Рішення № 103580352, 22.02.2022, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________

Справа №: 528/1153/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 лютого 2022 року м. Гребінка

22 лютого 2022 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Татіщевої Я.В., секретаря Трохименка В.В., розглянувши у приміщені суду в м. Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Гребінківської міської ради про встановлення юридичного факту, встановлення права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувсь до суду із позовом до Виконавчого комітету Гребінківської міської ради про встановлення юридичного факту, встановлення права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до виписки з погосподарської книги №03, за період є 1991 по 1995 роки в господарстві за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що розташоване по АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 року були зареєстровані та проживали: голова домогосподарства ОСОБА_1 ; син голови домогосподарства ОСОБА_2 ; мати голови домогосподарства ОСОБА_3 ; невістка голови домогосподарства ОСОБА_4 , онука голови домогосподарства ОСОБА_5 .

Вказує, що оскільки в будинку за вказаною вище адресою проживали та були зареєстровані станом на 15.04.1991 року п`ятеро осіб, а одна з них не менше трьох років до 15.04.1991 року приймала участь працею та коштами у розбудові господарства двору та не втратила право на частку у ньому, домогосподарство належало ОСОБА_3 відповідно до правил п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Майорщина Гребінківського району Полтавської області померла ОСОБА_3 . На час смерті вона мала на праві власності в майні колгоспного двору будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: «А-1» - житлового будинку (загальною площею 35,4 кв.м, житловою площею 22,3 кв.м); «Б»- сараю; «В»- сараю; № 1 огорожі.

За час свого життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким все її майно, де б воно не знаходилися і з чого б воно не складалось і все те, на що вона мала право за законом і що їй належало на день її смерті, заповіла своєму сину ОСОБА_1 .

Вказує, що після смерті своєї матері ОСОБА_3 позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, зокрема, проживав і користувався житловим будинком, підтримував його у належному для проживання стані, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР прийняв спадщину. Інших спадкоємців за законом першої черги немає.

Зазначає, що з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті своєї матері позивач вчасно звернувсь до Гребінківської державної нотаріальної контори, проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом державний нотаріус йому відмовила. Свої дії мотивувала тим, що відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та не підтверджено родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем.

Просить суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як матері та сина. Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Чумарний А.І. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Виконавчого комітету Гребінківської міської ради надав суду заяву, із змісту якої вбачається, що при вирішенні питання про задоволення позову покладається на розсуд суду, просить суд розглянути справу без його участі.

Заслузхавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи в межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що згідно виписки з погосподарської книги №02 по с. Майорщина, за період з 1986 по 1990 роки, в господарстві за особовим рахунком № НОМЕР_2 , що розташоване по АДРЕСА_1 , була зареєстрована та проживала: голова домогосподарства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

Відповідно до виписки з погосподарської книги №03 за період з 1991 по 1995 роки в господарстві за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що розташоване по АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 року, були зареєстровані та проживали: голова домогосподарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син голови домогосподарства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати голови домогосподарства ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), невістка голови домогосподарства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онука голови домогосподарства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією актового запису про смерть №5 від 14.02.1995 року, складеного Майорщинською сільською радою Гребінківського району Полтавської області. Заявник: ОСОБА_1 (а.с. 33).

На час смерті ОСОБА_3 мала на праві власності в майні колгоспного двору будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: «А-1» - житлового будинку (загальною площею 35,4 кв.м, житловою площею 22,3 кв.м); «Б»- сараю; «В»- сараю; № 1 огорожі.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким все її майно, де б воно не знаходилися і з чого б воно не складалось і все те, на що вона мала право за законом і що їй буде належати на день її смерті, заповіла своєму сину ОСОБА_1 . Копія заповіту від 29.10.1990 року посвідчена заступником голови Майорщинської сільської ради Гребінківського району Полтавської області Торовик Л.М.(а.с.9).

Факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем як сина та матері підтверджено свідками у судовому засіданні 22.02.2022 року, а саме, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

З матеріалів справи вбачається, що станом на 22.06.2021 року позивачем виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ., а також проведено незалежну оцінку об`єкту вказаного нерухомого, ринкова вартість об`єкту оцінки становить 10 729 гр. (а.с.10-12, 14,15).

Згідно Інформаційної довідки ТОВ «Експертне бюро «Рідний дім» від 22.06.2021 року №2069, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: «А-1» - житлового будинку (загальною площею 35,4 кв.м, житловою площею 22,3 кв.м); «Б»- сараю; «В»- сараю; № 1 огорожі. Всі будівлі та споруди побудовані до 05.08.1992 року (а.с.13).

З довідки КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 23.06.2021 року №1370, яка видана ОСОБА_1 підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що станом на 29.12.2012 об`єкти нерухомого майна за вказаною адресою в КП «Лубенське МБТІ» не зареєстровано (а.с.13 зворот).

Згідно довідки про підтвердження поштової адреси від 19.06.2021 №03.1-15/7-191, виданої виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Полтавської області, в тім що домоволодіння, згідно з погосподарською книгою №03 на 2016-2023 роки яке числиться за ОСОБА_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.10.2021 року, виданої в.о. завідувача Гребінківської ДНК, вбачається, що спадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно алфавітної книги в Гребінківській ДНК не заводилася, заяви про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не подавалися. Оскільки спадкоємцем не доведено факту родинних відносин, а також не було надано оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відмовлено (а.с. 19).

Судом встановлено, що позивач не може реалізувати своє право на спадкування майна померлої в зв`язку з тим, що не підтверджено факт родинних відносин між ним та померлою ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, у тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України передбачено перелік справ про встановлення фактів, які розглядаються судом, зокрема згідно п. 1 ч. 1 вказаної статті суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Аналогічна позиція викладена у п. 9 листа Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.

Згідно вимог п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

За правилами п. 7 вказаної постанови суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Окрім наявних в матеріалах справи письмових доказів факт родинних відносин між померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як матері та сина, підтверджено у судовому засіданні свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Згідно з правовою позицією пленуму Верховного суду України, викладеною у постанові від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не замінено заповітом.

На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР (1963 р.) його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

За приписами ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Виходячи зі змісту наведеної норми закону прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до п.113 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" №18/5 від 14 червня 1994 року, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за №152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Після смерті своєї матері ОСОБА_3 її син ОСОБА_1 фактично вступив у в управління та володіння спадковим майном, зокрема, проживав і користувався житловим будинком, підтримував його у належному для проживання стані, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно з ч.ч. 5, 1 ст. 1268, 1270 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За приписами ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У відповідності ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості оформлення ним своїх спадкових прав та отримання свідоцтва про прийняття спадщини у позасудовому порядку, його невизнане право підлягає судовому захисту у спосіб, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність, обґрунтованість і законність заявлених позивачем вимог, які підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 126 ЦК УРСР (редакції 1963 року), ст.ст. 15, 16, 1216 - 1218, 1223 ч.2, 1225 ч.1, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, п. 6 Постанови ПВС України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Гребінківської міської ради про встановлення юридичного факту, встановлення права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як матері та сина.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності у порядку спадкування за заповітом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: «А-1» - житлового будинку (загальною площею 35,4 кв.м, житловою площею 22,3 кв.м); «Б»- сараю; «В»- сараю; № 1 огорожі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 01.03.2022 року.

Суддя Я. В. Татіщева