Рішення № 103582610, 01.03.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/13605/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчук В.Д.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним наказу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області від 08.11.2021 №621 о/с «Про відсторонення від виконання службових обов`язків працівників ГУНП в Донецькій області» в частині відсторонення від виконання службових обов`язків інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та припинення виплати грошового забезпечення, стягнення з ГУНП в Донецькій області за завдання йому моральної шкоди грошові кошти у сумі 500000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з січня 2018 року працює у Покровському районному управлінні поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Покровське РУП ГУНП в Донецькій області) на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції. Спеціальне звання - старший лейтенант поліції.

8 листопада 2021 року згідно наказу ГУНП в Донецькій області від 08.11.2021 №621 о/с «Про відсторонення від виконання службових обов`язків працівників ГУНП в Донецькій області» позивач був відсторонений від виконання службових обов`язків з припиненням виплати грошового забезпечення через невиконання вимог законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб без поважних причин.

Вважає, що наказ відповідача (ГУНП в Донецькій області) є безпідставним і таким, що суперечить чинному законодавству України та судовій практиці національного і міжнародного судочинства, а тому просить визнати його протиправним та скасувати. Також позивач зазначає, що своїм рішенням про відсторонення позивача від виконання службових обов`язків, допущено порушення його прав та свобод, принижено його честь та гідність, незаконними діями вчиняючи психологічний тиск, демонструючи нехтування і не бажання розібратися в повному обсязі та дати правильну оцінку у правовому полі, приймаючи поспішне рішення про відсторонення від виконання службових обов`язків, завдано позивачу моральних страждань, а тому просить стягнути в його користь 500000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що відмова або ухилення працівника, який не надає медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації, від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COV1D-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які визначені Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COV1D-19. Відсутність підтвердження факту проходження працівником обов`язкового щеплення є підставою для його відсторонення.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 з січня 2018 року працює у Покровському районному управлінні поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції. Спеціальне звання - старший лейтенант поліції.

07 листопада 2021 року керівництвом Покровського РУП ГУНП в Донецькій області Процика А.М. було попереджено про те, що відповідно до вимог законодавчих актів та п. 1 Переліку професій він відноситься до категорії працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVI.D-19, спричиненої корон а вірусом SARS-CoV-2, та необхідністю здійснення до 08.11.2021 профілактичного щеплення. У разі ненадання підтверджуючих документів щодо проведення щеплення або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, з 08 листопада 2021 року керівництвом ГУНП в Донецькій області буде вирішено питання щодо відсторонення від служби до усунення причин, що його зумовили.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав рапорт, що з небхідністю вакцинації ознайомлений.

8 листопада 2021 року згідно наказу ГУНП в Донецькій області від 08.11.2021 №621 о/с «Про відсторонення від виконання службових обов`язків працівників ГУНП в Донецькій області» ОСОБА_1 був відсторонений від виконання службових обов`язків з припиненням виплати грошового забезпечення через невиконання вимог законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб без поважних причин.

Не погодившись з відстороненням від виконання службових обов`язків позивач звернувся з позовом до суду.

Видаючи наказ про відсторонення від службових обов`язків відповідач керувався наступними нормативно-правовими акти: ст.60 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 (зареєстрованим Міністерством юстиції України від 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928) постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (зі змінами) та ст. 46 Кодексу законів про працю України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 8 Конституції України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 27 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини та кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно з ст. 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно зі ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62,63 цієї Конституції.

Згідно з ст. 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, ,цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов`язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Поліцейський, який є керівником органу (підрозділу) поліції, відстороняється від виконання службових обов`язків у разі прийняття відповідною місцевою радою резолюції недовіри згідно з положеннями статті 87 цього Закону. Поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов`язків за займаною посадою. За особою, відстороненою від виконання службових обов`язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії. Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов`язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов`язків за займаною посадою.

У разі якщо поліцейського, відстороненого від виконання службових обов`язків (посади), звільнено зі служби в поліції до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов`язків за займаною посадою, він вважається таким, що був відсторонений від виконання службових обов`язків за посадою до дня звільнення зі служби в поліції. Протягом періоду, коли поліцейського відсторонено від виконання службових обов`язків (посади), призначення такої особи на будь-яку іншу посаду заборонено. Якщо поліцейського відсторонено від виконання службових обов`язків (посади), його можуть допустити до виконання службових обов`язків за займаною посадою або призначити на іншу посаду лише після скасування підстави відсторонення та видання відповідного наказу. На період відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак і табельна вогнепальна зброя. Службове посвідчення та спеціальний нагрудний знак поліцейського, відстороненого від виконання службових обов`язків (посади), зберігаються в його безпосереднього керівника. Табельна вогнепальна зброя поліцейського, відстороненого від виконання службових обов`язків (посади), зберігається в черговій частині органу (закладу, установи), де проходить службу поліцейський.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.

Поліцейський має право ознайомитися та отримати копію наказу про відсторонення його від виконання службових обов`язків (посади).

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) без видання письмового наказу керівника допускається у разі появи на роботі у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та відмови поліцейського від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або на вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у разі вчинення ним корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

Поліцейський, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання службових обов`язків (посади) в порядку, визначеному законом.

На період відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельна вогнепальна зброя та спеціальні засоби.

Під час відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) поліцейський зобов`язаний перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та сприяти проведенню службового розслідування.

Крім того, при вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти у сфері охорони здоров`я та захисту населення від інфекційних хвороб.

Пунктом б статті 10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (далі - Закон № 2801-ХІІ) передбачено, що громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 № 1645-ІІІ (далі - Закон № 1645-ІІІ) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення;

календар профілактичних щеплень (далі - календар щеплень) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення;

профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

За приписами частин першої - третьої, шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Згідно із статтею 5 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24.02.1994 № 4004-ХІІ (далі - Закон № 4004-ХІІ) громадяни зобов`язані:

піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян;

брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;

проходити обов`язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;

виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Відповідно до частин першої - третьої статті 27 Закону № 4004-ХІІ профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пунктами 1, 2 розділу І Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595 Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1159/19897 (зі змінами), передбачено, що Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках робити щеплення, та у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

В той же час, профілактичні щеплення проти інфекційних хвороб (як планові, так і за епідемічними показаннями) проводяться виключно за добровільної згоди особи.

Згідно ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом.

Згідно ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно статей 1,8,9 Нюрнберзького кодексу 1947 року абсолютно необхідною умовою проведення експерименту на людині є добровільна згода останнього. Експеримент має проводитися лише особами, які мають наукову кваліфікацію. На всіх стадіях експерименту від тих, хто проводить його або зайнятий у ньому, потрібно максимум уваги та професіоналізму. У ході проведення експерименту випробуваний має мати можливість зупинити його, якщо, на його думку, його фізичний чи психічний стан унеможливлює продовження експерименту.

Відповідно п. 16 Гельсінської декларації всесвітньої медичної асоціації медичні дослідження за участю людини у якості об`єкта дослідження мають проводитися тільки особами з відповідною науковою підготовкою та кваліфікацією. Дослідження на пацієнтах чи здорових добровольцях потребують контролю з боку компетентного лікаря чи іншого медичного працівника, що мають відповідну кваліфікацію. Відповідальність за захист об`єктів дослідження мусить нести лікар чи інший медичний працівник, і ніколи - об`єкт дослідження, навіть за умови, що він дав згоду.

Відповідно ч 1. та ч.3 ст. 6, заява ЮНЕСКО 2005 року про біоетику та права людини: будь-яке медичне втручання у профілактичних, діагностичних чи терапевтичних цілях має здійснюватися лише з попередньої, вільної та поінформованої згоди відповідної особи на основі належної інформації. Згода у відповідних випадках має бути явно вираженою і може бути відкликана відповідною особою у будь-який час та з будь-якої причини без негативних наслідків чи шкоди.

У відповідних випадках під час проведення дослідження над групою осіб чи громадою може укладатися додаткова угода з юридичними представниками цієї групи чи громади. За жодних обставин поінформована згода окремої особи не повинна підмінятися колективною общинною угодою чи згодою керівника громади чи іншого представника влади.

Відповідно до резолюції ПАРЄ № 2361 від 2021 року «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування: пункт 7.3.1 зобов`язує забезпечити інформування громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою, і що ніхто не зазнає політичного, соціального чи іншого тиску щодо вакцинації, якщо вони не бажають цього робити; пункт 7.3.2 гарантує, що ніхто не зазнає дискримінації за те, що він і був вакцинований, через можливий ризик для здоров`я або не хоче бути вакцинованим.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для відсторонення позивача від виконання службових обов`язків за відмову від вакцинації, у зв`язку із чим, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області від 08.11.2021 №621 о/с «Про відсторонення від виконання службових обов`язків працівників ГУНП в Донецькій області» в частині відсторонення від виконання службових обов`язків інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та припинення виплати грошового забезпечення.

Щодо позовної вимоги про стягнення в користь ОСОБА_1 500000 грн. моральної шкоди, вона задоволенню не підлягає, оскільки не доведено завдання йому моральних страждань. Суд вважає, що достатньою компенсацією для позивача буде виплата йому грошового забезпечення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992,40 грн., сплаченого за подання позову немайнового характеру квитанцією від 17.11.2021 (а. с. 11).

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказу ГУНП в Донецькій області від 08.11.2021 №621 о/с «Про відсторонення від виконання службових обов`язків працівників ГУНП в Донецькій області» в частині відсторонення від виконання службових обов`язків інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та припинення виплати грошового забезпечення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нахімова, 86, ідентифікаційний код 40109058) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук

01 березня 2022 року