Рішення № 10358655, 11.06.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.10р.Справа № 28/233-10 За позовом Закритого акціонерного товариства "Гільдія"

до Дніпропетровська міська рада

про визнання недійсним пункту 4 Додаткового договору від 31.03.2008р. в частині викладення в новій редакції п. 4.1 договору оренди землі від 21.11.2005р.

За зустрічним позовом Дніпропетровської міської ради

до Закритого акціонерного товариства "Гільдія"

про зміну п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005р.

Суддя Манько Г.В.

Представники:

Від позивача (за зустрічним від відповідача): Павлів О.В. - дов. від 11.01.2010р.

Від відповідача (за зустрічним від позивача): Лазуренко К.О., дов. від 16.12.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Гільдія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, просить суд визнати недійсним пункт 4 Додаткового договору від 31.03.2008р. в частині викладення у новій редакції пункту 4.1 договору оренди землі від 21.11.2005р., а саме: п. 4.1 Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Дніпропетровська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою, просить суд змінити п. 4.1 Договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та закритим акціонерним товариством "Гільдія", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 11066 від 21.11.2005р. та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 26.12.2005р. за № 040510401359.

Первісний позивач наполягав на задоволенні свої позовних вимог у повному обсязі, заперечував проти задоволення зустрічного позову. Заявив, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки порушено вимоги ст. 188 Господарського кодексу України та загалом до теперішнього часу у розумінні приписів цивільного законодавства йому не надано оформленої належним чином пропозиції щодо зміни умов договору.

Зустрічний позивач наполягав на задоволенні своїх позовних вимог у повному обсязі, заперечував проти задоволення первісного позову.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

Сторонами було укладено договір оренди землі від 21.11.2005р. (далі Договір).

Згідно предмету Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: по вул.. Панікахи, у районі будинку 11, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:135:0307. Цільове використання земельної ділянки за Договором –інша комерційна діяльність. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 21.09.2005р. за № 341/30.

Пунктом 3. 1 Договору передбачено, що договір укладено на два роки.

Також пунктом 4.1 Договору сторони визначили розмір річної орендної плати.

В подальшому сторонами укладено Додатковий договір до договору оренди землі від 31 березня 2008р. (далі Додатковий Договір).

Умовами Додаткового договору внесено зміни до Договору та викладено п. 3.1 Договору у редакції: Договір укладено до 26 лютого 2018р.

Також Додатковим договором змінено пункт 4.1 Договору та викладено його у наступній редакції: Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Встановлено, що Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визначено розмір річної орендної плати за землю.

Положення п. 8 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким визначений розмір річної орендної плати за землю, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. за № 10-рп/2008 визнано неконституційним оскільки, як визначено рішенням Конституційного Суду України, вказаним законом не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Вищевказаним рішенням Конституційного суду України зазначено, що положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно вимог ст.ст. 63, 69 Закону України "Про конституційний суд України" рішення Конституційного суду України є остаточними і оскарженню не підлягають, є обов’язковими до виконання.

Вимогами ст.ст. 5, 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності до дня припинення чинності відповідних актів цивільного законодавства.

Отже, з моменту набрання чинності рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. за № 10-рп/2008 щодо положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вищевказані положення є такими, що втратили чинність.

Отже, приписами цивільного законодавства України не передбачено право суб’єктів господарювання керуватись приписами Закону України, що втратили чинність.

Таким чином зміст пункт 4 Додаткового договору від 31.03.2008р. в частині викладення у новій редакції пункту 4.1 договору оренди землі від 21.11.2005р. в порушення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України суперечить приписам Цивільного кодексу України.

Вимогами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є невідповідність його змісту Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

З огляду на вищевказане вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, а саме визнанню недійсним пункт 4 Додаткового договору від 31.03.2008р. в частині викладення у новій редакції пункту 4.1 договору оренди землі від 21.11.2005р. з моменту набрання чинності рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008 щодо положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Вимогами ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом та договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у двадцятиденний строк заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, згідно приписів вищевказаної норми господарського законодавства у Дніпропетровської міської ради виникає право на звернення до суду щодо зміни пункту Договору виключно після здійснення вищевказаної процедури досудового врегулювання.

Встановлено, що як до подачі позову до суду первісним позивачем, так і протягом часу розгляду справи Дніпропетровською міською радою первісному позивачу фактично не було зроблено пропозиції щодо зміни умов Договору.

Згідно вимог ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Згідно вимог ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Крім того, згідно вимог ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Розділом 12 Договору передбачено, що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У відповідності до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Але в порушення вимог ст.ст. 641, 654 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України та умов укладеного сторонами Договору Дніпропетровською міською радою, як до моменту звернення до господарського суду первісним позивачем, так і протягом часу розгляду справи не надано первісному позивачу та до господарського суду відповідної форми правочин, підписаний уповноваженою особою Дніпропетровської міської ради та скріплений печаткою Дніпропетровської міської ради, який би в разі згоди чи відповідного рішення господарського суду первісний позивач міг би підписати.

Отже, Дніпропетровською міською радою фактично, в порушення приписів господарського та цивільного законодавства, у розумінні вищевказаних приписів, не зроблено до теперішнього часу закритому акціонерному товариству "Гільдія" пропозицію змінити спірний пункт Договору.

З огляду на вищевказане зустрічні позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на зустрічного позивача, Дніпропетровську міську раду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 5, 6, 203, 215, 629, 641 654, Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 4 Додаткового договору від 31.03.2008р. в частині викладення у новій редакції пункту 4.1 договору оренди землі від 21.11.2005р. з моменту набрання чинності рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008 щодо положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Стягнути з Дніпропетровської міської ради (49011, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б. 75, ідентифікаційний код 26510514) на користь закритого акціонерного товариства "Гільдія" (49010, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.. Лабораторна, 45, ідентифікаційний код 25535021) державне мито 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Видати наказ коли рішення набере законної сили.

СуддяГ.В. Манько Рішення підписано 14.06.2010р.