Рішення № 103600196, 22.02.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10377/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Києво-Святошинським РВ УДМС України в Київській області 16.09.2016 року)

до

відповідач Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819),

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна

(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9/134)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, у якому просить визнати виконавчий напис №4546 від 19.08.2021року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною щодо стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 104009,60 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що їй стало відомо, що стосовно неї Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком Андрієм Анатолійовичем було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№67097818, на підставі виданого 19.08.2021р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною Виконавчого напису №4546. Позивач зазначає, що на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису №4546 від 19.08.2021р. кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язанням, не входили до Переліку №1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Відтак, позивач вважає, що виконавчий напис не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження, адже не чинні акти цивільного законодавства не породжують права та обов`язки. Позивач наполягає, що вона не отримувала будь-яку письмову вимогу (повідомлення) у менше ніж тридцятиденний строк, що є обов`язковою вимогою, відповідно до п.6 ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначає, що нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом. Також, позивач вважає незаконним нарахування та встановлення кредитному договорі комісії та плати за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,5% від початкової суми кредиту.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги просить задовольнити.

Одночасно з пред`явленням позову, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 4546, виданого 19.08.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міськогонотаріальногоокругу Созановою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», заборгованості за Договором кредиту та страхування №Z06.00610.005515741 від 24.07.2019 року на загальну суму боргу 104009,60 гривень.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено, вжито заходизабезпечення позовушляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 4546, виданого 19.08.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міськогонотаріальногоокругу Созановою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», заборгованості за Договором кредиту та страхування №Z06.00610.005515741 від 24.07.2019 року на загальну суму боргу 104009,60 гривень.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.01.2022 року, до суду надійшов відзив на позовну заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк».

Позивач, згідно позовної заяви, просить проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач, згідно відзиву, просить проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Третя особа подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

При ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Так, відповідно достатті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод(далі-Конвенція),кожній фізичнійабо юридичнійособі гарантованоправо нарозгляд судомпротягом розумногостроку цивільної,кримінальної,адміністративної абогосподарської справи, атакож,справи проадміністративне правопорушення,у якійвона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право надоступ досуду має"застосовуватисяна практиціі бутиефективним".Для того,щоб правона доступбуло ефективним,особа "повиннамати реальнуможливість оскаржитидію,що порушуєйого права". Суворетрактування національнимзаконодавством процесуальногоправила (надмірнийформалізм)можуть позбавитизаявників правазвертатись до суду.

Наведене вищевідповідає висновкуВерховного Судуу складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судунаведеному упостанові від 08квітня 2020року (справа №761/41071/19, провадження № 61-2192св20 ).

Згідно висновку наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04грудня 2019року, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (справа № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

З позовної заяви та долучених до неї матеріалів судом встановлено, що Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком Андрієм Анатолійовичем було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№67097818, на підставі виданого 19.08.2021р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною Виконавчого напису №4546.

З тексту даного Виконавчого напису вбачається, що нотаріусом запропоновано стягнути грошові кошти на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», а саме невиплачені в строк грошові кошти на підставі Договору кредиту та страхування кредиту №206.00610.005515741 від 24.07.2019 року, укладеною між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 24.01.2020 року.

Нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» і стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 24.02.2020 року по 06.07.2021 року включно у наступних розмірах:

-29 423,78 грн. - строковий основний борг;

-18 878,56 грн. - прострочений основний борг;

-19 399,57 грн. - прострочені проценти;

-348,21 грн. - строкові проценти;

-885,03 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту;

-32 095,36 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту;

-1079,09 грн. - пеня;

-1900,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису,

що становить загальну суму боргу 104 009,60 грн.

Відповідач у відзиві зазначає, що наявні в матеріалах справи докази в повній мірі встановлюють суму заборгованості позивача, як боржника, перед АТ «Ідея Банк», з врахуванням усіх сплат, визначених умовами Кредитного договору та здійснених боржником; відповідають вимогам Переліку, а відтак підтверджують безспірність заборгованості позивача, що спростовує доводи позивача стосовно того, що нотаріус вчинив виконавчий напис без відповідних правових підстав, не переконався у безспірності грошових вимог, тобто зворотного позивачем не доведено. За твердженням відповідача позивач за надуманими підставами намагається уникнути повернення кредиту та сплати відповідних платежів за кредитним договором. Вважає, що оскаржуваний виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1044009,6 гривень боргу за Кредитним договором (включаючи плату за вчинення виконавчого напису нотаріуса у сумі 1900,00 грн.), відповідає усім вимогам Закону України «Про нотаріат», Порядку та Переліку, а відтак є законним та підлягає виконанню.

Відповідно до ст.18 ЦК України,нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34Закону України "Про нотаріат").

Так, згідно ст.87 Закону України "Про нотаріат",для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат"визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України "Про нотаріат"та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39Закону України "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Підпунктом 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999року №1172(далі - Перелік документів, Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову КабінетуМіністрів Українивід 26листопада 2014року №662"Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: "11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу", п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.". Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КабінетуМіністрів Українивід 26листопада 2014року №662"Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження вручення боржнику повідомлень АТ «Ідея Банк», вимог із визначеними сумами заборгованості, розрахунків заборгованості та виписок. Зокрема, долучені до відзиву документи щодо поштових відправлень не вказують на те, що позивач отримав вимоги із визначеними сумами заборгованості, розрахунки заборгованості та виписки. Наведені документи засвідчують лише факт скерування кореспонденції позивачу, але документи поштового оператора не відображають зміст цих документів.

Також, ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України,завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку,якщо законабо договірне визначаютьефективного способузахисту порушеного,невизнаного абооспореного права,свободи чиінтересу особи,яка звернуласядо суду,суд відповіднодо викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як наведено вище, частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першоїстатті 175 ЦПК України,у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьоїстатті 175 ЦПК України,позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеноговище вбачається,що предметпозову -це певнаматеріально-правовавимога позивачадо відповідача,стосовно якоїпозивач проситьприйняти судоверішення,яка опосередковуєтьсявідповідним способомзахисту правабо інтересів.Підстави позову-це обставини,якими позивачобґрунтовує своївимоги щодозахисту правата охоронюваногозаконом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З аналізунаведених нормпроцесуального прававбачається,що самена судпокладено обов`язокнадати правовукваліфікацію відносинамсторін виходячиіз фактів,установлених підчас розглядусправи,та визначити,яка правованорма підлягаєзастосуванню длявирішення спору.Самостійне застосуваннясудом дляухвалення рішеннясаме тихнорм матеріальногоправа,предметом регулюванняяких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивачка мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачкою повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості. Наданий відповідачем до відзиву список згрупованих поштових відправлень не підтверджує факту отримання позивачем вимоги.

В свою чергу, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус зобов`язаний запитувати пояснення боржника щодо безспірності заборгованості.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20, яка підлягає застосуванню по даній справі

Крім того, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне:

"Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинноюпостанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

Як вбачається з оспорюваного виконавчого напису, такий не містить жодних номерів рахунків відкритих ОСОБА_1 у банківських установах.

Також, суд враховує, що пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору (позики), укладеного у простій письмовій формі.

Вчинений Приватним нотаріусом, 19.08.2021р. виконавчий напис №4546 не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, оскільки вчинений на непередбаченому Переліком борговому документі, а саме Договорі кредиту та страхування №Z06.00610.005515741 від 24.07.2019р., що не посвідчений нотаріально.

В ході розгляду даної справи встановлено, що позивач і відповідач дійсно мають спір стосовно надання кредитних коштів ОСОБА_1 банком і неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Крім того, судом встановлено, що сторони подали до суду письмові докази, які засвідчують правовідносини сторін. Так, позивач подала докази і навела обставини стосовно заперечень вимог банку, а відповідач надав суду докази щодо надання грошових коштів позивачу, невиконання ним зобов`язань та наявності у позивача заборгованості. Наведені докази детально проаналізовані та досліджені судом.

Натомість, у даній справі до предмету доказування відноситься не розмір заборгованості (окрім встановлення безспірності заборгованості) або обставини отримання кредитних коштів боржником, а законність здійснення виконавчого напису нотаріусом, тобто чи були підстави для його вчинення та чи була дотримана процедура визначена законом під час його вчинення.

Оцінюючи доводи сторін стосовно посилання на практику судів касаційної інстанції, суд, виходячи з встановлених в ході розгляду обставин, вважає, що саме наведена вище практика, яка покладена в основу даного рішення, є найбільш релевантною до правовідносин у цій справі, а тому саме ці висновки Верховного Суду повинні бути застосовані у даній справі.

Недотримання хоча б однієї вимоги чи положення чинного законодавства під час здійснення виконавчого напису є законною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Наведене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 4546 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході судового провадження. Наведеним також спростовуються доводи відповідача викладені у відповіді на відзив.

Відповідно до положень ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення заявлених позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі ? 908, 00 грн., судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454, 00 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.158 ЦПК України,у разі у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265ЦПК України,суд, ?

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис №4546 від 19.08.2021року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною щодо стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 104009,60 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства«ІДЕЯ БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1362,00 грн.

Відповідно доч.ч.7,8ст.158ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Києво-Святошинським РВ УДМС України в Київській області 16.09.2016 року).

Відповідач Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9/134).

Повний текст рішення суду складено 28.02.2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.