Рішення № 10361846, 01.07.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.2010                                                             Справа № 10/52

За позовом закритого акціонерного товариства компанія "Райз", м.Київ

до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Кімм”, Берегівський район, с.Береги

про стягнення 52963,29 грн.

Суддя –І.В. Івашкович

представники:

від позивача - Демида А.В., довіреність від 17.03.10

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: ЗАТ компанія „Райз”, м.Київ звернулась з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Кімм”, с.Береги Берегівського району про стягнення суми 52963,29 грн., в т.ч. 17529,83 грн. основного боргу за отриману продукцію, 1755,70 грн. пені, 25910,50 грн. збитків, 2783,51 грн. інфляційних, 4983,75 грн. річних.

Позов мотивовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки на умовах товарного кредиту № 27473/13К від 20.09.08 зобов’язань в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції та відсотків за користування товарним кредитом. Позивач зазначає, що згідно з укладеним договором відповідачу за накладною №ВН-10027-00825 від 20.09.08 було відвантажено товар на загальну суму 11093,44 грн., що за офіційним курсом долара США станом на день підписання договору відповідає 2196,72 дол. США. Відповідачем до настання остаточного терміну оплати розрахунки за отриману продукцію не проведено, внаслідок чого станом на 19.03.10 заборгованість склала 17529,83 грн., що за офіційним курсом долара США відповідає 2196,72 грн.

За порушення встановлених договором строків оплати, на підставі п.7.2 договору, із застосуванням норм ч.6 ст.231,ч.6 ст.232 Господарського кодексу України відповідачу нараховано до оплати пеню в розмірі 1755,70 грн. На підставі п.7.4 договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача заподіяних неналежним виконанням зобов’язання збитків в розмірі 10 процентів від неоплаченої суми за кожний місяць прострочення, що складає 25910,50 грн. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України із простроченого боргу відповідачу нараховано до оплати 2783,51 грн. інфляційних та 4983,75 грн. 3%річних.

Представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Додатково подано письмові пояснення з викладом нормативного обґрунтування розрахунку зобов’язання та нарахування пені, відсотків, інфляційних.

Окрім того, представником позивача подано копію Свідоцтва (Серія А 01 №215254) про державну реєстрацію юридичної особи , що підтверджує зміну організаційно-правової форми правління підприємства позивача та зміну найменування з ЗАТ ”Компанія „Райз” на публічне акціонерне товариство „Компанія ”Райз”.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі, на неодноразові вимоги суду письмового відзиву на позов не надіслав, свого уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив.

За таких обставин спір підлягає вирішенню по суті в порядку ст.75 ГПК України за наявними в справі документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ЗАТ компанія „Райз” (Закарпатська філія), як Постачальником, та СТОВ ”Кімм”,с.Береги Берегівського району укладено договір №27473/13К від 20.09.08 поставки на умовах товарного кредиту.

Предмет укладеного сторонами договору передбачає, що Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець –прийняти товар і оплатити його вартість (ціну) у визначеній договором грошовій сумі, а також оплатити відсотки за користування товарним кредитом. Встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки, вартість у гривні та еквівалент у іноземній валюті, термін поставки, порядок та термін оплати вартості товару, нарахованих відсотків, інші погоджені сторонами умови визначаються у договорі та специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.2 договору встановлено, що вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом вказана в додатку №1, згідно з яким ціна визначена у гривнях та еквіваленті в іноземній валюті. Передбачено, що сума, яка підлягає оплаті покупцем, визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни в іноземній валюті на офіційний курс гривні на день фактичної оплати.

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі договору №27473/13К від 20.09.08 за видатковою накладною № ВН-10027-00825 від 20.09.08 позивачем відвантажено, а відповідачем отримано товар –пшеницю озиму Одеська-267,1реп , вартість якого складає 11093,44 грн., що за офіційним курсом долара США станом на день поставки еквівалентно 2196,72 дол. США.

У відповідності до умов п.2.4 договору та додатку 1а до договору встановлено кінцевий термін проведення оплати за отриманий товар до 30.11.08.

Відповідач у встановлений договором строк зобов’язання по оплаті отриманого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворився борг, розмір якого визначено позивачем відповідно до офіційного курсу долара США станом на 19.03.10 та який в еквіваленті до 2196,72 дол. США складає 17529,83 грн.

Посилаючись на невиконання зобов’язання по оплаті у встановлений договором строк вартості отриманого товару, позивач звернувся із позовом про примусове стягнення із відповідача заборгованості в розмірі 17529,83 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, який підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

В даному випадку позивачем документально доведено та обґрунтовано відповідно до умов укладеного сторонами договору, а відповідачем не спростовано в установленому порядку, обставини виникнення за відповідачем простроченого боргу в розмірі 17529,83 грн., що в грошовому еквіваленті за офіційним курсом дол. США відповідає 2196,72 дол. США. Вимоги в частині стягнення 17529,83 грн. боргу слід визнати правомірними, позов в цій частині підлягає задоволенню.

У зв’язку з порушенням передбаченого договором строку оплати отриманого товару, відповідачу на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховано із простроченого боргу за період прострочки з 01.12.08 по лютий 2010 р. інфляційні в розмірі 2783,51 грн. та за період прострочки з 01.12.08 по 19.03.10 нараховано передбачені п.7.5 договору 28%річних в розмірі 4983,75 грн.

Окрім того, із простроченого боргу відповідачу на підставі п.7.1 договору та з урахуванням положень п.6 ст.232 ГК України нараховано пеню в розмірі 1755,70 грн. за період прострочки з 01.12.08 по 01.06.09, а на підставі п.7.4 договору нараховано збитки із розрахунку 10% від неоплаченої суми за кожний місяць прострочки, розмір яких за період з 01.12.08 по 19.03.10 складає 25910,50 грн.

При аналізі та оцінці вимог в частині стягнення інфляційних, річних, пені та збитків, суд констатує такі висновки.

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов’язання та, зокрема, встановлено обов’язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Зазначена правова норма базується на необхідності забезпечення захисту прав кредитора у випадку несвоєчасного виконання боржником грошового зобов’язання, а саме, права кредитора на отримання компенсації його втрат, понесених від знецінення грошової одиниці(гривні). Відповідно до ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Оскільки в даному випадку договірними умовами зобов’язання відповідача визначено у грошовому еквіваленті до іноземної валюти(дол.США), суд вважає, що вимоги в частині інфляційних, нарахованих на заборгованість, визначену за грошовим еквівалентом в іноземній валюті, не відповідають закону. В задоволенні позову в частині стягнення 2783,51 грн. інфляційних слід відмовити.

Виходячи із наявності доведеної позивачем документально та не спростованої відповідачем простроченої заборгованості в розмірі, визначеному в грошовому еквіваленті до 2196,72 дол. США, правомірними, такими що відповідають нормам ст.ст.549-552,ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України,ст.231 ч.4,ст.232 Господарського кодексу України, є вимоги про стягнення нарахованих на таку заборгованість сум 28% річних в розмірі 4983,75 грн. та пені в розмірі 1755,70 грн., оплату яких обумовлено п.п. 7.1,7.5 договору.

Вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 25910,50 грн. суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Нормами ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України встановлено загальні засади відшкодування збитків, як одного із способів захисту цивільних прав і інтересів судом.

За змістом норм ст. ст. 611, 623 Цивільного кодексу України встановлені договором або законом такі правові наслідки, як відшкодування збитків, настають за порушення зобов’язання і є мірою цивільно –правової відповідальності.

У відповідності до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічно до наведених вище норм Цивільного кодексу України, нормами Господарського кодексу України передбачено настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов’язання ( ст. ст. 216, 217, 218, 224, 225, 226 ГК України ).

Системний аналіз норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регламентують умови та порядок відшкодування збитків за порушення зобов’язань, показує, що для застосування такої міри відповідальності необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. ст 611, 623 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 224 ГК України.

Відповідно до зазначених вище норм матеріального права, а також виходячи із приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень, позивач в даному випадку несе тягар доказування наявності протиправної поведінки відповідача, факту понесених збитків, їх розміру, причинного зв’язку між протиправною поведінкою і збитками.

В даному випадку позивач вимоги про стягнення збитків в розмірі 25910,50 грн. обґрунтовує з посиланням, зокрема, на норми ч.5 ст.225 ГК України, згідно з якими передбачено право сторін заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, в твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання.

Разом з тим, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження факту понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем зобов’язання по оплаті товару в установлений термін.

Зокрема, згідно з регламентацією норм ч.1ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В даному випадку позивачем жодним чином не доведено та не обґрунтовано, в чому полягають понесені ним внаслідок неправомірної поведінки відповідача збитки та які їх складові.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Виходячи з вищенаведених обґрунтувань, позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 24269,28 грн., в т.ч. 17529,83 грн. основного боргу, 4983,75 грн. річних, 1755,70 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За правилами ст.49 ГПК України суд при вирішенні спору по суті покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 242,84 грн. та 108,13 грн. –по оплаті інформаційно-технічних послуг.

Керуючись ст.ст.43,49,75,82,84.85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Кімм” (Берегівський район, с.Береги, вул.Ейлер,51, і.к. 30854259) на користь публічного акціонерного товариства „Компанія ”Райз” (м.Київ, вул.Заболотного,152, і.к.13980201) 24269,28 грн. ( в т.ч. 17529,83 грн. основного боргу, 4983,75 грн. річних, 1755,70 грн. пені) та 350,97 грн. відшкодування судових витрат. Видати наказ.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя І.В.Івашкович