Рішення № 103592865, 17.02.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/9826/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (далі позивачі), третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів фермерське господарство "Троянда", до Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (також відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі (через представника) звернулися до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом до відповідача, в якому просять суд:

- визнати протиправною відмову у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у розмірі земельної частки ((паю) для ведення фермерського господарства;

- скасувати рішення від 22.10.2021 №433;

- зобов`язати прийняти у встановленому порядку рішення про надання позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у розмірі земельної частки ((паю) для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки, площею 29,60 га, кадастровий номер: 3520355400:02:001:9000.

В обґрунтування позову зазначено, що у встановленому законом порядку позивачі звернулися до відповідача з заявами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, однак відповідачем відмовлено у їх задоволенні. Однак, жодних правових підстав, передбачених ст.118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою не було. Відтак, єдиним правильним та ефективним способом захисту прав позивачів, який остаточно вирішить спір, є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання відповідного дозволу.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачі мали звернутись із заявами щодо виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки. Також спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ФГ "Троянда", що виключає можливість передачі її у власність іншим особам до припинення права користування нею фермерським господарством. Звернув увагу відповідач і на те, що передача земельної ділянки членам фермерського господарства у власність суперечить положенням Земельного кодексу України. Таким чином, у членів фермерського господарства не виникає відповідного права користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення фермерського господарства (а.с.111-114).

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що на підставі рішення Олександрійської Ради народних депутатів від 12.09.2001 №288 ОСОБА_4 надано у постійне користування земельну ділянку площею 29,60 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серія КР № 00287, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування 15.10.2001 за №300 (а.с.52).

Згідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.05.2002 зареєстровано фермерське господарства "Троянда" (а.с.42).

Як вбачається із Статуту, позивачі є членами вказаного фермерського господарства (а.с.43-51).

Протоколом №1 загальних зборів членів ФГ "Троянда" від 31.08.2021 було прийнято рішення про надання членам фермерського господарства згоди на передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки із раніше наданої у постійне користування загальною площею 29,60 га кадастровий номер 3520355400:02:001:9000, що перебуває у користуванні фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП "Прага" (а.с.57).

Враховуючи вищевказане, позивачі звернулись до відповідача із заявами про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки із раніше наданої у постійне користування ФГ "Троянда", площею 29,60 га, з кадастровим номером 3520355400:02:001:9000 (а.с.65-66, 67-68, 69-70, 71-72, 73-74, 75-76).

Рішенням вісімнадцятої сесії восьмого скликання Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 22.10.2021 №433 "Про розгляд заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові та членам ФГ "Троянда" позивачам було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю), а саме по 5,52 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3520355400:02:001:9000, оскільки до припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою гр. ОСОБА_4 селищна рада не має правових підстав для розпорядження нею (а.с.115-117).

Позивачі, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернулись до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 55 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, і Земельним кодексом України (далі в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Частиною третьою статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема і для ведення фермерського господарства.

Згідно з частиною 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених статтями 118, 123 Земельного кодексу України.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" чітко передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Предметом розгляду у справі є рішення відповідача від 22.10.2021 №433 "Про розгляд заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові та членам ФГ "Троянда", яким позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3520355400:02:001:9000 (а.с.115).

Підставою для такої відмови став висновок відповідача про те, що до припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою ОСОБА_4 селищна рада не має правових підстав для розпорядження нею.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року №973-IV (далі - Закон №973-IV) передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Водночас згідно до статті 7 Закону №973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, то ст.32 Земельного кодексу України визначено, що громадянам України членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Однією з форм набуття громадянином (членом фермерського господарства) права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає у безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян. При цьому стаття 13 Закону № 973-IV і стаття 32 ЗК України мають ідентичні назви "Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств".

Отже, оскільки ЗК України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Суд звертає увагу, що 03.11.2021 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №817/1911/17, в якій відступив від висновків, що були сформовані та застосовані у постановах від 01.10.2020 у справі №120/4116/19-а, від 24.11.2020 у справі №2240/3066/18, від 27.01.2021 у справі №560/1334/19, від 01.02.2021 у справі №560/1282/19, від 17.02.2021 у справі №811/397/18, від 17.08.2021 у справі №540/1590/19.

Верховний Суд сформулював інший правовий висновок, який полягає у наступному:

"У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання. Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника. Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону № 973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним держава або територіальні громади. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку".

Зазначена правова позиція Верховного Суду відповідно до вимог статті 242 КАС України повинна враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_4 не припинено в порядку, визначеному законом. Зокрема, суду не було надано рішення органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою, яка надана ОСОБА_4 у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування серії КР №00287, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування 15.10.2001 за №300.

За таких обставин, рішення від 22.10.2021 №433, яким позивачам відмовлено у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства є правомірними і підстави для його скасування відсутні.

Слід також звернути увагу, що земельні ділянки у розмірі 5,52 умовних кадастрових гектарах, на які претендують позивачі, мають бути виділені із раніше сформованої земельної ділянки з присвоєнням інших кадастрових номерів.

Частинами 1 та 2 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі-Закон №858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно зі статтею 1 Закону №858-IV, проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (стаття 50 Закону №858-IV) та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (стаття 56 Закону №858-IV) є різними за суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Суд зазначає, що процедура набуття права власності на землю державної та комунальної власності в порядку безоплатної приватизації, у тому числі для ведення фермерського господарства, передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за відсутності на даній частині земної поверхні раніше сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та за технічною документацією із землеустрою щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки або об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (у разі якщо не відбувається зміна їх цільового призначення). Підставою для розроблення такої документації є відповідний дозвіл (згода) органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Як свідчать матеріали справи, позивачі, звертаючись до відповідача із заявами просили надати саме дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки загальною площею 29,60 га кадастровий номер 3520355400:02:001:9000.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачі звернулися до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо земельної ділянки, яка вже сформована, а тому її подальше формування (поділ чи об`єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько