Рішення № 103600581, 18.02.2022, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1522/21

№ провадження 2/453/132/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 лютого 2022 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського Нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

02 листопада 2021 року ОСОБА_1 , в особі належним чином уповноваженого представника ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського Нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №25544, вчинений 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 19 815, 28 грн.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Ю.Є. від 25 листопада 2021 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено та зупинено стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис №25544 за договором кредиту №001-13563-240214, укладеного 24 лютого 2014 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», правонаступником усіх його прав обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитним договороми 11\08\2020 КА від 11 серпня 2020 року, є ТзОВ «Фінансова компанія «АЛАНД». Вказаним виконавчим написом приватний нотаріус стягнув борг з позивача на користь відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 19815, 28 грн.

15 жовтня 2020 року в межах цього ж виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою Марією Вікторівною було винесено постанову про відкриття провадження через примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 25544, виданого 04 вересня 2020 року.

Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки при вчиненні такого нотаріусом не було з`ясовано чи дійсно у боржника наявна безспірна заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено в виконавчому написі.

Окрім цього позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що його було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, яке діяло на момент його вчинення, а саме банк здійснив позасудове врегулювання спору шляхом вчинення виконавчого напису на кредитному договорі у відповідності доПостанови КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року, яка була визнана нечинною та незаконною відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, що набрала законної сили.

Внаслідок того, що, як зазначає позивач, у нотаріуса були відсутні законні підстави для вчинення виконавчого напису, просить суд позов задоволити.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак представник позивача адвокат Піка М.Є. надіслав на електрону адресу суду заяву (вх.№198 від 04 лютого 2022року) про розгляд справи уйого відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач - представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» в судове засідання не з`явився, хоча, згідност. 130 ЦПК України,належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомедоване повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про одержання, а тому, відповідно дост. 280 ЦПК України,суд вважає за можливе розглядати справу заочно у її відсутності на підставі наявних у справі доказів. Відзиву на позовну заяву уповноваженим представником суду не подано.

Третя особа, яка незаявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Письмових пояснень щодо предмету позову від нього до суду не надходило.

На підставі ч.3 ст.211, ч.2 ст.247 ЦПК Українисправа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельа Банк» було укладено договір №001-13563-240214, правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», правонаступником усіх його прав обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитним договороми 11\08\2020 КА від 11 серпня 2020 року, є ТзОВ «Фінансова компанія «АЛАНД».

04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 25544 про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 19815, 28 грн.

Відповідно до змісту даного виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року.

Сума заборгованості складає 19815, 28 грн. в тому числі:

-прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 14177,12 грн.;

-прострочена заборгованість з несплачених відсотків за користування кредитом становить 5138, 16 грн.

- за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат» 500 грн.

Загальна сума, що підлягає стягненню 19815, 28 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною від 15 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 63301437 з виконання виконавчого напису №255444, виданого 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Стаіславовичем про стягнення з позивача на користь відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 19815, 28 грн.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до ч.4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначеноглавою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженомунаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З наявних у справі доказів вбачається, що виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості за Кредитним договором №001-13563-240214 від 24 лютого 2014 року, виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч.3ст. 6Закону України«Про доступдо судовихрішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Оскільки вищезазначена постанова апеляційного суду, у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України, набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 04 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року усправі №826/20084/14. В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між ТзОВ та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису,був посвідчений нотаріально,тому вказані обставини є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису 04 вересня 2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, то такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що боржником отримане повідомлення стягувача про порушення зобов`язання. Ураховуючи, що відповідачем не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, суд вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

За таких обставин, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського Нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідност. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ст.ст.15,60,62 ЦПК УкраїнитаЗаконом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження адвоката як представника посвідчується довіреністю або ордером.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.48ПостановиПленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2021 року між адвокатським бюро «Микола Піка і Партнери» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги. Згідно Додатку №1 до данного договору погоджена вартість правових послуг по даній справі. Позивачем 04 листопада 2021 року та 10 грудня 2021 року оплачено юридичні послуги в сумі 7 000 грн. на виконання договору про надання правової допомоги від 18 жовтня 2021 року.

Із врахуванням наведеного, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., належним чином підтверджені та обґрунтовані. Вивчивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу є доведеними, сума яких відповідає наданому суду розрахунку, що дає підстави для стягнення таких з відповідача.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути суму судового збору у розмірі 1362 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, який вчинено 04 вересня 2020 року та зареєстровано в реєстрі за №25544 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості на загальну суму 19815 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 28 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.

Стягнути з ТзОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (місце знаходженя: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, код ЄДРПОУ 42642578).

Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, (місце знаходження: 03150, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35).

Суддя Сколівського районного суду Ю.Є. Ясінський

Львівської області