Ухвала суду № 103608900, 07.03.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.03.2022 Справа № 554/1852/22

Провадження №1-кс/554/2709/2022

У Х В А Л А

Іменем України

07 березня 2022 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Бугрій В.М., при секретарі судового засідання Шевченко О.Г., за участю прокурора Карпець Р. слідчого Димаря Ю.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Козленка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області підполковника юстиції Димаря Ю.С. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022170000000008 від 05.03.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого зазначав, що 28.06.1996 Верховною Радою України прийнято Основний Закон України Конституцію України.

Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно з частиною 1 статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідально до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 днів в Україні введено воєнний стан.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , займаючи антиукраїнську позицію та підтримуючи дії держави-агресора (Російської Федерації) у проведенні агресивної війни проти України з метою зміни меж території України, прийняв рішення надавати сприяння державі-агресору (Російській Федерації) у проведенні підривної діяльності проти України.

Діючи на виконання злочинного умислу, спрямованого на сприяння державі-агресору (Російській Федерації) ОСОБА_1 під час спілкування з громадянами України переконував останніх у необхідності підтримки рішень та дій держави-агресора (Російській Федерації) по проведенню військових дій на території України, а також необхідності співпраці з державоюагресором (Російській Федерації) у разі окупації території України.

Зокрема, під час спілкування 03.03.2022 з мешканцем Полтавської області ОСОБА_2 ОСОБА_1 переконував останнього у необхідності підтримки рішень та дій держави-агресора (Російській Федерації) по проведенню військових дій на території України, а також необхідності співпраці з державоюагресором (Російській Федерації) у разі окупації території України.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи громадянином України, умисно вчинив діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у вчиненні умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.

05.03.2022 громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Льовшино Большесолдатський район Курської області Російської Федерації, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , заступнику директора комбікормового заводу ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», раніше не судимому, у зв`язку з наявністю достатніх доказів, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, підтверджується зібраними у провадженні доказами, а саме: повідомленням УСБУ в Полтавській області про виявлене кримінальне правопорушення від 05.03.2022; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 06.03.2022; поясненням ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 ; речовим доказом мобільним телефоном належним ОСОБА_1 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Разом із цим, у даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені

ст. 177 КПК України, у зв`язку із чим, є необхідність в обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з його утриманням у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Згідно ч.1ст.183КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Згідно ст.177КПК України,метою застосуваннязапобіжного заходує забезпеченнявиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам: 1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування, як на території України, так і на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим, а також закордоном, у т.ч. на території Російської Федерації, оскільки має родичів та знайомих з числа мешканців Російської Федерації, один з його синів на даний час є діючим співробітником ФСБ РФ, а також через усвідомлення втрати свободи на тривалий час, за скоєння ним особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Також, підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи поза аудіо-, візуальним контролем працівників установи виконання покарань, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у т.ч. речові докази, які підтверджують позиці по підтримці дій держави-агресора (Російської Федерації).

Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_1 , може незаконно впливати на свідків, які дають викривальні покази щодо нього.

Крім того, враховуючи ставлення підозрюваного до дій держави-агресора, підозрюваний може продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Інші більш м`які запобіжні заходи (у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту) не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, оскільки існують вагомі причини вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування, через усвідомлення втрати свободи на тривалий час, як на території України, так і на території тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим, а також закордоном, у т.ч. на території Російської Федерації; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які можуть бути приховані у схованка («схронах»); може продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків.

Крім того, згідно листа Верховного суду від 03.03.2022 №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

ОСОБА_1 фізично здоровий, спеціального лікування або особливих умов тримання, не потребує.

При вирішенні питання про доцільність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч. 1 ст. 111 КПК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Разом із цим, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, згідно ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Розмір застави ОСОБА_1 прошу визначити з урахуванням наступних доводів.

Так, згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, зважаючи на вимоги ч.5 ст.9 КПК України, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань, а саме рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 № 12050/04, у якому Європейським судом підкреслено важливість оцінки, при визначенні розміру застави, шкоди, завданої злочином, рівня відповідальності підозрюваного та тяжкості злочину. При цьому Європейським судом з прав людини визнано правильним підхід національного суду Іспанії щодо необхідності врахування вказаних чинників за наявності сумнівів у тому, що застава, сума якої визначатиметься виключно пропорційно до майнового стану підозрюваного, зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передусім щодо участі у судовому розгляді справи. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч.3 ст.5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні який ця особа обвинувачується. Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більш суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.

Враховуючи характер кримінального провадження, розслідуваного відносно ОСОБА_1 , а саме вчинення ним особливо тяжкого злочину, приймаючи до уваги, що злочин вчинено ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, у той час коли військова агресія Російської Федерації це не припинена, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що застава навіть у максимальному розмірі, відповідно до ступеню тяжкості вчиненого злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу. У зв`язку із чим, враховуючи виключність випадку, ОСОБА_1 необхідно визначити заставу у розмірі вищому, за встановлену межу, а саме у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити розмір застави, який забезпечить виконання ним, передбачених КПК України обов`язків та належну процесуальну поведінку, що повинен складати не менше 10000 (десяти тисяч) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто у вчиненні діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Підозрюваний може утримуватись в установах виконання покарань, а тому враховуючи вищевказані ризики, викладені обставини, що підтверджують наявність зазначених ризиків, матеріали, що підтверджують ці обставини, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного та захисника дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків , а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

05.03.2022 громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Льовшино Большесолдатський район Курської області Російської Федерації, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , заступнику директора комбікормового заводу ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», раніше не судимому, у зв`язку з наявністю достатніх доказів, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

За вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, який є особливо тяжким злочином, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.

При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.

У обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме: через усвідомлення втрати свободи, за скоєння ним злочину підозрюваний ОСОБА_1 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків, кримінального правопорушення; може вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того слідчий суддя бере до уваги те, що останній, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров`я, наявність повідомлення про підозру, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням особи підозрюваного, його віку, стану здоров`я, економічно-соціального становища, та того факту, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, існують вищезазначені ризики передбачені ч.1ст.177 КПК України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку необхідно визначити заставу в розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_1 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками.

Враховуючи викладене, розмір застави, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та має бути призначений у розмірі, що становить 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного.

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ст.194 КПК України.

Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров`я, наявність повідомлення про підозру, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м`який запобіжний захід.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області підполковника юстиції Димаря Ю.С за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022170000000008 від 05.03.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч ч. 1 ст. 111 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати допідозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою рахувати з 05 березня 2022 року з 12 год. 00 хв.

Строк діїухвали до 12год. 00хв. 04 травня 2022 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , визначених КПК України обов`язків.

Призначити заставу в розмірі 12405000 грн., після внесення якої підозрюваний ОСОБА_1 , звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: UA 398201720355289002000015950, В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вищедепозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особівДержавній установі Полтавська установа виконання покарань №23.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа в Державній установі Полтавська установа виконання покарань №23 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на ньогообов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави,та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Уповноваженаслужбова особав Державнійустанові Полтавськаустанова виконанняпокарань №23 у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов`язанароз`яснятийого обов`язкиі наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину та іншими особами визначеними слідчим чи прокурором; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя : В.М.Бугрій