювання сигналізації для встановлення причин спрацювання (надалі-надавати послуги).

Угодою про заміну сторони в Договорі від 28.04.2007р. права та обов’язки ДЗАТ «Охорона-комплекс»по Договору перейшли до позивача.

Відповідно до п. 4.2.9 Договору відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати за надані позивачем послуги.

Оплата за Договором здійснюється щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок позивача до 20-го числа місяця надання послуг (п. 3.3 Договору).

Сума договору встановлюється у відповідності до Додатку № 2 до Договору (п.3.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було надано послуги в січні 2010 року, що підтверджується Актом приймання наданих послуг, на суму 505,74 грн.

Відповідач зобов’язання по Договору в повній мірі не виконав, не сплатив позивачу за надані послуги, заборгувавши тим самим позивачу 505,74 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 505,74 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.3.1. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 28,80 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 6.3.1. Договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 28,80 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київські курси стенографії та машинопису»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 52-В, код ЄДРПОУ 21598415) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 08596920) –505 (п’ятсот п’ять) грн. 74 коп. - боргу, 28 (двадцять вісім) грн. 80 коп. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 07.07.2010р.