Рішення № 103607894, 02.03.2022, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/163/22

02 березня 2022 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Шишка О. А.,

з участю секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - ГУНП в Івано-Франківській області), в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №956708 від 04 лютого 2022 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №956708 від 04 лютого 2022 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Зазначену постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

04 лютого 2022 року, виїжджаючи з місця проживання в селищі Богородчани, перед початком руху ретельно перевірив належність роботи зовнішнього освітлення транспортного засобу, в тому числі, заднього номерного знака, який освітлювався. Конструкцією автомобіля не передбачена можливість інформування водія про те, освітлюється чи не освітлюється задній номерний знак, візуально спостерігати за цим під руху автомобіля водій також не має змоги, отже, керуючи машиною, не можливо знати про ймовірну несправність.

Близько 19 год 00 хв 04 лютого 2022 року на вимогу інспектора поліції Кави В. М. він зупинив транспортний засіб на вул. Грушевського в селищі Богородчани. Працівник поліції повідомив, що причиною зупинки автомобіля стало неосвітлення номерного знака. Напевно, освітлення заднього номерного знака вийшло з ладу саме в дорозі, можливо, через низьку якість дорожнього покриття. Незважаючи на всі його спроби пояснити вищевказані обставини, інспектор поліції, проігнорувавши очевидну відсутність складу адміністративного правопорушення, виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП. Можливості усунути несправність на місці зупинки йому надано не було.

Також позивач вказує, що, зупинивши його автомобіль, працівники поліції діяли всупереч вимогам Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, п. 13.1. якої чітко визначено підстави для зупинення транспортних засобів.

Крім того, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що на час зупинки транспортного засобу, яким він керував, номерний знак був достатньо освітленим, тобто його було можливо ідентифікувати. Зауважує, що під час винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності неодноразово наполягав на тому, що ПДР не порушував, просив надати йому докази на підтвердження протилежного, однак поліцейські цього не зробили.

Також, на думку позивача, інспектором поліції, який виніс оскаржувану постанову, не дотримано вимог ст. 283 КУпАП, що виключає можливість притягнення його

( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності. Зокрема, в постанові не зазначені обставини, за яких зафіксовано так би мовити порушення ним ПДР та наявність нібито свідків вчинення ним адміністративного правопорушення. Позивач також вказує, що в постанові не вірно зазначено місце події: працівники поліції зупинили його в селищі Богородчани на вул. Грушевського, а в постанові вказано - с. Старі Богородчани. Крім того, поліцейський, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, не надав йому можливість скористатись правничою допомогою під час розгляду справи, що також є підставою для скасування постанови від 04 лютого 2022 року.

До того ж йому не було надано документального підтвердження повноважень працівників поліції, які його зупинили, здійснювати 04 лютого 2022 року патрулювання саме в селищі Богородчани на вул. Грушевського. Крім того, оскаржувана постанова не містить посилань на ст. 251 КУпАП та докази вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 6

ст. 121 КУпАП. Інспектором, який виніс постанову, не з`ясовано обставини справи, як це визначено ст. 280 КУпАП, не встановлено, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен він (позивач) у вчиненні такого, чи є обставини, що пом`якшують відповідальність. Також в постанові не зазначено, з якої саме відстані неможливо ідентифікувати номерний знак автомобіля.

З огляду на викладене, посилаючись на вимоги ст. 77 КАС України, просить позов задовольнити.

28 лютого 2022 року на адресу суду надійшов відзив за підписом представника ГУНП в Івано-Франківській області, в якому останній просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Представник відповідача зазначає, що 04 лютого 2022 року о 19 год 10 хв в ході патрулювання та виконання службових обов`язків інспектор СРПП відділення поліції №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області

Кава В.М. зупинив транспортний засіб марки "Chevrolet Aveo", н.з. НОМЕР_1 ,

що рухався в с. Старі Богородчани на вул. Центральній, яким керував позивач. Причиною зупинки вказаного автомобіля стало те, що в порушення п. 2.9 "в" ПДР в автомобілі в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак, що не давало змоги бачити символи номерного знака з відстані 20 м, за що передбачена відповідальність ч. 6 ст. 121 КУпАП. Після зупинки транспортного засобу працівник поліції підійшов, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ПДР, надав змогу позивачу самому пересвідчитись в наявності технічної несправності, зафіксував факт порушення п. 2.9 "в" ПДР України, надав фотофіксацію ОСОБА_1 для ознайомлення та попросив пред`явити посвідчення водія й інші необхідні документи.

Представник відповідача вказує, що позивач в своїй позовній заяві сам визнає факт технічної несправності його транспортного засобу та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, зазначаючи, що "освітлення заднього номерного знака, вочевидь, вийшло з ладу саме у дорозі, вірогідно, через низьку якість дорожнього покриття". Це, на думку представника відповідача, ще раз підтверджує, що номерний знак не підсвічувався, а отже доводить факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. Вважає, що позиція позивача, викладена в позовній заяві, зумовлена бажанням останнього уникнути адміністративної відповідальності.

Встановивши факт вчинення правопорушення та те, що позивач винен у його вчиненні, роз`яснивши ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП, 63 Конституції України, заслухавши пояснення позивача, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, працівник поліції розглянув справу відповідно до вимог чинного законодавства. За результатами розгляду справи інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА №956708 від 04 лютого 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Зміст постанови було оголошено позивачу, її копію вручено останньому під розпис, до матеріалів справи долучено фотофіксацію адміністративного правопорушення.

Щодо посилань позивача про невірне зазначенння в постанові місця зупинки його транспортного засобу, то інспектором допущено технічну помилку, яка не впливає на кваліфікацію дій позивача та не спростовує сам факт наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. Постанова винесена працівником поліції в межах його компетенції, з її змісту можна чітко встановити зміст прийнятого ним рішення.

З огляду на викладене, посилаючись на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України,

ст. 9, 121, 222, 251, 252, 258, 283 КУпАП, ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух",

п. 1.9, 2.3, 2.9 "в", 30.2 ПДР України, ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КУпАП, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що інспектором СРПП відділення поліції №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Кавою В. М. 04 лютого 2022 року винесено постанову серії БАА №956708 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. У вказаній постанові зазначено, що 04 лютого 2022 року о 17 год 10 хв ОСОБА_1 в с.Старі Богородчани на вул.Центральна керував транспортним засобом марки "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком в нічний час, що є порушенням п. 2.9 "в" ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 6 ст. 121 КУпАП (а.с. 5).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з пунктами 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, що полягають, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, ч. 6 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП).

Як передбачено ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Згідно з ч. 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ч. 6 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність водіїв транспортних засобів за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як доказ правомірності постанови серії БАА №956708 від 04 лютого 2022 року, винесеної поліцейським Кавою В. М., представником ГУНП в Івано-Франківській області додано до відзиву оптичний диск з фотографічними зображеннями заднього номерного знака НОМЕР_1 в темну пору доби, які переглянуто в судовому засіданні та встановлено, що на фотографіях зафіксовано виключно номерний знак автомобіля (якого саме не зрозуміло), до того ж світлини не свідчать, що номерний знак на момент фотографування не освітлююється. Інформація про місце, дату та час, прилад, за допомогою яких їх створено, відсутня. Відкривши вкладку "відомості" щодо кожного з файлів, наявних на диску, встановлено тільки їх розмір (84,3 та 82,8 КБ) та те, що дата останньої зміни файлів - 22 лютого 2022 року. Таким чином суд приходить до висновку, що вказані світлини не містять інформації щодо предмета доказування, оскільки не підтверджують обставини вчинення правопорушення, викладені в постанові від 04 лютого 2022 року.

Крім того, слід зазначити, що згідно з вимогами ст. 283 КУпАП у постанові про накладення адміністративного стягнення, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, однак вказаних вимог інспектором Кавою В. М. не дотримано. До того ж інспектором у постанові невірно вказано місце зупинки автомобіля, тобто місця вчинення адмінправопорушення з позиції поліцейського.

У відзиві представник відповідача також стверджує, що в своїй позовній заяві ОСОБА_1 сам визнає факт технічної несправності його транспортного засобу та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

З приводу цього суд зауважує, що факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (постанова Верховного Суду у справі № 177/525/17 від 08 липня 2020 року).

Водночас у даній справі позивачем факт порушення ПДР заперечується і в тексті позовної заяви вказано, що на час зупинки номерний знак автомобіля був достатньо освітленим, тобо його було можливо ідентифікувати.

Таким чином належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, відповідачем суду не надані та матеріали справи таких не містять. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечними доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Відповідно до до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, в рішеннях у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії" зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20 вересня 2012 року, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

З врахуванням вищенаведеного, оскільки відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано належних і допустимих, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення поліцейським Кавою В. М. оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 04 лютого 2022 року серії БАА №956708 та не спростовано тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, так як постанова за змістом не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 496,20 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 139, 242 - 246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії БАА №956708 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену 04 лютого 2022 року інспектором СРПП відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Кавою В. М, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, скасувати, провадження у справі закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн, сплачений позивачем за подання адміністративного позову.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Шишко