Рішення № 103582016, 24.02.2022, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.02.2022

Справа № 497/2446/2021

Провадження № 2-о/497/21/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Висоцького С. О.,

секретаря судового засідання Войтової С.І.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Болградська міська рада Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2021 року заявник звернулася до суду та просить встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з липня 2014 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, ОСОБА_1 вчасно подала заяву про її прийняття, оскільки вважає себе спадкоємцем 4 черги як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років. Однак, нотаріусом відмовлено у оформленні спадщини в зв`язку із відсутністю документу, що підтверджує факт родинних зв`язків. Заявник стверджує, що з ОСОБА_2 проживала однією сім`єю з липня 2014 року до дня його смерті, в її будинку, піклувалась про нього, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, турбувалась та лікувала ОСОБА_2 , а після смерті - вона з чоловіком його поховали, про що надала докази. Посилаючись на положення ст.ст. 1264 ЦК України, ст.ст.293, 315 ЦПК України, з метою оформлення спадщини просила встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років.

Ухвалою суду від 29.12.2021 року було відкрите провадження у справі у порядку окремого провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 19.01.2022 року було оголошено перерву до 28.01.2022 року в зв`язку із ненадходженням витребуваних доказів.

19.01.2022 року приватним нотаріусом Агбун М.І. на виконання ухвали суду, надано копію спадкової справи, що була заведена після смерті ОСОБА_2 та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру.

В судове засідання 28.01.2022 року Заявник, повідомлена належним чином про місце, час та дату судового засідання, не прибула, про причини неявки не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

23.02.2022 року заявник ОСОБА_1 надала до суду уточнення до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення з додатковими доказами, яке прийнято до розгляду.

В судове засідання 24.02.2022 прибула заявник ОСОБА_1 , представник заінтересованої особи - Болградської міської ради - не з`явився, але надав заяву про розгляд справи без участі представника (а.с.27).

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 по суті справи пояснила, що вона одружена з 17.12.2012 року з ОСОБА_3 , проживають за адресою АДРЕСА_1 , мають у власності кафе. В 2014 році до нас звернувся громадянин ОСОБА_2 , та просив щоб ми його годували у нашому кафе. В липні 2014 року, оскільки був самотнім, ОСОБА_2 переїхав до нас жити в наш будинок й прожив з нами до смерті, хоча був зареєстрований у власному будинку за адресою АДРЕСА_2 . Жили як одна родина, мали спільний бюджет, ОСОБА_2 був для заявниці та її чоловіка як дідусь, вони піклувались про нього, лікували. ОСОБА_2 пропонував їм оформити право власності на його будинок за адресою АДРЕСА_2 , вони вирішили укласти договір довічного утримання (догляду), але у нотаріуса з`ясувалось, що на будинок накладено заборону на відчуження й поки вони отримали рішення суду про скасування цієї заборони, ОСОБА_2 тяжко захворів, вони з чоловіком забезпечували його лікування, але він помер. ОСОБА_2 поховали в місті Одесі. Заявниця вважає, що оскільки вони проживали разом однією сім`єю з липня 2014 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , в її будинку, то вона є спадкоємцем 4 черги після смерті ОСОБА_2 , однак, без встановлення вищевказаного факту не має можливості оформити спадщину.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім тих, які передбачені ч. 1 ст.315 ЦПК України, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить Свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 14.02.2020 року. Смерть настала у стаціонарі Одеської обласної клінічної лікарні 9лікарське свідоцтво про смерть №85 від 14.02.2020 року). ОСОБА_3 , який є чоловіком заявниці ОСОБА_1 , організовував та оплачував поховання померлого ОСОБА_2 в місті Одесі (свідоцтво про поховання №033233 від 15.02.2020р., договір-замовлення №056048 від 14.02.2020 року).

Відповідно Довідки про склад сім`ї №1826 від19.09.2017 року, ОСОБА_2 , що до складу його сім`ї (зареєстрованих) входить лише сам ОСОБА_2 й проживає за адресою АДРЕСА_3 .

З і Свідоцтва про право власності від 14.05.2014 року, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.08.2017р., Технічного паспорту від 11.07.2001 року вбачається, що ОСОБА_2 мав у власності земельну ділянку та будинок, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно Довіреності 01.02.2018 року ОСОБА_2 визначив представниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з наданням певного переліку повноважень. Строк дії довіреності - 3 роки.

20.09.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписали договір довічного утримання (догляду), однак, нотаріально договір не посвідчено. Рішенням Болградського районного суду від 06.08.2019 року по справі №497/770/19 припинено обтяження у виді заборони відчуження нерухомого майна - ѕ житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .

08.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яке отримано приватним нотаріусом 19.08.2020 року, та того ж дня заведено спадкову справу №66287302, у нотаріуса №149/2020.

Постановою приватного нотаріуса від 20.07.2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею не надано жодних документів, які підтверджували будь-які родинні відносини з померлим ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У пункті 6 рішення від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Зі змісту наданих заявником доказів не вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 з липня 2014 року по 10 лютого 2020 року, проживав однією сім`єю з заявником ОСОБА_1 (спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків).

Надані докази можуть свідчити про бажання ОСОБА_2 укласти з ОСОБА_1 договір утримання (догляду), що не є тотожнім проживання однією сім`єю та жодним чином не свідчий про такий факт.

Власне ставлення заявника до нині померлого ОСОБА_2 як до дідуся, періодичне придбання йому продуктів харчування, ліків, його лікування, а згодом й поховання, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що в розрізі зі статті 1264 ЦК України, дає право на спадщину.

Навпаки, Довідка про склад сім`ї №1826 від 19.09.2017 року, видана виконавчим комітетом Болградської міської ради, свідчить про те, що ОСОБА_2 станом на дату видачі довідки не мав членів сім`ї.

Заявник не заявила клопотань щодо виклику свідків в порядку ст. 91 ЦК України з метою надання додаткових доказів, хоча суд в засіданні неодноразово запитував щодо можливості надання чи заявлення клопотань щодо витребування відповідних доказів, допиту свідків тощо.

У відповідності до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення, що встановлено ст. 229 ЦПК України.

Суд зазначає, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Аналогічні висновки робить й Верховний суд, зокрема, у постановах від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18; від 29.08.2018 у справі № 909/105/15; від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17; від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17.

Відтак, враховуючи недоведеність факту постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з липня 2014 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 3 СК України, ст.ст. 4, 10, 13, 76-83, 95, 258-259, 265, 293-294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Болградська міська рада Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлено 01.03.2022 року.

Суддя Висоцький С.О.