Рішення № 103599795, 03.03.2022, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 березня 2022 року м. Мукачево Справа 303/10011/21

2/303/2448/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Кость В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2

до відповідача Акціонерного товариства «Універсал Банк»

про визнання поруки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересахякої діє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства Універсал Банк» про визнання припиненою з 15.04.2015 поруки ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок забезпечення за кредитним договором від 09.06.2008 №043-2008-1903.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про припинення поруки оскільки у порушення приписів частини четвертої ст. 559 Цивільного кодексу України, кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому містяться заперечення на позов. Так, відповідач зазначає, що 15.10.2014 позивач отримала вимогу про погашення заборгованості, згідно з якою банком визначено, що термін повернення кредиту настає достроково на шістдесят перший день з моменту отримання вимоги. Тобто, термін повернення кредиту настав 14.12.2014, а строк звернення до суду до поручителя з урахуванням шестимісячного строку міг бути реалізований до 14.06.2015. Разом з тим, АТ «Універсал Банк» 05.06.2015 звернувся до суду з позовом до поручителя про стягнення заборгованості. Тому відсутні підстави для визнання поруки припиненою.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

9 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 043-2008-1903 (надалі Кредитний договір, а.с. 9-11), згідно з яким Банк надав Позичальнику кредит в сумі 28000,00 доларів США на строк до 1 січня 2033 року.

Того ж дня, між ОСОБА_1 та Банком був укладений договір поруки №043-2008-1903-Р (надалі Договір поруки , а.с. 12-13).

На підставі вказаного правочину ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання відповідати перед Банком за невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань.

Вказаний правочин підписаний обома договірними сторонами.

Укладаючи Договір поруки (п. 4), сторони домовилися про те що порука припиняється із припиненням всіх зобов`язань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою.

У випадку невиконання Боржником боргових зобов`язань за Основним договором Кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання Поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом з повідомленням про його вручення).

Поряд з тим, 15 травня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 було укладена Додаткова угода до Договору поруки, а 22 жовтня 2010 року між сторонами укладено довгомір поруки б/н (без грошового покриття).

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач просить визнати припиненою її поруку за Договором поруки з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України.

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи, у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу, суд виходить з того, що відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Фактичний аналіз змісту частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин свідчить про те, що шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя слід обчислювати з:

- моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами); або

- з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України; або

- з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб`єктивне право, та полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов`язок боржника за договором.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов`язання за договором поруки у зв`язку з припиненням такого зобов`язання поручителя.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» звернув увагу суддів на те, що при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням частини 4 сатті 559 Цивільного кодексу України суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. При цьому в разі пред`явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З Договору поруки (п. 4.2) вбачається, що в ньому не встановлено конкретного строку, після якого порука припиняється. Зазначена у договорі поруки умова про її припинення із припиненням всіх зобов`язань Боржника за Основним договором , не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 Цивільного кодексу України.

В ситуації, що склалася підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Разом з тим, у Кредитному договорі (п. 1.2 чітко визначено строк кредитування: «до 1 січня 2033 року».

Таким чином, саме зазначену вище дату слід рахувати днем настання строку виконання основного зобов`язання.

Поряд з цим, відповідачем на адресу ОСОБА_3 (позичальника) та ОСОБА_1 (поручителя) надіслано досудові вимоги від 07.10.2014 про дострокове виконання ними зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з допущеними порушеннями його умов щодо своєчасного погашення кредиту.

При цьому, вказані вимоги містять застереження, що у випадку невиконання вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги.

Вищезазначена вимоги отримано ОСОБА_1 15.10.2014, про що свідчить її особистий підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Крім того, даний факт не заперечується позивачем.

По відношенню до цього, слід прийняти до уваги правові позиції Верховного Суду України по справі № 6-106цс14 та № 6-190 цс14, які міститься в постановах від 24.09.2014 та 21.01.2015.

Так, у вказаних постановах Верховний Суд України зазначив, що у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За умови пред`явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов`язання й порукаприпиняється,якщо кредиторне пред`явитьвимоги допоручителя протягомшести місяціввід зміненої дати виконання основного зобов`язання.

Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов`язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

У спірній по справі ситуації Банк, пред`явивши вимогу позивачу у жовтні 2014 року і зазначивши, що термін повернення кредиту визнається таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги - змінив строк виконання основного зобов`язання і такий мав настати 15.12.2014.

Таким чином вимога до поручителя з урахуванням положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла станом на жовтень 2014 року могла бути пред`явлена до 15.06.2014.

Разом з тим, з даних автоматизованої системи документообігу суду, вбачається, що 09.06.2015 (цивільна справа №303/3458/15-ц), ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду позов про солідарне стягнення з ОСОБА_3 (позичальника) та ОСОБА_1 (поручителя) заборгованості за Кредитним договором, тобто відповідач дотримався регламентованого частиною четвертою ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для можливості пред`явлення вимоги до поручителя.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову та визнання поруки позивача припиненою.

Посилання представника позивача на обставини щодо припинення договору поруки є безпідставними, оскільки цивільним законодавством передбачена можливість звернення з вимогою до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, а не від дня отримання вимоги.

За таких обставин справи позов задоволенню не підлягає.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 908,00 гривень слід покласти на позивача.

На підставінаведеного такеруючись статтями8,124,129Конституції України,статтями 2,3,10,12,13,18,76-81,141,263-265,279, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 - відмовити повністю.

2. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень покласти на позивача.

3. Рішення суду набирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

5. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (04114 м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, адреса для листування: м.Ужгород, вул. Швабська, 71А).

Суддя В.В. Кость