Рішення № 10357118, 31.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2010Справа №2-32/1839-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Ленінградська, 15 ідентифікаційний код 36331149)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт» ЮТЛ ( 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська/Никанорова 171/1 ідентифікаційний код 34523318)

Про стягнення 1513, 85 грн.

За участю представників:

Від позивача - не з’явився.

Від відповідача – Овсяннікова І.В.. довіреність б/н від 01.07.2009р. у справі.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділпек» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт» ЮТЛ про стягнення 1 513, 85 грн., у тому числі 1300,00 грн. суми основного боргу, 116,81 грн. – пені, 17,09 грн. -3% річних, 79,95 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 20.04.2010р., від 06.05.2010р. та від 18.05.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за договором про надання рекламних послуг від 14.09.2009р. в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 1300,00 грн., що стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач явку представника у судове засіданні не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неоднаразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами і документами.

06.05.2010 року до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява, в якій він просить суд залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши вказану заяву, суд відмовляє у її задоволенні з наступних правових підстав:

Статтею 81 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Вказаний перелік підстав для залишення позову без розгляду є вичерпним, та не містить в якості підстави для залишення позовної заяви без розгляду клопотання позивача.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділпек» (Виконавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт» ЮТЛ (Замовник) ( відповідач) був укладений Договір про надання рекламних послуг (а.с. 10-13).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором про надання послуг, укладений відповідно до вимог статті 901 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1.1 Договору виконавець зобов’язується виконати роботи з розробки, підготовки та розсилання реклами в фірмових конвертах, в об’ємі, строки та за ціною, що передбачені в Додатку № 1 (Кооперативна розсилка) або в Додатку № 2 (Соло розсилка), а замовник зобов’язується своєчасно та в повному обсязі прийняти та оплатити роботи згідно з умовами дійсного Договору.

Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що Замовник зобов’язаний оплатити рахунок згідно Додатку № 1 (Кооперативна розсилка) або Додатку № 2 (Соло розсилка) протягом 7 банківських днів після виконання розсилки.

Відповідно до пункту 3.5 Договору доказом факту наданих послуг є затверджений макет флаєра, плюс докази відправки стандартного на ту дату пакету рекламної продукції на адресу Замовника або Акт виконаних послуг.

Згідно з пунктом 5.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов’язань сторонами.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

Так, позивач зазначає, що 18.09.2009р. та 30.10.2009р. ним були надані відповідачеві послуги з розробки, підготовки та розсилання реклами в фірмових конвертах на загальну суму 1300,00 грн.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з пункту 3.5 Договору доказом факту надання послуг є затверджений макет флаєра, плюс докази відправки стандартного на ту дату пакету рекламної продукції на адресу Замовника актів виконаних робіт.

Проте позивачем не надано доказів надання послуг на суму 1300,00 грн., передбачених пунктом 3.5 Договору, тобто затвердженого макету флаєра, плюс докази відправки стандартного на ту дату пакету рекламної продукції на адресу Замовника або акту виконаних робіт, у зв’язку з їх відсутністю.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позивачем не надано достатніх та обґрунтованих доказів надання відповідачу послуг на суму 1300,00 грн., а отже позовні вимоги є необґрунтованими та належним чином не доказані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, наявні в матеріалах документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги на суму 1300,00 грн., не є належними доказами в розумінні норм чинного законодавства та не підтверджують факт надання послуг, через що у суду відсутні достатні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 116,81 грн. – пені, 17,09 грн. -3% річних, 79,95 грн. – інфляційних втрат.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних також не підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

За згодою представника у судовому засіданні 31.05.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського кодексу України та підписана 31.05.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.