Рішення № 10361611, 12.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.10 р. Справа № 23/117

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Комплект” м. Маріуполь

про стягнення 6341, 98 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 29.06.2010р. В засіданні оголошувалась перерва до 06.07.2010р. В засіданні, яке відбулось 06.07.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 12.07.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”Комплект” м. Маріуполь, 5303, 4 грн. інфляційних та 1038, 58 грн. річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2009р. по справі № 4/6, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2009р., з відповідача на користь позивача стягнуто 86499, 02 грн., в т.ч. заборгованість в сумі 73658, 28 грн., інфляційні втрати в сумі 1742, 91 грн., річні в сумі 1260, 05 грн., пеню в сумі 8864, 52 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 855, 26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Оскільки сума боргу в розмірі 73658, 28 грн., присуджена до стягнення з відповідача рішенням господарського суду Донецької області по справі № 4/6, була перерахована в рамках виконавчого провадження Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції позивачу лише 15.06.2009р., останній вважає, що відповідач має сплатити передбачені ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційні втрати за січень-травень 2009р. в сумі 5303, 4 грн. та 3% річних за період з 25.12.2008р. по 15.06.2009р. в сумі 1038, 58 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав з посиланням на те, що з моменту оплати ним позивачу суми боргу в розмірі 73658, 28 грн. грошове зобовязання відповідно до ст.599 ЦК України вважається припиненим, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування інфляційних та річних відповідно до ст.625 ЦК України. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не звертався до нього з вимогою про сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2009р. по справі № 4/6, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2009р., присуджено до стягнення з ТОВ ”Комплект” на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість в сумі 73658, 28 грн., інфляційні втрати в сумі 1742, 91 грн., річні в сумі 1260, 05 грн., пеня в сумі 8864, 52 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 855, 26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Господарським судом Донецької області 03.03.2009р. на виконання рішення по справі № 4/6 видано наказ для предявлення до виконавчої служби.

Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - ВДВС) на підставі наказу господарського суду Донецької області від 03.03.2009р. у справі № 4/6 та ст.ст. 3, 18, 24 Закону України ”Про виконавче провадження” виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 13023881 від 27.05.2009р.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача інфляційних втрат за січень-травень 2009р. та 3% річних за період з 25.12.2008р. по 15.06.2009р., нарахованих за прострочку виконання відповідачем грошового зобовязання. Правовою підставою позову визначені положення ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України та ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України.

У відповідача виник обов'язок виконувати належним чином умови укладеного між сторонами договору № 1/2004 від 15.03.2004р. щодо оплати отриманого товару. Факт невиконання цього обов'язку встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2009р. у справі № 4/6 та в силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення знову.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач платіжним дорученням № 559 від 04.06.2009р. з призначенням платежу ”оплата задолженности ЧП ОСОБА_2 с-но приказа №4/6 от 03.03.09г. в т.ч. ПДВ 12276, 38 грн.” перерахував ВДВС 73658, 28 грн. та платіжним дорученням № 566 від 10.06.2009р. з призначенням платежу ”оплата штрафных санкций и судебных издержек ЧП ОСОБА_2 с-но приказа №4/6 от 03.03.09г. без ПДВ” - 12840, 74 грн. В подальшому вищезазначені кошти в загальній сумі 86499, 02 грн. ВДВС перерахував позивачу, що підтверджено виписками філії ПУМБ в м. Маріуполі № 26 від 15.06.20009р. на суму 73658, 28 грн. та № 27 від 18.06.2009р. на суму 12840, 74 грн. За таких обставин, суд робить висновок, що відповідач виконав рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2009р. по справі № 4/6. При цьому, грошове зобовязання відповідача в сумі 73658, 28 грн. відповідно до ст.599 ЦК України припинилось з 04.06.2009р.

Таким чином, обовязок боржника відшкодувати кредитору інфляційні втрати та річні випливає з вимог ст.625 ЦК України. При цьому, застосування положень ч.2 названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно ч.1 цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

На підставі вищезазначеної статті позивач нарахував відповідачу 5303, 4 грн. інфляційних за січень-травень 2009р. та 1038, 58 грн. річних за період з 25.12.2008р. по 15.06.2009р.

Враховуючи, що грошове зобовязання відповідача в сумі 73658, 28 грн. припинилось з 04.06.2009р., суд в повному обсязі задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних і стягує з відповідача на користь позивача 5303, 4 грн. інфляційних за період січень-травень 2009р. і частково - в частині стягнення річних і стягує з відповідача на користь позивача 974, 6 грн. річних за період з 25.12.2008р. по 03.06.2009р. В решті вимог щодо стягнення річних суд позивачу у позові відмовляє у звязку з необґрунтованістю.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався до нього з вимогою про сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та річних за період, заявлений в позові по справі № 23/117, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне: нормами ст.625 ЦК України не передбачено надсилання відповідної вимоги саме на адресу боржника (відповідача); в даному випадку вимога кредитора (позивача) про сплату інфляційних та річних міститься безпосередньо в позові, поданому до суду.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд повністю покладає на відповідача, оскільки він не сповістив позивача про виконання ним рішення господарського суду Донецької області по справі № 4/6, в т.ч. і про сплату ВДВС 04.06.2009р. боргу в сумі 73658, 28 грн.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Комплект” (м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 1, р/р 26007900175249 в МФ ПУМБ м. Маріуполя, МФО 335742, ЄДРПОУ 13532916) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в МФ ПУМБ м. Маріуполя, МФО 335742, ІПН НОМЕР_1) - 5 303 грн. 40 коп. інфляційних, 974 грн. 60 коп. річних, 102 грн. витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог щодо стягнення річних позивачу у позові відмовити.

Суддя