Рішення № 103580411, 22.02.2022, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/764/21

номер провадження 2/558/30/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судового засідання Ковальській Л.С., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лейковського М.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Демидівського відділудержавної виконавчоїслужби уДубенському районіРівненської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів), Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна та грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовною заявоюдо відповідачівДемидівського відділудержавної виконавчоїслужби уДубенському районіРівненської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів), Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна та грошових коштів.

Згідно позовної заяви позивач ОСОБА_1 зазначив про те, що в листопаді 2020 року він мав намір отримати кредит в «ПриватБанку»», де йому повідомили, що на його рахунки накладено арешт судом. При зверненні до відділу державної виконавчої служби він дізнався, що ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2009 року у справі №2-263 було забезпечено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до нього, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості та накладено арешт на майно та грошові кошти в межах пред`явленого позову на суму 11587,56 гривень. На виконання ухвали суду про забезпечення позову державним виконавцем Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Рівненській області 9 грудня 2009 року винесено постанову про арешт майна та грошових коштів і оголошено заборону на його відчуження. Арешт нерухомого майна було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Пізніше було перенесено запис про арешт майна та заборону його відчуження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження 27270022, дата реєстрації 9 грудня 2009 року.

В подальшому цивільна справа № 2-263 з Демидівського районного суду Рівненської області була передана за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області та така справа 6 січня 2010 року надійшла до вказаного суду і їй було присвоєно №2-2375/10.

Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі №2-2375/10 було ухвалено рішення та видано 10 травня 2011 року виконавчий лист про стягнення з нього, ОСОБА_1 , на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 11822,56 гривень. При виконанні виконавчого провадження ВП 264485997 постановою державного виконавця було накладено арешт на все його майно та грошові кошти. Виконавче провадження ВП 26485997 з виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2011 року про стягнення на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 11822,56 гривень було завершено 27 червня 2012 року в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив про те, що не має ніяких боргів перед АТ «ПриватБанк».

З вказаних підстав, позивач ОСОБА_1 просив зняти арешт, накладений на грошові кошти та майно, що йому належать, в тому числі, на житловий будинок АДРЕСА_1 , накладений постановою Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненської області від 9 грудня 2009 року на виконання ухвали Демидівського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2009 року по справі №2-263 у виконавчому провадженні ВП 16306141 та постановою Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за виконавчим документом №2-2375/10 від 10 травня 2011 року у виконавчому провадженні ВП 26483997. Крім того, у позовній заяві позивач просив виключити є Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про арешт нерухомого майна та заборони його відчуження, накладеного на підставі постанови державного виконавця Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на його майно у виконавчому провадженні ВП 16306141 від 9 грудня 2009 року, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лейковський М.П. позовні вимоги позивача підтримали, просили позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог пояснив, що у 2018 році ним був придбаний житловий будинок в с. Лисин Дубенського (ліквідованого Демидівського) району Рівненської області. У нього виникла необхідність продажу такого будинку та він дізнався, що з часу придбання будинку, на такий будинок був накладений арешт згідно постанов державних виконавців відповідачів, що були прийнятими у виконавчому провадженні ВП 16306141 та ВП 26483997. Хоч виконавчі провадженні закінчені, проте арешти на майно та грошові кошти не були скасовані. У нього відсутні будь-які боргові зобов`язання перед «ПриватБанком».

В судове засідання представник відповідача Демидівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не з`явився, подав до суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі, а рішення ухвалити відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на розгляд справи не з`явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи. Заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд, заслухавши вступне слово позивача та його представника, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується та повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи та дослідженні доказів, приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Ухвалою суду від 28 грудня 2021 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Демидівського відділудержавної виконавчоїслужби уДубенському районіРівненської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів), Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна та грошових коштів і відкрито провадження у справі № 558/764/21 на підставі такої позовної заяви.

Сторони по справі заяв та/чи клопотань про витребування (забезпечення) доказів до суду не подавали.

Судові засідання по справі № 558/764/21 призначались 2 та 22 лютого 2022 року.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У позовній заяві та в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначав, що накладені постановами державних виконавців відповідачів арешти на майно та грошові кошти порушують його права, як власника, оскільки унеможливлюють розпорядження належним позивачеві житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2009 року по справі № 2-263 забезпечено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № VOXRFO03807009 від 14 грудня 2007 року в розмірі 11587,56 гривень, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

На виконання такої ухвали суду було відкрите виконавче провадження ВП 16306141 та в межах здійснення такого виконавчого провадження 9 грудня 2009 року державним виконавцем Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Арешт нерухомого майна було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. В подальшому відомості про арешт майна ОСОБА_1 було перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про що є запис реєстраційний номер обтяження: 27270022, дата реєстрації 9 грудня 2009 року (а.с. 9-13).

Постановою державного виконавця Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 23 грудня 2009 року закінчено виконавче провадження № 16306141 у зв`язку з повним виконанням ухвали Демидівського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2009 року про накладення арешту на майно та грошові кошти, де б вони не знаходились в межах пред`явленого позову на суму 11587,56 гривень.

Оскільки ухвала Демидівського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2009 року, винесена в порядку забезпечення позову, після закінчення виконавчого провадження щодо виконання такої ухвали, накладений арешт не знімався державним виконавцем (а.с. 14).

Із змісту повідомлення Луцького міськрайонного суду Волинської області №03-16/18/2021 від 19 січня 2021 року (а.с. 17) встановлено, що цивільна справа № 2-263/09 була передана з Демидівського районного суду Рівненської області до Луцького міськрайонного суду Волинської області 6 січня 2010 року, де їй було присвоєно №2-2375/10. В алфавітних покажчиках цивільних справ за 2009-2010 роки та системі ДЗ відомості про надходження заяви про скасування заходів забезпечення позову від ОСОБА_1 відсутні.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 вересня 2010 року (а.с. 19, 20) по цивільній справі №2-2375/10 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказаний позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № VOXRFO03807009 від 14 грудня 2007 року в розмірі 11587,56 гривень. Крім того, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» стягнуто 115,88 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Вказане рішення суду набрало законної сили 13 вересня 2010 року.

Із змісту рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 вересня 2010 року (а.с. 19, 20) у цивільній справі №2-2375/10 встановлено, що заходи забезпечення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, при ухваленні рішення не були скасовані.

Ч. 3 ст. 154 ЦПК України від 18 березня 2004 року (в редакції, що була чинною на час ухвалення рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 2 вересня 2010 року) визначала, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Згідно з ч. 6 ст. 154 ЦПК України від 18 березня 2004 року (в редакції, що була чинною на час ухвалення рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 2 вересня 2010 року) передбачалося, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішення законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судом) суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

В силу вимог ч.ч. 2-5 ст. 158 ЦПК України (вредакції чиннійна часрозгляду справисудом)клопотання проскасування заходівзабезпечення позовурозглядається всудовому засіданніне пізнішеп`яти днівз днянадходження йогодо суду. У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно дочастини четвертоїстатті 156цього Кодексу,відповідне клопотаннявідповідача проскасування заходівзабезпечення позову,вжитих судом,розглядається судомне пізнішенаступного дняпісля наданнявказаного документа. Зарезультатами розглядуклопотання проскасування заходівзабезпечення позову,вжитих судом,постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Як встановлено із змісту повідомлення Луцького міськрайонного суду Волинської області №03-16/18/2021 від 19 січня 2021 року (а.с. 17) та рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 вересня 2010 року в справі № 2-2375/10 (а.с. 19, 20) ОСОБА_1 з заявою про скасування заходів забезпечення позову, застосованих у справі №2-2375/10 (№ 2-263/09) не звертався та судом при ухваленні рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 вересня 2010 року в справі № 2-2375/10 (а.с. 19, 20), заходи забезпечення позову скасовані не були.

Ст. 158 ЦПК України визначено чіткий порядок скасування заходів забезпечення позову.

Суд приходить до висновку, що оскільки положення ст. 158 ЦПК України визначають порядок скасування заходів забезпечення позову, що були застосовані у цивільній справі, ОСОБА_1 повинен в порядку, визначеному ст. 158 ЦПК України, звернутися до суду, який розглянув цивільну справу № 2-2375/10 (№2-263/09) та відповідачем у якій він був, з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїй постанові від 10 лютого 2021 року по справі № 641/1271/19-ц зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні в справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 607/15533/17.

Отже, якщо заявник був стороною судового провадження, в якому накладено заходи забезпечення позову, то скасування таких заходів можливе лише в рамках того судового провадження, в якому вони накладені.

Враховучи вищезазначені встановлені судом обставини справи та правові норми, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, як безпідставних, в частині скасування (зняття) арешту, накладеного на грошові кошти та майно, що йому належать, в тому числі на житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно постанови Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління в Рівненської області від 9 грудня 2009 року на виконання ухвали Демидівського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2009 року по справі №2-263 у виконавчому провадженні ВП 16306141 та виключення є Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису про арешт нерухомого майна та заборони його відчуження накладеного на підставі постанови державного виконавця Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Рівненській області на його майно у виконавчому провадженні ВП 16306141 від 9 грудня 2009 року.

Згідно повідомлення №94798 від 1 грудня 2020 року (а.с. 16), на виконанні Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку перебувало виконавче провадження ВП26485997 по виконанню виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2-2375 від 10 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 11822,56 гривень, яке 27 червня 2012 року завершено в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 30 листопада 2020 року виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-2375 від 10 травня 2011 року на виконанні не перебуває.

Як встановлено із змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №232067240 та № 132432190 (а.с. 11-13), постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Солтисюка А.П. від 16 травня 2011 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 про що 18 травня 2011 року здійснено державну реєстрацію обтяження номер запису 27270254. Вказаний запис про обтяження перенесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31 липня 2018 року за номером 27270022 (реєстраційний номер обтяження 11184366).

Повідомленням Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 94798 від 1 грудня 2020 року (а.с. 16) підтверджується те, що виконавче провадження ВП 26485997 по виконанню виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-2375 від 10 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 11822,56 гривень завершено 27 червня 2012 року в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 30 листопада 2020 року такий виконавчий документ на виконанні у відділі не перебуває.

Дослідженою довідкою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 17 листопада 2020 року (а.с. 15) встановлено, що ОСОБА_1 станом на 17 листопада 2020 року не має заборгованості перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

Дослідженими доказами по справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 27 липня 2018 року придбав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та на час придбання і державної реєстрації за позивачем такого нерухомого майна застосований такий вид обтяження, як арешт нерухомого майна згідно постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Солтисюка А.П. від 16 травня 2011 року.

На час розгляду справи, на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) немає виконавчих проваджень з виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 вересня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № VOXRFO03807009 від 14 грудня 2007 року в розмірі 11587,56 гривень, 115,88 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім того, ОСОБА_1 станом на 17 листопада 2020 року не має заборгованості перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

Проте, накладений постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Солтисюка А.П. від 16 травня 2011 року арешт нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП 26485997 є не скасованим та порушує право позивача ОСОБА_1 на розпорядження належним йому нерухомим майном, а саме: житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

З вказаних підстав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині зняття арешту, накладеного на грошові кошти та майно, що йому належать, в тому числі на житловий будинок АДРЕСА_1 , накладений постановою Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за виконавчим документом №2-2375/10 від 10 травня 2011 року у виконавчому провадженні ВП 26483997.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 , обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 10-15, 316, 317, 321, 386, 391 ЦК України.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, ст.ст. 258,259,265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Демидівського відділудержавної виконавчоїслужби уДубенському районіРівненської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів)(місцезнаходження:смт.Демидівка,вул.Луцька,буд.100,Рівненської області,код -34802377), Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 27а, код - 35041370) про зняття арешту з майна та грошових коштів, задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений на майно та грошові кошти згідно постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Солтисюка Андрія Петровича від 16 травня 2011 року, про що зроблено Запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, а саме: реєстраційний номер запису про обтяження 27270254 (спеціальний розділ), зареєстрований 18 травня 2011 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення можебути оскарженев апеляційномупорядку до Рівненськогоапеляційного судушляхом подачіапеляційної скаргив тридцятиденнийстрок здня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2022 року.