Рішення № 103554576, 16.02.2022, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/562/21

номер провадження 2/558/6/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судового засідання Ковальській Л.С., з участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Махацького Ю.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонернетовариство комерційнийбанк "ПриватБанк"звернулось всуд зпозовною заявоюдо відповідача ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 31 травня 2010 року в розмірі 16391,42 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") вказує про те, що ОСОБА_2 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 31 травня 2010 року. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Позичальник ОСОБА_2 при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом позичальника в заяві. Заявою позичальника підтверджується той факт, що він був повністю поінформований про умови кредитування в "ПриватБанку". Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг позичальник дав свою згоду на прийняття будь-якого кредитного ліміту і його зміни за рішенням та ініціативою банку.

Банком свої зобов`язання за кредитним договором №б/н від 31 травня 2010 року виконано. Проте позичальник ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору № б/н від 31 травня 2010 року, в зв`язку з чим за таким кредитним договором виникла заборгованість.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.

Відповідач ОСОБА_1 , як син померлого ОСОБА_2 , прийняв спадщину після його смерті, оскільки проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На виконання вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України АТ КБ "ПриватБанк" 6 липня 2020 року було направлено претензію кредитора до приватного нотаріуса Мельник А.Б. та 22 вересня 2020 року отримано відповідь.

З вказаних підстав, у позовній заяві позивач АТ КБ "ПриватБанк" просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , на його користь 16391,42 гривень заборгованості за кредитним договором №б/н від 31 травня 2010 року та понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до суду подав клопотання в якому просив справу розглянути за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів та зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а за відсутності відповідача, повідомленого про час розгляду справи, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 64, 123, 127).

В силу вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Махацький Ю.М. під час розгляду справи судом позовні вимоги позивача не визнали, вважали позовні вимоги позивача безпідставними. Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що позивачем не надано доказів, що він є сином ОСОБА_2 ОСОБА_2 був зареєстрованим в будинку його тітки, у власності рухомого, нерухомого майна чи грошових коштів не мав. Заяв про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину він до нотаріуса не подавав та наміру подавати не має.

Суд, заслухавши вступне слово відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

Ухвалою суду від 5 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відкрито провадження у справі № 558/562/21 на підставі такої заяви.

До суду позивач АТ КБ "ПриватБанк" подав клопотання про витребування доказів, а саме: довідки про склад сім`ї позичальника ОСОБА_2 на час його смерті та спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5, 6).

Ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року таке клопотання позивача було задоволено.

11 листопада 2021 року судом проведено підготовче засідання у справі № 558/562/21.

В ході розгляду справи судом не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що анкета-заява ОСОБА_2 (а.с. 18), Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» складають кредитний договір між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 , що відповідає положенням ст. 634 ЦК України.

Як встановлено згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 50) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Яблунівка, Млинівського району Рівненської області.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 31 травня 2010 року (а.с. 7-11), встановлено, що станом на 12 серпня 2021 року заборгованість за кредитним договором складала 16391,42 гривень (заборгованість за тілом кредиту). Станом на квітень 2019 року - 16245,21 гривень.

В судовому засіданні відповідач та його представник не оспорювали факту укладення кредитного договору №б/н між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 31 травня 2010 року.

Як встановлено із змісту довідки Демидівської селищної ради №239 від 2 листопада 2021 року (а.с. 90), ОСОБА_2 проживав в АДРЕСА_1 , та склад його сім`ї був наступним: ОСОБА_3 , 1972 р.н., племінник; ОСОБА_1 , 1985 р.н., син; ОСОБА_4 , 1949 р.н., сестра дружини; ОСОБА_5 , 1983 р.н., квартиронаймач; ОСОБА_6 , 2002 р.н., дочка квартиронаймача; ОСОБА_7 , 2010 р.н., син квартиронаймача; ОСОБА_8 , 2012 р.н., дочка квартиронаймача.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно спадкової справи № 102/2019 (а.с. 91-105) встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена на підставі претензії кредитора спадкодавця Акціонерного товариства «Ідея Банк» № 12.1.4/67663 від 10 травня 2019 року та № 12.1.4/67662 від 10 травня 2019 року. Заповіти на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не складав. Заяви спадкоємців про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та видачу свідоцтва про право на спадщину в матеріалах спадкової справи відсутні. Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не видавались.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

До позовної заяви позивачем додано претензію позивача, як кредитора, від 3 червня 2020 року, що адресована нотаріусу Мельник А.Б., з проханням включити кредиторські вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в спадкову масу про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ та повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_2 про наявність заборгованості перед банком в розмірі 16391,42 гривень (а.с. 52).

Разом з тим, повідомленням приватного нотаріуса Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б. №01-16/185 від 15 вересня 2020 року повернуто АТ КБ "ПриватБанк" претензію від 3 червня 2020 року з супровідними документами, у зв`язку з тим, що надані супровідні документи не відповідають вимогам претензії (в матеріалах справи наявна ухвала про закриття провадження від 8 квітня 2019 року Ленінського міського суду м. Дніпропетровськ по справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_9 , яка не має ніякого відношення до вимог, викладених у претензії. Інші документи, що стосуються претензії відсутні).

Згідно з ч. 3 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановленічастинами другоюітретьою цієїстатті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлено, що претензія (вимога) позивача до спадкоємців ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не була прийнята нотаріусом.

Положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи судом відповідач та його представник не оспорювали розміру заборгованості спадкодавця ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 31 травня 2010 року (а.с. 7-11).

Проте, наданий до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 31 травня 2010 року позивачем проведено станом на 12 серпня 2021 року, а не на дату смерті позичальника.

В судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог позивача, посилався на те, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_2 він був з ним разом зареєстрований за однією адресою, але фактично з сім`єю проживав за іншою адресою та заяву про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса не подавав, оскільки у спадкодавця не було майна чи коштів, які могли б бути успадковані.

Відповідно доч.1,ч.2ст.1282ЦК Україниспадкоємці зобов`язанізадовольнити вимогикредитора повністю,але вмежах вартостімайна,одержаного успадщину.Кожен ізспадкоємців зобов`язанийзадовольнити вимогикредитора особисто,у розмірі,який відповідаєйого частціу спадщині. Вимогикредитора спадкоємцізобов`язанізадовольнити шляхомодноразового платежу,якщо домовленістюміж спадкоємцямита кредиторомінше невстановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Положення ч. 1, ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні справи суд враховує практику Верховного Суду, що міститься у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц (№61-2935св18).

Під час розгляду справи позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач є сином спадкодавця ОСОБА_2 .

Дослідженими матеріалами спадкової справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса не звертався та такого свідоцтва не отримував. Крім того, встановлено, що інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса не зверталися.

В ході розгляду справи позивачем не надано до суду жодних доказів про наявність у спадкодавця будь-якого майна чи грошових коштів, що позбавляє можливості суд визначити межі відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.

З вказаних підстав, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, то понесені позивачем судові витрати, що складають 2270,00 гривень судового збору, сплаченого на час подання до суду позивачем позовної заяви (а.с. 1), суд залишає за позивачем.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 509, 526, 610, 629, 634, 1066, 1069, 1218, 1219, 1268, 1281, 1282 ЦК України.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 1268, 1281, 1282 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 258,259,265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення боргу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2022 року.