Рішення № 103579870, 01.03.2022, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/89/22

Провадження № 2/282/66/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2022 року

смт. Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Носача В.М.,

за участю секретаря судового засідання Поварчук Н.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любарської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернулася до суду з позовом до Любарської селищної ради (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить ухвалити рішення про визнання за спадкоємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянкою України, в порядку спадкоємства за законом по смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Стрижівка Житомирського (Любарського) району Житомирської області, право власності на садибний будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , який розташований на відповідній частині земельної ділянки загальним розміром умовно 0,38 га.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла баба позивачки, ОСОБА_3 . Покійній належав житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Будинок був побудований в 1957 році і зареєстрований в Стрижівській сільській раді Любарського району відповідно до діючих на той час норм.

За життя ОСОБА_3 в 1996 році було передано у власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства - розміром 0.13 га. та для обслуговування житлового будинку та господарських будівель - розміром 0.25 га. Загальна площа землі садиби умовно становить 0.38 га.

Після смерті баби в будинку проживав батько позивачки, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При оформлені спадкових прав після смерті ОСОБА_2 між спадкоємцями 24.06.2021 укладено спадковий договір, згідно якого ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належить частина спадкового майна до складу якого входить: цілий житловий будинок та земельні ділянки, які відносяться до будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/3 частина земельної ділянки площею 2,8851га, цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 1823186600:10:000:0136.

Однак оформити спадщину на житловий будинок позивачка не в змозі через відсутність правовстановлюючих документів на будівлю, а видача Свідоцтва про право власності на будівлю покійному законом не передбачена, про що нотаріусом винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №241/02-31 від 24.06.2021 року, а тому позивачка вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Позивач та її представник у підготовче засідання на розгляд справи не з`явилися. Від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному об`ємі.

Представник Любарської селищної ради у підготовче засідання на розгляд справи не з`явився, у поданому відзиві відповідач вказує, що Любарська селищна рада визнає позовні вимоги та вважає, що вони підлягають до задоволення, справу просив розглядати за відсутності його представника.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Стрижівка Любарського району Житомирської області у віці 82 роки померла баба позивачки, ОСОБА_3 , актовий запис № 36, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

За життя ОСОБА_3 передано у власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства - розміром 0.13 га. та для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель - розміром 0.25 га., загальна площа землі садиби умовно становить 0.38 га, що підтверджується витягами з рішень виконавчого комітету Стрижівської сільської ради народних депутатів Любарського району Житомирської області від 28.02.1996.

Покійній належав житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою із по господарської книги №2 за 2016-2020 роки Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області від 10.10.2020 №264.

Згідно з випискою із по господарської книги Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області від 10.10.2020 №264 за 2011 -2015 роки вбачається, що головою двору в домогосподарстві АДРЕСА_1 значився ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Стрижівка Любарського району Житомирської області у віці 57 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис №31.

Серед спадкового майна покійного є садибний будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , який розташований на відповідній частині земельної ділянки загальним розміром умовно 0,38 га, що вбачається із договору про поділ спадщини від 24.06.2021, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області та зареєстрованим в реєстрі за №1581.

Відповідно до вказаного договору про поділ спадщини, у власність ОСОБА_4 переходить цілий житловий будинок та земельні ділянки, які відносяться до будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками якої значаться ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис №58.

09.10.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , актовий запис №73. Після шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_8 ».

Згідно з довідкою КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради на житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року право власності не зареєстровано.

Позивач звернулася до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Соляра В.М. з проханням видати їй свідоцтво на право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці 0,25 га для ОЖБ з прилеглою земельною ділянкою 0,13 для ОСГ.

Разом з тим, приватним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 який розташований на земельній ділянці 0,25 га для ОЖБ, з прилеглою земельною ділянкою 0,13 для ОСГ, у зв`язку з тим, що нотаріусу не подані документи, що підтверджують право власності померлого ОСОБА_2 на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як визначено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ( ст. 1217 ЦК УКраїни).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті ( ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як визначено ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном ( ч.1 ст. 317 ЦК УКраїни).

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.200 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.5,47,49 Закону України «Про нотаріат», п.22.31 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

На підставі ст. 392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що позивач фактично прийняв спадщину за законом за спадкодавцем ОСОБА_2 , однак у неї існують певні перешкоди щодо оформлення спадкових прав із-за відсутності у спадкодавця всіх правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.200, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК У ст.ст. 25, 30, 321, 328, 346, 376, 381, 1268 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за спадкоємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянкою України, в порядку спадкоємства за законом по смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Стрижівка Житомирського (Любарського) району Житомирської області, право власності на садибний будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , який розташований на відповідній частині земельної ділянки загальним розміром умовно 0,38 га.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя В.М. Носач