Рішення № 10362493, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/23924.06.10 За позовом Приватного підприємства «ЛІВАД-СЕРВІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство № 3»

про стягнення 13360,75 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Денисенко І.І. –довіреність № 20-04/10 від 20.04.2010р.;

від відповідача: не з’явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ЛІВАД-СЕРВІС»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство № 3»про стягнення 13360,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 8880,48 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 8880,48 грн. - боргу, 1720,60 грн. –проценти за користування чужими коштами, 2323,92 грн. –індекс інфляції, 435,75 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати – 134,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 05.05.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.06.2010р.

07.06.2010р. представники відповідача в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

07.06.2010р. представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначив про погашення відповідачем суми основного боргу, та просив стягнути з відповідача на свою користь 1720,60 грн. –проценти за користування чужими коштами, 2323,92 грн. –індекс інфляції, 435,75 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати – 134,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв’язку з неявкою представників відповідача розгляд справи було відкладено до 24.06.2010р.

Представник відповідача в судове засідання 24.06.2010р. повторно не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.06.2010р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2008 року позивачем на підставі накладної № 123 було здійснено поставку відповідачу спецодяг (надалі-товар) на загальну суму 8880,48 грн.

Товар був отриманий представником відповідача за довіреністю ЯПД № 367246.

04 серпня 2008 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактура № 154.

23 грудня 2009 року позивачем було надіслано відповідачу претензію № 23-12/09 про сплату 8880,48 грн. в строк до 31 грудня 2009 року.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на момент подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

29.04.2010р. відповідачем було проведено повний розрахунок з позивачем в частині основного боргу, що стало підставою для уточнення позивачем позовних вимог.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення платежу, позивач просить стягнути з відповідача 2323, 92 грн. –індекс інфляції та 435,75 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2323, 92 грн. –індекс інфляції та 435,75 грн. –3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1720,60 грн. –проценти за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня, штраф, неустойка підлягають стягненню, якщо їх розмір встановлений за згодою сторін, зокрема договором.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у роз’ясненнях №02-5/293 від 29.04.1994 р., відповідно до п. 2.1. яких якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, то стягненню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не досягнуто згоди щодо розміру штрафних санкцій, яка підлягає сплаті за порушення умов договору в частині прострочення платежів.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1720,60 грн. –процентів за користування чужими коштами не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство №3»(02068, м. Київ, вул. О.Кошиця, 1/38, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 14/18, код ЄДРПОУ 32156847) на користь Приватного підприємства «ЛІВАД-СЕРВІС»(07300, Київська обл., м. Вишгород, пр. Шевченка, 9, кв. 88, код ЄДРПОУ 30770200) –2323 (дві тисячі триста двадцять три) грн. 92 коп. –індексу інфляції, 435 (чотириста тридцять п’ять) грн. 75 коп. –3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 07.07.2010р.