Ухвала суду № 103582680, 23.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 лютого 2022 року Справа №160/3863/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Довгинцівсько-Металургійнийний відділ в м. Кривий Ріг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Довгинцівсько-Металургійнийний відділ в м. Кривий Ріг, яка складена російською мовою та в якій позивачі просять (мовою оригіналу):

"- признать противоправным отказ Довгинцевско-Металлургического отдела в городе Кривой Рог Главного управлення Государственной миграционной службьі в Днепропетровской области в выдаче ОСОБА_3 в связи с достижением 16-летнего возраста паспорта гражданина Украины в форме книжечки в соответствии с Положением о паспорте гражданина Украины утвержденного Постановлением Верховной Рады Украины от 26 июня 1992 №2503-ХІІ;

- обязать Долгинцевско-Металлургический отдел в городе Кривой Рог Главного управлення Государственной миграционной службы в Днепропетровской области оформить и выдать ОСОБА_3 2005 года рождения в связи с достижением им 16-летнего возраста паспорт гражданина Украины в форме книжки в соответствии с Положением о паспорте гражданина Украины, утвержденного Постановлением Верховной Рады Украины от 26 июня 1992 №2503-ХІІ, без передачи каких-либо данных о ребенке и о нас, его родителях, в ЕГДР, без формирования (присвоення) уникального номера записи в Реєстре (УНЗР), без оцифрованной подписи личности, без оцифрованного образа лица личности, без оцифрованных отпечатков пальцев рук, без использования каких-либо средств ЕГДР."

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.22 року зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.

Так, статтею 10 Конституції України визначено, що державною мовою України є українська мова.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до ч.4 ст.15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

З приписів ч.6 ст.13 Закону України від 25.04.2019 № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» слідує, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача.

Проте процесуальні документи, зокрема, заяви (позовні заяви), мають бути подані лише державною (українською) мовою.

Така позиція суду з питання мови адміністративного судочинства узгоджується з висновком щодо застосування норм процесуального права, викладеними у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016р. у справі №21-1092а16.

Вимоги щодо викладення документа процесуального характеру державною (українською) мовою містяться також в ухвалах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 18.09.2019р. у справі №11-955зі19 та від 12.02.2020р. у справі №9901/12/20 (П/9901/12/20). Підстав для відступлення від цих правових висновків немає.

Суд зазначає, що у разі якщо позивач не володіє українською мовою, то, зокрема, соціально незахищеним верствам населення Законом України від 02.06.2011р. №3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

З огляду на зазначене, позовна заява повинна бути викладена державною (українською) мовою. Проте, подана позовна заява таким вимогам не відповідає.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За приписами пункту 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до ч.3 ст.43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , зазначають у якості відповідача - Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Довгинцівсько-Металургійнийний відділ в м. Кривий Ріг однак, не зазначають код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань такої юридичної особи як Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Довгинцівсько-Металургійнийний відділ в м. Кривий Ріг, не існує, а позивачем фактично у якості відповідача одночасно зазначено два суб`єкта владних повноважень - Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Довгинцівсько-Металургійнийний відділ в м. Кривому Розі, як єдиного відповідача, проте, із заявленням позовних вимог лише до Довгинцівсько-Металургійнийного відділу в м. Кривому Розі, без зазначення жодних вимог до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, а також без зазначення місцезнаходження, поштового індексу та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України останнього.

Крім цього, в порушення вищенаведених вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України, позивачами не зазначено у позовній заяві власні реєстраційні номери облікової картки платника податків, за їх наявності, або номер і серія своїх паспортів, відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти.

За таких обставин, позивачам необхідно подати уточнену позовну заяву, складену державною (українською) мовою, в якій зазначити власні реєстраційні номери облікової картки платника податків, за їх наявності, або номер і серія своїх паспортів, відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти та кого саме вони вважають відповідачем (-чами) у цій справі та до кого спрямовують свої позовні вимоги, а також місцезнаходження, поштовий індекс та ідентифікаційний код цієї (цих) особи (осіб) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а у разі зазначення у якості відповідачів двох окремих осіб - зміст позовних щодо кожного з них, а також копії цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, відповідно до вимог п.1 ст.161 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ч. 2, ч. 4 ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

Також у випадку, якщо документ складається з кількох сторінок, то копії знімаються зі всіх сторінок, які потім можна засвідчити і у такий спосіб: прошити разом, напис "Копія" ставиться на першій із прошитих сторінок, кінчики ниток має бути заклеєно клаптиком паперу так, щоб нитки виглядали з-під цього паперу. Обов`язково зверху цього паперу робиться напис: "Пронумеровано і прошнуровано (кількість аркушів цифрою і прописом) аркушів", вказується посада особи, яка завіряє копію, її підпис, прізвище, ініціали й дата. Все це скріплюється печаткою таким чином, щоб частина відбитку була проставлена на приклеєному клаптику паперу, а частина - на самому аркуші копії документа.

Однак, в порушення вищезазначених вимог, позивачем не надано екземпляру позовної заяви та доданих до неї документів, завірених належним чином, для відповідача (відповідачів).

Також відповідно до п. п. 6, 7, 11 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивачами не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Крім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом встановлено, що судовий збір позивачами не сплачено.

Водночас, у позовній заяві позивачами висловлено клопотання про звільнення їх від сплати судового збору за подання позовної заяви, яке обґрунтовано тим, що згідно з п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Розглядаючи подане позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що питання пільг щодо сплати судового збору врегульовані статтею 5 Закону України №3674-VІ "Про судовий збір".

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, положення Закону України "Про судовий збір" №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Зазначену норму слід враховувати в системному зв`язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Натомість, в силу частини 1 статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої дитини позивач діє як законний представник в розумінні частини першої статті 56 КАС, а не як фізична особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 КАС України.

Законом №3674-VI не передбачено пільги від сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах неповнолітнього, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5).

Отже, пільга щодо сплати судового збору, визначена пунктом 7 частиною першою статті 5 Закону №3674-VI, не поширюється на ситуацію звернення з позовами батьків у інтересах своїх неповнолітніх дітей.

Правова позиція щодо сплату судового збору батьками, які звертаються до суду з позовами в інтересах дітей, викладена в ухвалах Верхового Суду від 15.01.2018 у справі №607/1046/17, від 22.11.2018 у справі №754/16008/17, від 23.05.2019 у справі №640/109/19, а також узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №640/109/19.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору при розгляді даного позову, в зв`язку з чим це клопотання задоволенню не підлягає.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільнені від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

За таких обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову.

Так, з поданої позовної заяви слідує, що позивачем заявлено пов`язані позовні вимоги немайнового характеру.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За приписами ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року у розмірі 2481 гривню.

Приписами пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову з вимогою немайнового характеру фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 992,40 грн.

За таких обставин, позивачам слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви з вимогою немайнового характеру у розмірі 992,40 грн.

Судовий збір має бути сплачено у розмірі 992,40 грн. за наступними банківськими реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до ч.2 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діють в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , проте документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності вказаних осіб до матеріалів позовної заяви не долучено (копія паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу кожного позивача), у зв`язку із чим, у суду відсутня можливість ідентифікувати особу, яка підписала поданий адміністративний позов та з`ясувати факт наявності в нього адміністративної процесуальної дієздатності.

За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху

Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Довгинцівсько-Металургійнийний відділ в м. Кривий Ріг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачам строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви, складеної державною (українською) мовою, в якій зазначити власні реєстраційні номери облікової картки платника податків, за їх наявності, або номер і серія своїх паспортів, відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти та кого саме вони вважають відповідачем (-чами) у цій справі та до кого спрямовують свої позовні вимоги, а також місцезнаходження, поштовий індекс та ідентифікаційний код цієї (цих) особи (осіб) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а у разі зазначення у якості відповідачів двох окремих осіб - зміст позовних щодо кожного з них, а також копій цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;

- копії позовної заяви та належним чином завірених копій документів, долучених до позовної заяви, відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;

- відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 992,40грн.;

- завірених належним чином копій документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивачів (паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивачів).

Роз`яснити позивачам, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Турова