Рішення № 10357057, 26.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2010Справа №2-2/1677-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Золоте поле" (Кіровський район, с. Золоте Поле, вул. Центральна, 14)

до Льговської сільської Ради ( Кіровський район, с. Льговське, вул..Мичурина)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житлово-комунальна служба Льговської сільської Ради (97332, Кіровський район, с. Льговське, вул. Маяковського, 20)

про стягнення 66 007,00 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Налисник А.В. – юрист, довіреність у справі.

Від відповідача: Дацюк С.А. – сільський голова – посвідчення №1.

Третя особа: Сечин А.В. – начальник ЖКС – посвідчення №25.

Суть спору:

Позивач звернувся у Господарський суд АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 66007,00грн заборгованості за виконані роботи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №62 від 22.10.2007р, відповідно до умов якого позивач належним чином виконав будівельні роботи на суму 66 007,00грн, проте, відповідач не розрахувався за виконані позивачем роботи, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

20.4.2010 року на адресу господарського суду АР Крим від Льговської сільської ради надійшов відзив, у якому зазначено, що договір, на який посилається позивач, між сторонами не укладався, проте, є договір №62 від 24.12.2007 на суму 19019,00грн. Також зазначено, що підрядник самостійно приступив до виконання робіт, порушивши умови договору, які передбачали здійснення передоплати. Крім того, підрядником не виконані суттєві умови договору, оскільки договір укладався на поточний ремонт крівлі 3-х багатоповерхових будинків, тоді як позивачем проведений капітальний ремонт лише однієї криши будинку. На підставі вищевказаного відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

20 квітня 2010 року у судовому засіданні інтереси позивача представляла Налисник А.В. – юрист, довіреність у справі, інтереси відповідача представляв Дацюк С.А. – сільський голова – посвідчення №1, інтереси третьої особи представляв Сечин А.В. – начальник ЖКС – посвідчення №25.

У судовому засіданні, що відбулося 20.4.2010р, оголошувалася перерва на 11.5.2010р, після перерви судове засідання було продовжено за участю тих же представників сторін, інтереси відповідача також представляв Василенко – начальник юридичного відділу Кіровської сільради, довіреність у справі.

11 травня 2010 року у судовому засіданні представник третьої особи надав суду пояснення від 06.5.2010 року №64, яким повідомляють про те, що ремонт крівель будинків №70 по вул. Мічуріна та №22 по вул. Маяковського здійснений неякісно, про що свідчать акти мешканців будинків та депутатів.

У судовому засіданні, що відбулося 11 травня 2010 року, оголошувалася перерва на 19.5.2010р, після перерви судове засідання було продовжено за участю представників позивача - Налисник А.В. – юрист, Третьяков – представник, довіреності у справі, відповідача представляв Дацюк С.А., інтереси третьої особи представляв Сечин А.В.

Виконроб позивача у судовому засіданні 19.5.2010р пояснив суду, що буд. №22 по вул. Маяковського має кришу розміром 1500м.кв., а №70 по вул. Мічуріна – 1000м.кв.

Представник третьої особи пояснив суду, що крівля вищенаведених будинків дійсно протікала і у 2005 році, і в даний момент також протікає, а роботи з ремонту крівлі житлових будинків №70 по вул. Мічуріна та №22 по вул. Маяковського позивачем виконані неякісно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст.124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем до суду представлений договір №62 від 22.10.2007р, а відповідачем - від 24.12.2007р, але обидва договору не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами по заявленому позову та підлягають виключенню з числа доказів, тому як відповідно до п.1.1 договорів №62 від 22.10.2007р та №62 від 24.12.2007р, предметом договорів являється виконання капітального ремонту м’якої крівлі багатоповерхових будинків, тоді як фактично виконувався поточний ремонт.

Також сторони надали договори, у яких п.6.1 викладений у різних редакціях: у позивача на другому аркуші договору вказано: «сума договору відповідно до акту виконаних робіт», тоді як у відповідача також на другому аркуші договору вказано: «сума договору відповідно до акту виконаних робіт, складає 19019,00грн».

При цьому позивач наполягає на тому, що договір укладався лише у його редакції та на відсутність у нього договору у редакції відповідача, а відповідач наполягає на тому, що договір укладався лише у його редакції та на відсутність у нього договору у редакції позивача.

Судом встановлено, що обидва договору оформлені на 4-х аркушах, при цьому лише на останньому аркуші наявні підписи осіб, що їх підписали, та проставлені печаті. На інших аркушах відсутні підписи осіб, що підписали договори.

На підставі викладеного, суд позбавлений можливості встановити правдивість умов того або іншого договорів, у тому числі дат їх оформлення.

Відповідно до ч.1,4 ст.202 ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Між сторонами здійснений правочин по виконанню підрядних робіт, відповідно до якого позивач виконав для відповідача поточний ремонт крівлі житлових будинків за №22 по вул..Маяковського, та №70 по вул..Мичурина у с. Льговське.

Правовідносини по підряду регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст..853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

В ході розгляду спору, судом встановлено, що відповідно до актів приймання виконаних робіт (а.с. 15-18) позивачем виконані роботи по відновленню крівлі житлових будинків за №22 по вул..Маяковського, та №70 по вул..Мичурина у с. Льговське на загальну суму 66007,00грн.

Акти підписані виконробом позивача, Льговським сільським головою, начальником Житлово - комунальної служби Льговської сільської Ради з проставленням печатей ради та ЖКС Льговської сільської Ради.

Відомостей про які – набудь зауваження щодо виконаних робіт акти не містять.

Крім того, документів, що підтверджують повідомлення відповідачем та третьою особою позивача про виявлені недоліки у роботі до суду не надано.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 66 007,00грн заборгованості за виконані роботи та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 66 007,00грн заборгованості за виконані роботи обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача та третьої особи неспроможні та не можуть являтися підставою для відмови у задоволенні позову, тому як виконання робіт позивачем на 25307,00грн по ремонту крівлі житлового будинку за №22 по вул..Маяковського зафіксовано у акті, а відсутність такого акту у відповідача не спростовує доводи позивача. Відсутність у актах дат також не являється підставою для відмови.

Відносно доводу відповідача по акту на суму 19019,00грн: - ці акти на один і той же об’єм та позивач включив у суму позову 19019,00грн один раз, тобто по одному акту. Давши оцінку даним актам, суд дійшов висновку, що в одному з актів на 19 019,00грн більш ширше вказані витрати, а саме вказано, що у вартість робіт включений руберойд, ґрунтовка бітумна.

Ліцензія на виконання виконаних позивачем робіт у силу Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не потрібна.

Акти, надані третьою особою, у яких вказано про те, що криши будинків протікають, не можуть являтися належними доказами виконання позивачем робіт низко якісно. Більш того, вони оформлені не замовником ремонту і не балансоутримувачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача.

В засіданні суду оголошувалась перерва на 26.5.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 26.5.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Льговської сільської Ради (Кіровський район, с. Льговське, вул..Мичурина, ЄДРПОУ 04368748, МФО 824026, р/р 35410009000788 у ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь) на користь Відкритого акціонерного товариства "Золоте поле" (Кіровський район, с. Золоте Поле, вул. Центральна, 14, ЄДРПОК 00412783, МФО 384298, банк №5301 смт.Кіровське, р/р 26002301313601) 66 007,00грн заборгованості, 660грн.07коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.