Ухвала суду № 103606101, 01.03.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1796/21

№ 1-кп/183/566/22

01 березня 2022 року м. Новомосковськ

Колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

суддів Березюк В.В., Лили В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Крутько О.А.,

захисників Радільчук Н.І., Чоса Т.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12020040000000714 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Армавір Республіка Вірменія, громадянина Вірменії, проживаючого в Республіці Вірменія,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чадир-Лунга Республіки Молдова, громадянина Молдови, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця сел. Таромське Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Суми, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и л а :

У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, які було продовжено ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 року до 10.03.2022 року.

Прокурор Крутько О.А. в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, кожному окремо на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжних заходів стосовно обвинувачених не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинувачених необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Радільчук Н.І. просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання, зазначивши, що прокурором не надано жодного доказу чи даних, які би свідчили про існування ризиків, на які посилається прокурор. У зв`язку з цим просила зменшити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_8 у повному обсязі підтримав позицію свого захисника, просив зменшити йому розмір застави.

Захисник обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Чос Т.І. просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи клопотання необґрунтованими та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, на його думку, жодних об`єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні, не надано. Просив застосувати до обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт, з покладенням на них відповідних обов`язків, та встановити їм розмір застави, але у значно меншому рівні, ніж визначеного судом при продовженні обвинуваченим строку тримання під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожен окремо, у повному обсязі підтримали позицію свого захисника, просили змінити їм запобіжний захід на домашній арешт і зменшити розмір застави.

Прокурор КрутькоО.А. просила суд відмовити в задоволенні клопотання захисників про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на домашній арешт та зменшення розміру застави, посилаючись на відсутність для цього достатніх підстав.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з того, що останній обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.185КК України,тобто умисногокорисливого злочину,який відповіднодо ст.12КК Україниє особливотяжким,за вчиненняякого уразі визнанняобвинуваченого ОСОБА_1 винуватим,останньому загрожуєпокарання увиді позбавленняволі строкомвід 7до 12років зконфіскацією майна.Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду провадження, ОСОБА_8 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені, та ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину і є особою, яка офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійного й достатнього законного джерела доходу.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд,при вирішенніпитання пропродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,крім наявностіризиків,зазначених вище,на підставіматеріалів справи,оцінив усукупності іншіобставини,передбачені ст.178КПК України,а саме,що ОСОБА_8 є громадяниномРеспубліки Вірменія,проживає натериторії РеспублікиВірменія тане маєпостійного місцямешкання натериторії України.Доказів протилежногосуду ненадано.Підтверджень наявностіна йогоутриманні будь-якихосіб танаявності унього захворювань,які перешкоджаютьйому утримуватисяпід вартоюсуду ненадано.За такихобставин,суд доходитьпереконання,що будь-якийінший,з передбаченихзаконом більшм`якихзапобіжних заходівстаном надату розглядувказаного питанняне зможезабезпечити належнийрозгляд провадження,а перебування ОСОБА_1 на волібуде суперечитиінтересам суспільства,що іє підставоюдля продовження ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості про наявність у ОСОБА_1 соціальних зв`язків, оскільки останній одружений. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 176 КПК України.

Захисником Радільчук Н.І. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_7 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Водночас, вирішуючи клопотання захисника Радільчук Н.І.про встановлення обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зі зменшенням її розміру, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання обґрунтоване, але підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які було проаналізовано раніше, колегія суддів вважає, що розмір застави у вигляді 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків.

У разі внесення обвинуваченим застави, колегія суддів вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 повинні бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,тобто умисногокорисливого злочину,який відповіднодо ст.12КК Україниє особливотяжким,за вчиненняякого уразі визнанняобвинуваченого ОСОБА_2 винуватим останньомузагрожує покаранняу видіпозбавлення волістроком від7до 12років зконфіскацією майна.Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_2 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_2 у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені, та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину та є особою, яка офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійного й достатнього законного джерела доходу.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд,при вирішенніпитання прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,крім наявностіризиків,зазначених вище,на підставіматеріалів справи,оцінив усукупності іншіобставини,передбачені ст.178КПК України,а саме,що ОСОБА_2 є громадяниномРеспубліки Молдова,підтверджень наявностіу ньогозахворювань,які перешкоджаютьйому утримуватисяпід вартоюсуду ненадано.За такихобставин,суд доходитьпереконання,що будь-якийінший,з передбаченихзаконом більшм`якихзапобіжних заходівстаном надату розглядувказаного питанняне зможезабезпечити належнийрозгляд провадження,а перебування ОСОБА_2 на волібуде суперечитиінтересам суспільства,що іє підставоюдля продовження ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості про те, що ОСОБА_2 має місце реєстрації та проживання, а також наявність у нього соціальних зв`язків, оскільки останній одружений та має на утриманні малолітню дитину. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід.

Захисником ЧосомТ.І.будь-якихоб`єктивнихданих,які бибезумовно вказувалина змінуабо відсутністьобставин,передбачених ч.1ст.194КПК України,які ранішеслугували підставоюдля обраннята продовженняобвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою,суду ненадано, щоє іпідставою длявідмови узадоволенні клопотаннязахисника ЧосаТ.І.прозміну раніше обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_2 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання захисника Чоса Т.І.про встановлення обвинуваченому ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зі зменшенням її розміру, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання обґрунтоване, але підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які було проаналізовано раніше, колегія суддів вважає, що розмір застави у вигляді 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього обов`язків.

У разі внесення обвинуваченим застави, колегія суддів вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 повинні бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, на момент затримання був працевлаштований, відомості про наявність інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_3 у суду відсутні, а тому наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177КПК України (вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень), не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Однак, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,що відповіднодо ст.12КК Україниє особливотяжким,за вчиненняякого уразі визнанняобвинуваченого ОСОБА_3 винуватим останньомузагрожує покаранняу видіпозбавлення волістроком від7до 12років зконфіскацією майна,та кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.263КК України,яке всилу вимогст.12КК Українивіднесено дотяжкого злочину,і завчинення якогопередбачено покаранняу видіпозбавлення волістроком від3до 7років.Тому,розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_3 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання останнього винуватими у пред`явленому обвинувачені).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

При цьому,колегія суддівпри вирішенніпитання прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,крім наявностіризику,зазначеного вище,на підставіматеріалів справи,оцінив усукупності іншіобставини,передбачені ст.178КПК України,а саме,що підтвердженьнаявності наутриманні ОСОБА_3 будь-якихосіб,наявності унього захворювань,які перешкоджаютьйому утримуватисяпід вартоюсуду ненадано.За такихобставин,суд доходитьпереконання,що будь-якийінший,з передбаченихзаконом більшм`якихзапобіжних заходівстаном надату розглядувказаного питанняне зможезабезпечити належнийрозгляд провадження,а перебування ОСОБА_3 на волібуде суперечитиінтересам суспільства,що іє підставоюдля продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, які підтверджені доказами, про те, що ОСОБА_3 має місце реєстрації та проживання, постійне місце роботи, наявність у нього соціальних зв`язків, оскільки останній одружений. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід.

Ні обвинуваченим ОСОБА_3 , ні його захисником Чосом Т.І. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України,які ранішеслугували підставоюдля обраннята продовженняобвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою,суду ненадано, щоє іпідставою длявідмови узадоволенні клопотаннязахисника ЧосаТ.І.прозміну раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання захисника Чоса Т.І.про встановлення обвинуваченому ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зі зменшенням її розміру, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання обґрунтоване, але підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які було проаналізовано раніше, колегія суддів вважає, що розмір застави у вигляді 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків.

У разі внесення обвинуваченим застави, колегія суддів вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 повинні бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 371, 376 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 квітня 2022 року.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката Радільчук Наталії Іванівни про зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_10 задовольнити частково.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_10 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 248 100 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

В іншій частині клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката Радільчук Наталії Іванівни відмовити.

У випадку внесення встановленої застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 248 100 гривень, вважати, що до ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Дніпра без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосування застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 квітня 2022 року.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката Чоса Тараса Івановича про зміну раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та зменшення розміру застави задовольнити частково.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 248100 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

В іншій частині клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката Чоса Тараса Івановича відмовити.

У випадку внесення встановленої застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 248100 гривень, вважати, що до ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Дніпра без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосування застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 квітня 2022 року.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Чоса Тараса Івановича про зміну раніше обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та зменшення розміру застави задовольнити частково.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 248 100 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

В іншій частині клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Чоса Тараса Івановича відмовити.

У випадку внесення встановленої застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 248 100 гривень, вважати, що до ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Дніпра без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосування застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Повний текст ухвали складено і оголошено 04 березня 2022 року о 09 годині 30 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Головуючий суддя О.І. Гузоватий

Судді В.В. Березюк

В.М. Лила