Рішення № 103575525, 02.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6170/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі - Луцак В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами загального позовного провадження запозовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного судуз позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 18 березня 2021 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис за реєстровим№29909 простягненняз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» суми заборгованості за кредитним договором №0037/07/26-А від 30.03.2007 року в розмірі 849162,95 грн. На виконання вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Зейкан В.Л. 19.04.2021 року було відкрито виконавче провадження №65201470, винесно постанову про стягнення з боржника (позивача по даній справі) основної винагороди та про арешт майна боржника від 19.04.2021 року.

Позивач вважає виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню виходячи з наступного. Вказує на те, що станом на дату вчинення виконавчого напису вона не була позичальником за кредитним договором № 0037/02/26-А від 30 березня 2007 року внаслідок укладення договору про переведення боргу, що посвідчений 18 лютого 2009 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А., зареєстрований в реєстрі за №533, що підтверджено, як текстом вказаного договору так і рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.10.2013 року у справі №712/16086/12 за позовом ПАТ «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_1 .

Зазначає, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийПостановою КМ України від 29.06.1999 № 1172. Зміни до зазначеного переліку документів, що уможливлювали б стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за кредитним договором, були внесеніПостановою КМ України від 26.11.2014 № 662, коли перелік було доповнено розділом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно із яким за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису подаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Позивач зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало такого способу захисту прав кредитора, як вчинення нотаріусом на стягнення боргу виконавчого напису на не посвідченій нотаріально кредитній угоді , якою є кредитний договір №0037/07/26-А від 30.03.2007 року.

Просить врахувати, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 (справа № К/800/7651/17),Постанову КМ України від 26.11.2014 № 662визнано незаконною та нечинною в частині пункту 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме, щодо доповнення переліку розділом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Вказує на те, що станом на 18.03.2021 р. чинна редакція Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року не дозволяла вчинення виконавчих написів на кредитних договорах.

Позивач вказує на те, що у спірних правовідносинах приватний нотаріус не дотримався всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій та ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а тому вчинений з порушеннями виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Просить врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц провадження № 14-557 цс 19).

Крім того вказує на те, що у своїй постанові від 02 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зробила висновок, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України. Таким чином, загальний строк для такого звернення становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Затакихобставин,позивач вважає, що виконавчийнаписвчиненийз порушенням приписів чинногозаконодавства, заборгованість,зазначена увиконавчому написі,на моментйого вчиненнябула спірною, станом на дату вчинення виконавчого напису вона не була позичальником за кредитним договором , а відтак проситьсудухвалитирішення,яким визнати виконавчий написприватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинений18.03.2021 року зареєстровим№29909 простягненняз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» суми заборгованості за кредитним договором №0037/07/26-А від 30.03.2007 року в розмірі 849162,95 грн., таким,щоне підлягає виконанню.

21.10.2021року наадресу судувід представникапозивача ОСОБА_2 надійшло клопотанняпро стягненнявитрат напрофесійну правничудопомогу.З якоговбачається,що міжпозивачем та адвокатомМихалків Б.С.було укладенодоговір про надання адвокатських послуг (правову допомогу) від 12.05.2021 року по даній справі. З посиланням на норми ст.ст.137,141 ЦПК України просить стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Позиція сторін справи :

В судове засідання позивач не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. На адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовезасідання нез`явився будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

22.06.2021 року на адресу суду від представника відповідача надішли письмові пояснення на позовну заяву з яких вбачається, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги. Вказує на те, що вони є необґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне. 30 березня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ФОРУМ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 0037/07/26-А. 16.03.2018 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено Договір №1035-Ф про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА", а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором № 0037/07/26-А від 30 березня 2007 року, укладеним між АКБ «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_1 . З посиланням на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі№910/9072/17(провадження №12-125гс18) зазначає, що за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Вважає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Вказує нате,що спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50«Припинення зобов`язання»ЦК України не передбачають.

Вказує на те, що відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зазначає, що в оскаржуваномувиконавчому написінотаріуса стягненнязаборгованості проводитьсяза періодз 17березня 2018року по01березня 2021року,тобто виконавчийнапис нотаріусавчинено вмежах визначенихст.88Закону України«Про нотаріат»строках. Ураховуючи, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, то у кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов`язку розрахуватися з кредитором.

Крім того зважаючи на відсутність повного детального опису та переліку вчинених дій адвокатом, що залучений для надання професійної правничої допомоги, із сторони позивача, у відповідача відсутні можливості відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України, висловити обґрунтовані заперечення, але просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в судовезасідання нез`явився будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

22.06.2021 року представником відповідача подано письмові пояснення на позовну заяву.

22.09.2021 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача, закриття підготовчого судового засідання та призначення розгляду справи по суті.

21.10.2021 року представником позивача подано заяву про приєднання до матеріалів цивільної справи додаткових доказів та доповнення підстав позову.

21.10.2021 року представником позивача подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

25.05.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №29909 від 18.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» в рахунок примусового стягнення заборгованості в розмірі 849162,95 грн.

25.05.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 308/6170/21 та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

22.09.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення длярозгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Заправиламич.1ст.13ЦПКУкраїнисудрозглядаєсправинеінакшеякзазверненням особи, поданимивідповіднодоцьогоКодексу,вмежах заявлених нею вимог іна підставі доказів, поданихучасниками справиабовитребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,на які вона посилаєтьсяякнапідставусвоїх вимогабозаперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5.даної статтіпередбачено,що докази подаються сторонамита іншими учасникамисправи, ач.6 що доказуванняне може ґрунтуватися наприпущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуд неможезбиратидокази, щостосуються предмета спору, звласноїініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку, коли він має сумнівиу добросовісному здійсненні учасникамисправи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків, передбачених цим Кодексом.

Доказамиєбудь-якідані,напідставіякихсудвстановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів), щообґрунтовують вимогиізапереченняучасників справи,таінших обставин, якімають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин :

Перевіряючиобставинисправи,судомвстановлено,що 30 березня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ФОРУМ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 0037/07/26-А.

18.02.2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «ФОРУМ» укладено договір про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу, вілповідно до умов якого первинний боржник - ОСОБА_1 переводить свої зобов`язання за кредитним договором № 0037/07/26-А від 30 березня 2007 року укладеному між ОСОБА_1 і кредитором на нового боржника - ОСОБА_3 , внаслідок чого ОСОБА_3 замінює ОСОБА_1 у зобов`язанні і приймає на себе обов`язки первинного боржника ОСОБА_1 по кредитному договору № 0037/07/26-А від 30 березня 2007 року.

Як встановлено судом, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07.10.2013 року у справі № 712/16086/12 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» заборгованість по кредитному договору № 0037/07/26-А від 30 березня 2007 року в розмірі 448 694,42 грн.

Отже, станом на дату вчинення виконавчого напису ОСОБА_1 не була позичальником за кредитним договором № 0037/02/26-А від 30 березня 2007 року внаслідок укладення договору про переведення боргу від 18.02.2009 року.

16.03.2018 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено Договір №1035-Ф про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" належні Банку , а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право вимоги Банку до позичальників , правонаступників боржників за кредитними договорами, зокрема за договором № 0037/07/26-А від 30 березня 2007 року, укладеним між АКБ «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, 18.03.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим№29909 яким запропоновано звернути стягненняз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» суми заборгованості за кредитним договором №0037/07/26-А від 30.03.2007 року за період з 17.03.2018 року по 01.03.2021 року в розмірі 849162,95 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкан В.Л. від 19.04.2021 року відкрито виконавче провадження №65201470 з виконання виконавчого напису №29909 від 18.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. простягненняз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» в рахунок примусового стягнення заборгованості по кредитному договору №0037/07/26-А від 30.03.2007 року в розмірі 849162,95 грн.

19.04.2021 року приватнимвиконавцем виконавчогоокругу Закарпатськоїобласті Зейкан В.Л. при примусовомувиконанні виконавчогонапису №29909 від 18.03.2021 року,винесено постановупро стягненняз боржника ОСОБА_1 основної винагороди по ВП №65201470.

19.04.2021 року приватнимвиконавцем виконавчогоокругу Закарпатськоїобласті Зейкан В.Л. при примусовому виконанні виконавчого напису №29909 від 18.03.2021 року, винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 .

Надаючиправовуоцінкуспірнимправовідносинам,щовиниклиміжсторонамиу справі, суд виходить знаступного.

Згідно з п. 4ст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Порядоквчинення виконавчихнаписів визначається положеннямиЗаконуУкраїни «Пронотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), Порядком вчинення нотаріальних дійнотаріусамиУкраїни, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №296/5; постановою Кабінету Міністрів Українивід 29.06.1999р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадитьсяу безспірному порядку напідставі виконавчих написівнотаріусів»

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»(далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Закономта іншими актами законодавства України.

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно з частиною першоїстатті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже,відповіднеправостягувача,зазахистомякоговінзвернувсядонотаріуса,повинноіснувати намоментзвернення.Таксамонамоментзверненнястягувачадо нотаріусаіззаявоюпровчинення виконавчогонаписуповиннаіснуватий,крімтого,такожбутибезспірною,заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме такаправовапозиціявикладенаупостанові ВерховногоСуду Українивід05 липня 2017 рокуусправі№6- 887цс17, у постанові ВерховногоСуду від18червня2018 рокуусправі №199/183/17, упостановівід04липня2018рокуусправі№757/29988/17, у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4ст. 254 КАС України(в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22.02.2017, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Постановаабо ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, вчиняючи 18 березня 2021 року виконавчий напис №29909, приватний нотаріус Горай О.С. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №29909 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей87,88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується доводів представника відповідача, про те, що відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, слід зазначити наступне.

Постановою № 662 Перелік документів доповненопісля розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічна правовапозиція викладенау постановіВеликої ПалатиВерховного Суду від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом18 березня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Щостосуєтьсястрокупротягомякоговчиняєтьсявиконавчийнапис,судзазначає наступне.

Пунктом1ст.6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположнихсвобод (далі Конвенція), ратифікованоїЗакономУкраїнивід17липня1997р.№475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенціїпро захист правлюдиниіосновоположнихсвобод1950року,Першогопротоколу та протоколів№2,4,7та 11до Конвенції», яканабрала чинності дляУкраїни11 вересня 1997р., передбачено,що коженмає право нарозгляд йогосправи судом.

Європейськийсудзправлюдини,юрисдикціяякогопоширюєтьсянавсіпитаннятлумаченняізастосуванняКонвенції(п.1ст.32Конвенції),наголошує,щопозовнадавністьцезаконнеправоправопорушникауникнутипереслідуванняабопритягненнядосудупіслязакінченняпевногоперіодупісляскоєнняправопорушення.Термінпозовноїдавності,щоєзвичайнимявищемунаціональнихзаконодавствахдержавучасниківКонвенції,виконуєкільказавдань,утомучислізабезпечуєюридичнувизначеністьтаостаточність,запобігаючипорушеннюправвідповідачів,якіможутьтрапитисьуразіприйняттясудомрішеннянапідставідоказів,щосталинеповнимичерезспливчасу(п.570рішеннявід20вересня2011р.зазаявою14902/04усправіВАТ«Нафтовакомпанія«Юкос»протиРосії»;п.51рішеннявід22жовтня1996р.зазаявами№22083/93,22095/93усправі«СтаббінгстаіншіпротиСполученогоКоролівства»).

Відповіднодо ст.257ЦКУкраїни загальнапозовнадавність встановлюється тривалістю утрироки.

Прицьомувідповіднодоч.1ст.261ЦКУкраїни перебігпозовноїдавності починаєтьсявід дня, колиособадовідаласяабомогладовідатисяпропорушеннясвогоправаабопроособу,яка йогопорушила.

Відповідност.88ЗУ«Пронотаріат»визначено,щовиконавчийнаписвчиняєтьсянотаріусомзаумови,щозднявиникненняправавимогиминулонебільшетрьохроків.

Якщодлявимоги,заякоювидаєтьсявиконавчийнапис,закономвстановленоінший строк давності, виконавчийнаписвидаєтьсяумежахцьогостроку.

Відповіднодостатті256ЦКУкраїни позовнадавність-цестрок,умежах якого особа може звернутисядосудузвимогоюпрозахист свогоцивільногоправаабо інтересу. Сплив позовної давності, прозастосуванняякоїзаявленостороною успорі, єпідставою для відмови упозові.

Відповіднодо ст.253ЦКУкраїни перебігстрокупочинаєтьсязнаступногодня після відповідної календарноїдатиабонастанняподії,зякоюпов`язанойогопочаток.Перебігзагальноїіспеціальноїпозовноїдавностіпочинаєтьсяздня,колиособадізналасяабомогладізнатисяпропорушеннясвогоправаабопроособу,якайогопорушила(ч.1ст.261ЦКУкраїни).Початокперебігупозовноїдавностіспівпадаєзмоментомвиникненняузацікавленоїсторониправанапозов,тобтоможливостіреалізуватисвоєправовпримусовомупорядкучерезсуд.

Отже,уразіненалежноговиконанняпозичальникомзобовязаньзакредитнимдоговоромпозовнадавністьзавимогамикредиторапроповерненнякредитнихкоштівтапроцентівзакористуваннякредитом,поверненняякихвідповіднодоумовдоговорувизначеноперіодичнимищомісячнимиплатежами,повиннаобчислюватисязмоментунастаннястрокупогашеннячерговогоплатежу.

Згіднозіст.266ЦКУкраїнизіспливомпозовноїдавностідоосновноївимогивважається,щопозовнадавністьспливлаідододатковоївимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 зробила такий висновок про застосування вказаної норми права: «Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбаченийстаттею 88Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленоюЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку» (пункт 80 вказаної постанови).

Пунктами3.1.3.5.Глави16розділуІІПорядку№296/5передбачено,щонотаріусвчиняєвиконавчінаписи:якщоподанідокументипідтверджуютьбезспірністьзаборгованостіабоіншоївідповідальностіборжникапередстягувачем;заумови,щозднявиникненняправавимогиминулонебільшетрьохроків,аувідносинахміжпідприємствами,установамитаорганізаціями-небільше одногороку.Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком №1172.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`яку з порушенням нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає необхідності надавати правову оцінку іншим аргументам позовної заяви.

Такимчином,правопозивачауданомувипадкупорушене івонопідлягає судовому захистуу спосіб,визначенийпозивачем, якийвідповідаєзакону.

Виходячизправовоїприроди виконавчого напису, якийєвиконавчимдокументом, суд відповідно дозаявленихпозовних вимог,зметою ефективного захисту порушеного правапозивача, вважає за можливезастосувати такийспосібзахиступравпозивача,як визнання виконавчого напису таким, щонепідлягає виконанню.

Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 18.03.2021 були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномута безпосередньому дослідженні наявних усправі доказів. Жодендоказ немає длясуду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємнийзв`язок доказівв їхсукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячизпринципупроцесуальногорівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довеститіобставини, наякі вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість,достовірністьта достатність кожного доказуокремо,а також достатність і взаємний зв`язоквїхсукупностізасвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявниху справідоказів, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Щодо розподілу судових витрат:

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповіднодоп.1ч.2ст.141ЦПКУкраїни,уразізадоволення позову,судові витрати покладаютьсянавідповідача.

З огляду на висновки Суду щодо задоволення позовних вимог , у порядку частин першої та другоїстатті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню фактично сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 908,00 грн. та заяви про забезпечення позову у сумі 454,00 грн.

Що стосуєтьсявирішення заявипредставника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

12.05.2021 року між адковатом ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання адвокатських послуг (правову допомогу).

Згідно Акту-розрахункусуми гонорару(витратна правовудопомогу)за наданудопомогу задоговором пронадання адвокатськихпослуг (правовудопомогу)від 12.05.2021року поцивільні йсправі№308/6170/21про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає довиконання від20.10.2021року,вбачається,що гонорарза цимдоговором становить5000,00грн., таміститься детальнийопис робіт(наданихпослуг)виконаних робіт,загальна вартістьнаданої правничої допомоги складає 5000,00 грн.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №7/2021 від 20.10.2021 року позивач здійснила переказ коштів адковату ОСОБА_2 в сумі 5000,00 грн.

Згідно з частинами першою - четвертоюстатті 137ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шостастатті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другоїстатті 141ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновоквикладеноупостанові ВерховногоСудувід02липня2020рокувсправі №362/3912/18(провадження№61-15005св19),упостановіКиївського апеляційногосудувід19.05.2021рокув справі№756/14638/18,удодатковійпостанові Миколаївськогоапеляційногосудувід 10.06.2021рокувсправі №473/3921/20.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача у справі був адвокат Михалків Б.С. який діяв на підставі ордеру серії АО №1030467 та договору про надання правової допомоги від 12 травня 2021 року.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання адвокатськихпослуг (правовудопомогу) від12.05.2021року,Акт-розрахункусуми гонорару(витратна правовудопомогу)за наданудопомогу задоговором пронадання адвокатськихпослуг (правовудопомогу)від 12.05.2021року поцивільній справі№308/6170/21про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає довиконання від20.10.2021року в якому викладено детальний опис виконаних адвокатом робіт, прибутковий касовий ордер №7/2021 від 20.10.2021 року.

Слід зазначити, що надання правничої допомоги підтверджується актом-розрахункусуми гонорару(витратна правовудопомогу)за наданудопомогу задоговором пронадання адвокатськихпослуг (правовудопомогу)від 12.05.2021року поцивільній справі№308/6170/21про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає довиконання від20.10.2021року в якому викладено детальнийопис виконанихадвокатом робіт ,пов`язанихіз підготовкоюта подачеюпозовної заяви,а такождокази здійсненихпозивачем витрат на професійнуправничудопомогу.

З врахуваннямвищезазначеного,суд вважає,що представникомпозивача наданодосудуналежні доказипонесення позивачемвитрат напрофесійнуправничудопомогу,а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача в розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 87,88 Закону України «Пронотаріат», главою16розділуIIПорядкувчиненнянотаріальнихдійнотаріусамиУкраїни,затвердженогоНаказом Міністерства юстиціїУкраїни22.02.2012р.№296/5, ст.ст. 12,13, 258-259,268,272-273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити .

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинений18.03.2021 року зареєстровим№29909 прозвернення стягненняз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» суми заборгованості за кредитним договором №0037/07/26-А від 30.03.2007 року в розмірі 849162,95 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» накористь позивача ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1362 грн.00коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» накористь позивача ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене уапеляційному порядкудо Закарпатського апеляційного суду протягомтридцяти днів здня його проголошення.

Якщо в судовому засіданнібулооголошенолишевступну тарезолютивну частини судового рішення абоу разі розгляду справи(вирішення питання) безповідомлення (виклику) учасників справи, апеляційнаскарга на рішення судуподається протягом тридцяти днівз дня складення повного судового рішення(ч.1 ст.354,ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набираєзаконної сили післязакінчення строку для подання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скаргирішення,якщо його нескасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги,відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадженняабо прийняттяпостанови суду апеляційноїінстанціїза наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2ст.273 ЦПКУкраїни).

Учасник справи, якомуповне рішення не було вручене у день його проголошення або складення,має право напоновленняпропущеногостроку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягомтридцяти днівз дняврученняйомуповногорішення(п.1 ч.2 ст.354ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску зіншихповажнихпричин (ч.3ст.354 ЦПК України).

Учасникисправи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (місце знаходження : 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. (місце знаходження: 10000, м. Житомир, вул. Бердичівська, 35)

Дата складання повного тексту рішення суду 11.02.2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца