Рішення № 10357782, 05.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2010Справа №2-30/1208-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь, вул. Київська, 74\6 (ЄДРПОУ 00131400).

До відповідача Фізичної особи – підприємця Абдулаєвої Севіль Арсенівни, м. Сімферополь, вул. Бетховена, 73 (ЄДРПОУ 2906512105).

Про стягнення 13862,11 грн.

          Суддя Ловягіна Ю.Ю.

ПЕРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Антюфеев І.О., представник за довіреністю №016-Д від 05.01.2010р., у справі.

Від відповідача – Абдулаєв А.О., представник за довіреністю від 13.06.2010р., у справі; Новікова Г.В., представник за довіреністю від 02.12.2008р., у справі.

Суть спору: Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Крименерго», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 00131400) звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Фізичної особи – підприємця Абдулаєвої Севіль Арсенівни, м. Сімферополь (ЄДРПОУ 2906512105) про стягнення заборгованості за використану активну електроенергію в сумі 10173,76 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за активну електроенергію в сумі 1049,85 грн., 3% річних за активну електричну енергію в сумі 538,88 грн., інфляційні втрати за активну електричну енергію в сумі 2099,62 грн., всього у розмірі 13862,11 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що у порушення умов договору №3953 від 26.04.2007р. про постачання електричної енергії, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання по щомісячній та своєчасній оплаті спожитої електричної енергії, в результаті чого за суб’єктом підприємницької діяльності Абдулаєвою Севіль Арсенівною за період з 10.02.2008р. по 10.08.2008р. утворилась заборгованість у розмірі 10171,76 грн. Крім того, позивач просить стягнути пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 1049,85грн., 3% річних в сумі 538,88грн., інфляційні витрати в розмірі 2099,62грн.

У судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення в яких зазначає, що у випадку не надання даних про спожиту електроенергію, розрахунок здійснюється за потужністю струмоприймачів, без подальшого перерозрахунку.

Відповідач у відзиві від 15.03.2010р. проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що представниками позивача у приміщенні кафе, яке належить відповідачу 13.08.2007р. був встановлений новий лічильник з показниками 000102. Робітниками ВАТ «Крименерго» 13.08.2008р. було здійснено відключення об’єкту відповідача від електропостачання з показниками 000294. Тобто загальний обсяг спожитої електричної енергії становить 192 кВт за весь період з моменту встановлення лічильника на суму 120,96грн., яка сплачена. В розрахунку, який був наданий ВАТ «Крименерго» станом на 01.01.2008р., вказано: «нараховане 0,00 грн.». При відсутності суми заборгованості за спожиту електроенергію не можуть бути застосовані та нараховані інфляційні витрати та 3% річних. Стосовно стягнення пені, відповідач вважає, що строк позовної давнини минув у 2009 році.

05 липня 2010 року під час судового засідання представником відповідача були надані письмові пояснення по справі, відповідно до яких він зазначає, що нараховані суми заборгованості вважає безпідставно нарахованими. Також відповідач наголошував на тому, що до застосування санкцій до СПД Абдулаєвої С.А. за договором №3953 був внесений авансовий платіж, який складає на 01.01.2008р. 1381,25грн. та перевищує вартість фактично використаної електроенергії, відповідно до умов договору повинен був зарахуватися наступних платежів

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.03.2010р. справа № 2-27/1208-2010 була прийнята до свого провадження суддею Ловягіною Ю.Ю. з присвоєнням справі номеру №2-30/1208-2010.

17 травня 2010 року фізична осба-підприємець Абдулаєва Севіль Арсенівна, м. Сімферополь в рамках справи №2-30/1208-2009 звернулась до господарського суду АР Крим із зустрічною позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь про визнання договору дійсним та зобов’язання виконати обов’язки.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.05.2010р. зустрічна позовна заява була повернута ФОП Абдулаєвої С.А., оскільки не відповідала вимогам п.п 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Судове засідання фіксувалося технічними засобами.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.05.2010р., 14.06.2010 р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України за клопотанням сторін.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Інших доказів представлено не було.

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представника позивача та відповідача, суд –

в с т а н о в и в:

26 липня 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Крименерго», м. Сімферополь (постачальник) та приватний підприємець Абдулаєва Севіль Арсенівна, м. Сімферополь (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії №3953 (а.с. 17-20).

Розділом 1 договору встановлено, що постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору та додаткам до договору, які є його невід’ємними частинами.

Строк дії цього договору відповідно до п. 9.7 встановлено з моменту підписання до 30.05.2008р., на час дії договору оренди приміщення, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В матеріали справи позивачем надано рішення господарського суду АР Крим від 19.11.2009 р. по справі № 2-15/58-2009, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 р., в якому суд дійшов висновку, що договір про постачання електричної енергії № 3953 від 26.07.2007 р. діяв після 30.05.2008 р.

Так, на підставі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, які склалися між сторонами, підлягають регулюванню відповідними положеннями Господарського кодексу України, Законом України «Про електроенергетику», а також правилами користування електричною енергією.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію.

Відповідно до п. 1 ст. 227 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного типу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р. зі змінами, регулюють відносини, які виникли в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами на роздрібному ринку електричної енергії.

Пунктом 5.1 названих Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Згідно з пунктом 2 договору про постачання електричної енергії № 3953 від 26.07.2007р. під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Крім того, в судовому засіданні представники сторін посилалися на те, що на їх думку договір продовжує діяти.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи договір продовжує діяти.

Відповідно до п. 2.2.3 договору, споживач повинен оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно до умов додатку № 4.1 або 4.2 «Порядок розрахунків» (а.с. 18).

Згідно з пунктом 3.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за електричну енергію, що поставляється по роздрібних тарифах, розрахованих згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності і постачання електричної енергії за регульованим тарифом, і інші платежі, обумовлені цим договором, обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживача згідно з умовами розділу 6 цього договору відповідно до Правил користування електричною енергією.

Згідно з п.п 2 п. 10.2 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р. (далі – Правила користування електричною енергією), споживач електричної енергії зобов’язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Додатковою угодою № 1 від 26.07.2007р. до договору про постачання електричної енергії абзац перший пункту 2 Додатку № 4.1 до договору був змінений та викладений у наступній редакції: «2. Споживач до 10 числа, яке передує розрахунковому періоду, здійснює платежі на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електричної енергії. Зазначений платіж здійснюється винятково за рахунком, який виставляється постачальником, розрахованому на підставі заявленого обсягу споживання електричної енергії та тарифу поточного місяця.»

Абзаци перший та другий пункту 3 Додатку №4.1 до договору викладені у наступній редакції: «Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до меж балансової приналежності електромереж, встановлюються у відповідності з «Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії», підписаним споживачем та скріпленим печатко споживач.

Відповідно до додатку №4.1 до договору споживач самостійно проводить зняття показників розрахункових приладів обліку, оформлює акт та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня за днем зняття показників.

Як слідує з пояснень представників сторін, акти зняття показників розрахункових приладів обліку споживачем до ВАТ «Крименерго» не надавалися.

Згідно з абзацом 5 додатку №4.1 до договору період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не повинен перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електроенергії здійснюється постачальником електричної енергії згідно потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання для подальшого пере розрахунку.

На підставі пункту 6 Додаткової угоди до договору, пункт 4.2.3 був викладений у наступній редакції: «Споживач сплачує постачальнику вартість електроенергії, яка розрахована, у відповідності до Методики нарахування обсягу електричної енергії недооблікованої в результаті порушення споживачем – юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 05.12.2001р. №1197, за тарифами, які діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням умов, встановлених методичними рекомендаціями НКРЕ» (а.с. 43).

Позивачем по справі скеровувалися на адресу відповідача рахунки на оплату електричної енергії.

Так, по підрахунку позивача, за період з 10.02.2008 р. по 10.08.2008 р. за відповідачем склався борг в сумі 10173,76 грн.

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що не споживав електричної енергії на вказану суму, а взагалі, як слідує з акту зняття контрольних показників від 29 січня 2009 року (а.с. 125), складеного представником ВАТ «Крименерго» у присутності споживача, лічильник №0711270307784968, який знаходиться у відповідача, має показники 000294. Тобто за період з 13.08.2007 р. по 29.01.2009 р. відповідачем було спожито 192 кВт. Відповідач посилається на те, що у вказаний період кафе не працювало, і споживач не користувався електричною енергією.

Однак вказані заперечення судом не приймаються до уваги, оскільки на підставі пункту 6.18 Правил користування електричною енергією у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Як пояснив представник відповідача, що зафіксовано в протоколі судового засідання, відповідач не сповіщав ВАТ «Крименерго» про припинення споживання електричної енергії.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, за період часу з 10.02.2008р. по 10.08.2008р. за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 10171,76грн., що підтверджується матеріалами справи, і підлягає стягненню.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 1049,85 грн. за період з 02.08.2009 р. по 31.01.2010 р.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.2.1 договору № 3953 передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 – 2.2.4 цього договору, з порушенням строків, встановлених додатком №4.1, №4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати. Сума пені підлягає оплаті на підставі наданого рахунку на поточний рахунок постачальника.

Частино 6 статті 232 господарського кодексу України регламентовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

На підставі ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві від 15.03.2010 р. (а.с. 51 – 52) заявив про застосування позовної давності.

Отже, враховуючи, що позивачем пропущений строк позовної давності на стягнення пені, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01 лютого 2008 р. по 15 лютого 2010р. (835 днів) в розмірі 538,88 грн., які розраховані за кожний період виникнення боргу окремо, підтверджуються матеріалами справи (а.с. 4) та підлягають стягненню з відповідача.

Також задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму боргу за весь період прострочення за період з лютого 2008р. по грудень 2009р. у розмірі 2099,62грн., які підтверджується матеріалами справи та розрахунком відповідача (а.с. 3-4).

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні, яке відбулося 05 липня 2010р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 12 липня 2010 р.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Абдулаєвої Севіль Арсенівни, м. Сімферополь, вул. Бетховена, 73 (ідентифікаційний код 2906512105) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь, вул. Київська, 74\6 (р/р260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 10173,76грн., 3% річних – 538,88грн., інфляційні нарахування на суму боргу – 2099,62грн., 128,12грн. державного мита та 218,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.