Рішення № 103614087, 28.02.2022, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/1283/21

Провадження № 2/936/148/2021

28.02.2022 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі судових засідань в смт Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа Воловецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2021 до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшла вищезазначена цивільна справа.

Позов мотивовано тим, що чоловік позивачки ОСОБА_2 був власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими за АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.04.2014 №300/425/14-ц. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, не провівши за життя реєстрацію права власності на нерухоме майно у відповідній реєстраційній службі. Позивачка вважає, що прийняла спадщину, що відкрилася після смерті чоловіка ОСОБА_2 , проте через неналежне оформлення за ним права власності на житловий будинок, вона не може отримати Свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок та належні до нього господарські будівлі і споруди, розташовані за АДРЕСА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, вирішення спору залишив на розсуд суду.

Аналогічна заява надійшла від завідуючої Воловецької державної нотаріальної контори Дідренцел В.Т. Крім цього, нотаріус повідомила в заяві про те, що за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкова справа не заведена, заповітів на випадок своєї смерті спадкодавець не залишав.

Суд, заслухавши позивачку, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, прийшов наступного висновку.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.04.2014 визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування на житловий будинок з прибудинковими спорудами за АДРЕСА_2 ; зобов`язано Воловецьке районне управління юстиції в особі сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з прибудинковими спорудами АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджено Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.03.2018 р.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом- ст.1217 ЦК України.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 18.02.2007 року, виданого виконкомом Скотарської сільської ради Воловецького району Закарпатської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував шлюб 18.02.2007 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; прізвище подружжя після реєстрації шлюбу " ОСОБА_3 ".

Водночас з паспорта громадянки України серії НОМЕР_3 , виданого 08.07.1999 Воловецьким РВ УМВС України в Закарпатській області вбачається, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не ОСОБА_3 .

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (стаття 1269 ЦК України).

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд з`ясував, що позивачка не зверталася до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про права на спадщину за законом, їй не було відмовлено у відповідній нотаріальній дії, позовні вимоги не пов`язані ні з втратою правовстановлюючого документа, який засвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно, ні з оспорюванням відповідачем її права на отримання спадщини, а тому відсутні визначені законом підстави для визнання за позивачем у судовому порядку права власності на нерухоме майно.

Системний аналіз норм процесуального законодавства, чинного на дату звернення з позовом до суду, свідчить про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а тому доказування має бути спрямоване на з`ясування фактів, якими обгрунтовувалися заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи, та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд констатує, що позивачкою не надано суду довідку органу місцевого самоврядування про останнє місце реєстрації спадкодавця з інформацією про те, хто на час смерті спадкодавця був зареєстрований та проживав з ним, що унеможливлює встановлення кола спадкоємців за законом та факт прийняття ними спадщини.

Крім цього, з копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 18.02.2007 року, виданого виконкомом Скотарської сільської ради Воловецького району Закарпатської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував шлюб 18.02.2007 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; прізвище подружжя після реєстрації шлюбу " ОСОБА_3 ".

Водночас з паспорта громадянки України серії НОМЕР_3 , виданого 08.07.1999 Воловецьким РВ УМВС України в Закарпатській області вбачається, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не ОСОБА_3 .

Таким чином, позивачем не доведено суду, що позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 , а відтак, що вона відноситься до спадкоємців першої черги у відповідності до ст.1261 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 141, 263-265,273,352,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа Воловецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ;

відповідач: Воловецька селищна рада Мукачівського району Закарпатської області, місцезнаходження: Закарпатська область, Мукачівський район, смт.Воловець, вул.Пушкіна, 7, код 04350240;

третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора, місцезнаходження: Закарпатська область, Мукачівський район, смт.Воловець, вул.Карпатська, 68, код 02883937;

Повне рішення буде складено 04 березня 2022 року.

Суддя: Софілканич О. А.