Рішення № 10357056, 11.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2010Справа №2-2/1600-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група Ю.С." (03028, м. Київ, вул. Лисогірська, 7;02121, м. київ, вул. Декабристів, 12/37, кв. 80)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" (95092, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 14)

про стягнення 56 650,18 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : не з’явився.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

ТОВ "Промислова група Ю.С." звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача – ТОВ Фірми "Консоль ЛТД" про стягнення з відповідача боргу в сумі 44 104,08 грн., збитки від інфляції у сумі 10 584,98 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1961,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №14/07-1 від 14.07.2008р., відповідно до якого позивач зобов’язався виготовити та поставити, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію в асортименті згідно специфікації. Обумовлена у Специфікації продукція була передана позивачем повноважному представникові відповідача. На виконання умов договору відповідач сплатив позивачеві попередню оплату у розмірі 50% вартості продукції зазначеної у Специфікації, однак решту 50% вартості продукції у сумі 44104,08 грн. по факту отримання продукції не сплатив. Цими діями відповідач порушив умови договору в частині оплати продукції, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Сторони у судове засідання не з’явились, хоча про час там місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Між ТОВ "Промислова група Ю.С." та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" був укладений договір №14/07-1 від 14.07.2008р.

Відповідно до п.1.1 вищенаведеного договору позивач виготовляє та постачає, а відповідач – приймає та оплачує продукцію в асортименті згідно специфікації.

Відповідно до п. 2.1. розрахунки за договором здійснюються шляхом попередньої оплати 50% згідно специфікації та рахунка протягом 3-х банківських днів. Останні 50% Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" сплачує по факту прийому продукції.

У виконання узятих на себе обов’язків за договором, позивач передав відповідачеві передбачену договором №14/07-1 від 14.07.2008р. продукцію, що підтверджується матеріалами справи, а саме, видатковою накладною №РН-0000083 від 08.09.2008 року та визнається відповідачем.

На виконання умов п.1.1 договору відповідач здійснив попередню оплату 01.08.2008 року у сумі 44104грн80коп.

Відповідно п. 2.1 договору позивач відповідач повинен був сплатити решту 50% вартості продукції у сумі 44104грн80коп. по факту отримання продукції.

Однак, відповідач не сплатив надану позивачем продукцію у повному обсязі належним чином та судом встановлено, що на момент звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача за договором №14/07-1 від 14.07.2008р. склала 44104грн08коп., яка на момент розгляду спору не погашена, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку представленим доказам, суд прийшов до висновку, що, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позов у частині стягнення 44104грн08коп боргу за поставлену продукцію відповідно до договору №14/07-1 від 14.07.2008р. , підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2008р до березня 2010р в сумі 10 584грн98коп. та 3 % річних за період з 09.09.2008р до 03.03.2010р у сумі 1 961грн12коп., які підлягають задоволенню оскільки у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 17.05.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" (95092, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 14, ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група Ю.С." (03028, м. Київ, вул. Лисогірська, 7, ід. Код 35139300) 44104грн08коп боргу, 10 584грн98коп інфляційних витрат, 1961грн12коп. 3 % річних, 566,50грн держмита,236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.