Ухвала суду № 103613992, 02.03.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/551/22

ЄУН 226/551/22

Провадження № 1-кп/226/114/2022

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду і обрання запобіжного заходу

02 березня 2022 року колегія суддів Димитровського міського суду Донецької області у складі:

головуючого - судді Клепки Л.І.,

суддів Редько Ж.Є., Рибкіна О.А.,

розглянувши впідготовчому судовомузасіданні врежимі дистанційногопровадження обвинувальнийакт відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.КрасноармійськДонецької області, зсередньою загальноюосвітою,одруженого,на утриманнімає неповнолітнюдоньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судимого 20.06.2013 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ст.185 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням, 20.08.2013 Димитровським міським судом Донецької області за ст.187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 13.11.2019 умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 13 днів, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого в АДРЕСА_2 , за ст.115 ч.2 п.1, п. 6, ст.187 ч.4, ст.194 ч.2, 289 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

28.02.2022 після завершення досудового розслідування у кримінальному проваджені №12021052490000295 на розгляд Димитровського міського суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ст.115 ч.2 п.1, п. 6, ст.187 ч.4, ст.194 ч.2, 289 ч.2 КК України та клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке прокурор обґрунтовує існуванням ризиків, передбачених п.п.1,3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України. В якості доводів наводить вчинення обвинуваченим тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, його переховування від органів досудового рослідування з метою уникнення покарання, можливий незаконний вплив на свідків та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень. Зазначаючи на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти існуючим ризикам та що термін запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого під час досудового розслідування на підставі слідчого судді спливає 04.03.2022, прокурор просить суд обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про час і місце проведення підготовчого засідання, в судове засідання не з`явилися, надали суду заяви про проведення підготовчого засідання у їх відсутність.

В підготовчому судовому засіданні при з`ясуванні питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, прокурор висловив думку, підтриману обвинуваченим та його захисником, про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 , не погодившись з думкою прокурора, вважав, що обвинувальний акт не може бути призначено до судового розгляду, так як було порушено його право на ознайомлення з матеріалами справи, з якими він ознайомлений не повністю. А захисник Онілов В.Л. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, вважаючи, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, так як замість формулювання обвинувачення в ньому фактично викладено формулювання повідомленої підозри, що не узгоджується з п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Також, як на недолік обвинувального акту, вказував на не зазначення в ньому розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, як того вимагає п.7 ч.2. ст.291 КПК України, відсутність розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, який не містить необхідних реквізитів, невиконанні стороною обвинувачення вимог, передбачених ст.290 КПК України, щодо відкриття матеріалів. Як і обвинувачений, зазначав, що стороні захисту не було надано можливості повністю ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. З зазначених підстав просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Вислухавши думки сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду, є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.

Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам вищезазначеної статті. В ньому у повному обсязі викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, зазначена правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність, зазначено розмір шкоди, завданою кримінальними правопорушеннями. Наявні в обвинувальному акті словосполучення, пов`язані з підозрою, не спростовують зміст обвинувачення і правову кваліфікацію дій особи.

При цьому слід зауважити, що суд не вправі вдаватися в оцінку обвинувального акту на предмет правильності формулювання обвинувачення на стадії підготовчого судового розгляду. До того ж, в процесі судового розгляду прокурор вправі уточнити обвинувачення чи сформулювати нове, змінивши попереднє.

Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність цього процесуального документу вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд кримінального провадження.

Зазначені захисником недоліки обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування в розумінні положень ст.314, ст.291 КПК України не є підставою для його повернення прокурору.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені у ч.4 ст.291 КПК України, на що посилався захисник, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. До того ж, Кримінальний процесуальний Кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Це ж стосується і порушення вимог, визначених ст.290 КПК України, допущених на стадії повідомлення про завершення досудового розслідування та наданні доступу до матеріалів кримінального провадження.

Встановивши,що обвинувальнийакт відповідаєвимогам закону, кримінальне провадження підсудне Димитровському міському суду, підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 4-8,10 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України відсутні, суд дійшов висновку про призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Обвинуваченому роз`яснено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. Клопотань від обвинуваченого щодо розгляду кримінального провадження за участю присяжних не надійшло, отже судовий розгляд має здійснюватися судом колегіально.

Відповідно доположень частинитретьої статті315,ст.331KПКУкраїни підчас підготовчогосудового розглядусуд заклопотанням учасниківсудового провадженнямає правосвоєю ухвалоюзмінити,скасувати абообрати запобіжнийзахід щодообвинуваченого.Вирішення питаннясудом щодозапобіжного заходувідбувається впорядку,передбаченому главою18цього Кодексу.

Відповідно доч.1ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

Згідно із частиною четвертою статті 176 КПК України під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора.

Прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв`язку з існуванням ризиків, передбачених п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений і захисник проти застосування такого заходу заперечували, вказували на недоведеність прокурором ризиків, зазначених в клопотанні, звертали увагу на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків і малолітньої дитини, а також посилалися на введення в країні режиму воєнного стану, що, на їх думку, з метою убезпечення можливої загрози життю обвинуваченого дозволяє обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. У зв`язку з цим та посилаючись на положення ст.5 Конвенції з прав людини, обвинувачений просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Надавши оцінку доводам клопотання прокурора та з`ясувавши наявність і характер ризиків, якими обґрунтовується необхідність обрання обвинуваченому запобіжного заходу в виді тримання під вартою, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з такого.

Як слідуєз клопотання,обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується умисневбивство двохосіб зкорисливих мотивів,вчинення нападуз метоюзаволодіння чужиммайном,поєднаному знасильством,небезпечним дляжиття таздоров`я осіб,які зазналинападу,незаконне заволодіннятранспортним засобом,вчинене повторно,та умиснезнищення чужогомайна,вчинене шляхомпідпалу,тобто,вчинення тяжкихта особливотяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавленням волі.

Обвинувачений раніше судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі тяжкого, судимість за які не знята і не погашена в установленому законом порядку, суспільно-корисною працею не займається, офіційного джерела доходу не має.

Як зазначено прокурором, під час досудового слідства обвинувачений перешкоджав розслідуванню, переховувався від органів досудового розслідування, намагався знищити речові докази з метою уникнення кримінальної відповідальності, що не виключає його переховування й від суду, виходячи з усвідомлення ним тяжкості покарання, а також не виключається вчинення ним інших кримінальних правопорушень та незаконного впливу на свідків, які ще мають постати перед судом.

Отже, передбачені п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, якими прокурор в судовому засіданні обґрунтовувала своє клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та які бралися до уваги при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на досудовому розслідуванні, не зменшилися, продовжують існувати і є актуальними, що доводить обгрунтованість клопотання.

Обираючи обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд, крім зазначених ризиків, враховує також особливу тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів та їх наслідки, а також існування справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи і вимагає від суду забезпечення не тільки прав обвинуваченого, а й високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

З урахуваннямцього суд погоджується з думкою прокурора, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та що жоден із більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Так як клопотання про обрання запобіжного заходу вирішується на стадії підготовчого судового засідання, коли ОСОБА_1 вже набув статусу обвинуваченого, необхідність оцінки зібраних у справі доказів на підтвердження чи спростування обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень відсутня.

Приймаючи до уваги, що злочини, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_1 , пов`язані з застосуванням насильства та спричиненням загибелі людей, підстав для визначення ОСОБА_1 розміру застави при застосуванні до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не вбачає.

Доводи сторони захисту щодо можливості обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд вважає непереконливими і такими, що не надають гарантій належної правомірної поведінки обвинуваченого, а введення в Україні режиму воєнного стану не надає судовим органам права вибору між тим, щоб забезпечити розгляд справи судом у розумний строк, або тимчасовим звільненням обвинуваченого до розгляду справи по суті і не може тлумачитися як виняток при виборі норм процесуального і матеріального права.

Не бере суд до уваги і на посилання обвинуваченого на порушення його права на свободу, передбаченого ст.5 Конвенції з прав людини, так як його тримання під вартою зі стадії досудового розслідування здійснюється відповідно до встановленої національним законодавством процесуальної процедури та за наявності достатніх підстав, що не становить порушення ч.1 ст.5 Конвенції з прав людини.

Керуючись ст. 177, 178,194, 314-316, 372 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника обвинуваченого Онілова В.Л. про повернення обвинувального акту прокурору залишити без задоволення.

Підготовку до судового розгляду завершити.

Судовий розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_1 за ст.115 ч.2 п.1, п. 6, ст.187 ч.4, ст.194 ч.2, 289 ч.2 КК України призначити на 11 березня 2022 року на 10.00 год. і здійснювати його у відкритому судовому засіданні у складі колегії суддів.

Зважаючи на введення в Україні з 24.02.2022 режиму воєнного стану та у зв`язку з цим відсутності фізичної можливості забезпечити безпосередню участь обвинуваченого в залі судового засідання судовий розгляд кримінального провадження відповідно до умов, визначених ч.1, ч. 2 ст. 336 КПК України, здійснювати в дистанційному форматі шляхом відеоконференції між Димитровським міським судом та Державною установою «Бахмутська установа виконання покарань №6».

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження: обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника Онілова В.Л. та прокурора Малюгу В.В., участь яких є обов`язковою.

Виклик свідків обвинувачення відповідно до ч. 3ст. 23 КПК Українипокласти на прокурора.

Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури Малюги В.В. щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком 60 днів з 02 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовити.

Ухвала суду в частині обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення і може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою, яка тримається під вартою, з моменту отримання копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» для виконання.

Вступна і резолютивна частини ухвали проголошені 02.03.2022. Повний текст ухвали оголошено 03.03.2022 о 13.00 год.

Головуючий суддя Л.І.Клепка

Судді Ж.Є.Редько

О.А.Рибкін