Рішення № 10361873, 24.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.10 Справа № 10/173/10

За позовом: ПАТ “РАЙЗ”, м. Київ

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Таврія”, с. Новоданилівка Якимівського району Запорізької області

про стягнення суми 47 336,88 грн.

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Михайлов Д.О. дов. від 01.06.10

У судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.

Розглядається позовна заява ЗАТ “РАЙЗ”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія” с. Новоданилівка Якимівського району Запорізької області про стягнення суми 47336,88 гривень.

Позивач подав заяву про зміну найменування на Публічне акціонерне товариство “Компанія “РАЙЗ”, тому просить вважати позивачем Публічне акціонерне товариство “Компанія “РАЙЗ”.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що 03.03.2008 року між ПАТ “Райз” (постачальник) та ТОВ “Таврія” (покупець) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту.

Представник позивача пояснив, що за вказаним вище договором ПАТ “Райз” поставив ТОВ «Таврія»товар на загальну суму 196 979,04 гривні.

Згідно з п. 2.1. Вартість товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Позивач зазначив, що п. 2.2. Договору поставки сторонами встановлено, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Оскільки відповідач на день фактичної оплати товару сплатив вартість товару без урахування курсу гривні до долару США, який був встановлений НБУ на день фактичної оплати товару у ТОВ «Таврія»перед ЗАТ «Райз»виникла заборгованість по сплаті курсової різниці у сумі 17931,09 гривень, і тому станом на 18.02.2010 року на дату складання позовної заяви курсова різниця відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого НБУ, складає 28414,20 гривень.

Крім того, позивач із посиланням на ст. 193, п. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 526, 530, 536, ч.5 ст. 694, ЦК України зазначив, що відповідач повинен сплати 28 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, оскільки це передбачено п. 7.5. Договору поставки укладеного між ТОВ «Таврія»та ЗАТ «Райз»сума, яких складає 10528,04 гривень.

Також, позивач з посиланням на ч. 3 ст. 549, ст.ст. 610, 611 ЦК України зазначив, що відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 8 394,64 гривень за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, а саме не сплату курсової різниці.

Відповідач проти позову заперечував, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

В обґрунтування підстав своїх заперечень відповідач вказав, що ТОВ «Таврія»вартість товару, поставленого ЗАТ «Райз», було оплачено в повному обсязі, однак не було сплачено курсової різниці.

Курсова різниця, яка була вирахувана ЗАТ «Райз»станом на день подачі позовної заяви 18.02.2010 року не відповідає вимогам чинного законодавства та вимогам укладеного договору поставки.

Також відповідач, зазначив, що нарахування позивачем пені та відсотків за неправомірне користування коштами на несплачену курсову різницю суперечить чинному законодавству, оскільки сума курсової різниці, фактично є інфляційними витратами, на яку нарахування пені та відсотків за неправомірне користування коштами законодавством України не передбачено.

Позивач своїм листом від 21.06.10 уточнив суму позовних вимог у частині основного боргу, просить стягнути 23 739, 44 грн. основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2008 року між ЗАТ “Райз” (постачальник) та ТОВ “Таврія” (покупець) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту (Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобов’язався передати у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити проценти за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, гривнева ціна товару, порядок та терміни оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих процентів, інші умови сторони узгодили в Договорі та Специфікації (Додатки № 1 і № 1а), яка є невід’ємною частиною Договору.

Вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна Договору) вказана в Додатку № 1 а. Сторони встановлюють ціну в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну Договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом, що передбачено п. 2.1 Договору.

Товар вважається переданим позивачем і прийнятий відповідачем, згідно п. 4.2 Договору, по кількості (одиниць виміру) –відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості –відповідно до якості, вказаної в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Згідно з п. 2.2 Договору сторони узгодили, що грошові зобов’язання відповідача існують і підлягають сплаті в гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов’язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений на день фактичної оплати відповідачем ціни Договору (її неоплаченої частини).

Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни Договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2 Договору, на банківський рахунок позивача.

Поставлений товар був отриманий уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується видатковими накладними на поставку товару.

Оплата відповідачем товару в повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Частиною 1 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Укладаючи договір від 03.03.2008 року, сторони визначили вартість товару у гривнях та грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті, при цьому пунктом 2.2. Договору виконання відповідачем зобов’язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору в іноземній валюті, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений на день фактичної оплати відповідачем ціни Договору.

Як вбачається з матеріалів справи при проведені відповідачем оплати вартості товару 27.10.2008 року було сплачено 20000 грн., 31.10.2008 року - 20000 грн., 4.11.2008 року - 79154,51 грн., 29.12.2008 року - 5295,28 грн.

Однак при здійснені платежів ТОВ «Таврія»оплачувала поставлений товар без урахування курсової різниці, оскільки відповідно до встановленого офіційного курсу гривні відносно долара США за даними НБУ на час здійснення оплати 27.10.2008 року відповідачем не було сплачено 128,95 доларів США, що дорівнює 673,12 грн.; 31.10.2008 року не сплачено 488,15 доларів США, що дорівнює 2811,74 грн.; 4.11.2008 року не сплачено 2003,3 доларів США, що дорівнює 11599,11 грн.; 29.12.2008 року не сплачено 360,9 доларів США, що дорівнює 2778,93 грн.

Отже, загальна сума, яка виникла у зв’язку з курсовою різницею становить 17862,9 гривень.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) та оплатити за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та положень ст.193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Курсова різниця –це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.

Нарахування пені та 28% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами на суму інфляційних втрат чинним законодавством не передбачено.

У відповідності з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ЗАТ «Райз»підлягають частинному задоволенню: в частині стягнення боргу за користування товарним кредитом стягненню підлягає сума 17862,9 грн.; в частині стягнення пені та 28% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до суми задоволених позовних вимог, витрати на ІТЗ судового процесу також стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 25, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провести процесуальну заміну позивача на Публічне акціонерне товариство “Компанія “РАЙЗ”, м. Київ.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія” (Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Поповича, 4, р/р № 2600742091 в ЗОД “РайффайзенБанкАваль” м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ: 03750612) на користь Публічного акціонерного товариства “Компанія “Райз”, (03143, м. Київ,вул. Академіка Заболотного, 152 , п/р № 2600216226 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ: 13980201) 17 862,9 гривень боргу за користування товарним кредитом, 179,88 грн. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                     Т.Г.Алейникова

Рішення підписане 29.06.10

Суддя