Ухвала суду № 103578645, 03.02.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5372/21

Провадження № 2/0203/547/2022

УХВАЛА

03 лютого 2022 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ХанієваФ.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2021 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, в якому просить суд:

- скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі розпорядження № 5/267-04, зареєстрованого 28.12.2004 року в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської міської ради в реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним номером 9387188;

- визнати право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.12.2021 року на виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання осіб, у відповідь на який надійшла інформація з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС від 21.01.2022 року щодо місця проживання відповідачів ОСОБА_2 , яка значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , з 16.07.1999 року; ОСОБА_3 , яка значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , з 07.04.1981 року.

Суд зазначає, що у ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України визначені вимоги до позовної заяви.

Водночас суд, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, в порушення п.2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено адреси електронної пошти сторін, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій Українитретьої особи.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Так, в позовній заяві позивач не зазначає ціну позову щодо вимог майнового характеру.

В порушення п. 7 ч. 3ст.175ЦПК України позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

В порушення п. 8 ч. 3ст.175ЦПК України позивачем не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); інформації щодо наявності у неї або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

В порушення п. 10 ч. 3ст. 175 ЦПК Українипозивачем не додано до позовної заяви підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім цього, частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», частиною першоюстатті 9 Закону №3674-VI передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому місце розгляду справи судом визначається відповідно до вимог закону, зокрема,статей 107 - 114,251,257,260,269,287,291,323,363,389-1,389-7,392,400ЦПК. Встановивши, що судовий збір сплачено не за місцем розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та пропонує сплатити судовий збір до бюджету за місцем розгляду справи (стаття 121ЦПК) і одночасно цією ж ухвалою відповідно доПорядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, вирішує питання про повернення помилково сплаченого судового збору.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію № 0.0.2266351128.1 від 15.09.2021 року про сплату судового збору за вимогу немайнового характеру (про скасування свідоцтва про право власності) у розмірі 908,00грн. та квитанцію № 0.0.2368176047.1 від 07.12.2021 року про сплату судового збору за вимогу майнового характеру (про визнання права власності) у розмірі 1762,32грн.

Проте відповідно до акту Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2021 року, при проведенні реєстрації в КП «Д-3» квитанції про сплату судового збору на суму 908,00грн. було виявлено, що дана квитанція вже зареєстрована в обліково-статистичній картці по справі № 203/3652/21 (провадження № 2/0203/1326/2021) за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , третя особа Комунальне підприємство «Дніпровське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради про скасування свідоцтва та визнання права власності та ухвалою судді Єдаменка С.В. від 08 листопада 2021 року судовий збір було повернуто позивачу.

Отже, до позовної заяви позивачем не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 908,00грн. за вимогу немайнового характеру про скасування свідоцтва про право власності.

Водночас у тексті позовної заяви позивач просить суд відстрочити сплату судового збору у зв`язку з тяжким фінансовим станом, з приводу чого суд зазначає таке.

Питання щодо сплати судового збору за подання позовної заяви урегульовано главою 1 ЦПК України та Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон).

Відповідно до положень ст. 1, ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б)батьки,які маютьдитину вікомдо чотирнадцятироків абодитину зінвалідністю,якщо іншийз батьківухиляється відсплати аліментів; в)одинокі матері(батьки),які маютьдитину вікомдо чотирнадцятироків абодитину зінвалідністю; г)члени малозабезпеченоїчи багатодітноїсім`ї; ґ)особа,яка дієв інтересахмалолітніх чинеповнолітніх осібта осіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена;або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній участині першійцієї статті.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ від 17.10.2014року за № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що відповідно достатті 8Закону № 3674-VI тастатті 136ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, доводи про відсутність можливості сплати коштів самі по собі не можуть бути підставою для відстрочення від сплати судового збору, оскільки заявник має не лише навести обставини, які свідчать про його скрутне матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

Суд зазначає, що у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» визначений вичерпний перелік осіб та умов, за яких суд може відстрочити сплату судового збору. Проте зазначені позивачем у клопотанні підстави для відстрочення сплати судового збору не відповідають тим умовам, які відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є правовою підставою для відстрочення сплати судового збору. Позивачем не наведено та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору при пред`явленні до суду позовної заяви.

Тому суд не бере до уваги зазначені позивачем твердження щодо наявності підстав для відстрочення їй сплати судового збору на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннямист. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенціїз правлюдини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Також суд звертає увагу заявника на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Окрім того, невмотивоване відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України,суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд, вирішуючи питання щодо залишення без руху позовної заяви, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннямист. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенціїз правлюдини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням йому строку для усунення недоліків позовної заяви, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.175, 177,185,260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строкдля усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін з:

- зазначенням адреси електронної пошти сторін, вірного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій Українидля третьої особи; ціни позову щодо вимог майнового характеру; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); інформації щодо наявності у неї або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;

- надання підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав

- надання оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн за вимогу немайнового характеру, який підлягає перерахуванню на наступний рахунок: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Центр.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA418999980313171206000004631, код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Кіровський районний суд м.Дніпропетровська.

Копію ухвали направити позивачу.

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.М. Ханієва