Рішення № 10357052, 17.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2010Справа №2-17/313-2010 За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя»

До відповідача Поштовського житлово-комунального підприємства

про стягнення заборгованості в сумі 206970,89 грн., в тому числі суми основного боргу 200934,69 грн., три відсотки річних в сумі 464,69 грн., пеню в сумі 4235,24 грн., та інфляційні в сумі 1336,27 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Марков Д.О., представник

Від відповідача - не з’явився

Сутність спору: Позивач згідно позову просить про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 206970,89 грн., в тому числі суми основного боргу 200934,69 грн., три відсотки річних в сумі 464,69 грн., пеню в сумі 4235,24 грн., та інфляційні в сумі 1336,27 грн., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 409 на водопостачання із комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 19.06.2007 року.

Відповідач явку свого представника в судові засідання не забезпечує, відзив на позов не представив, незважаючи на те, що судові засідання відбувались неодноразово, про час слухання справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

Окрім цього, про перше засідання суду є поштове повідомлення про вручення відповідачу рекомендованої кореспонденції.

Щодо останнього засідання суду, рекомендована кореспонденція до суду не повернута, що свідчить про її вручення адресату.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст. 129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 2.2 Договору № 409 на водопостачання із комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 19.06.2007 року «Водоканал» (Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя») бере на себе зобов’язання забезпечувати «Абонента» (Поштовське житлово-комунальне підприємство) питною холодною водою.

Згідно п. 4.2.1 договору оплата проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок «Водоканалу» в розмірі 75 % від вартості спожитих послуг за попередній місяць (що був перед звітним). Авансовий платіж вноситься «Абонентом» до 15 числа звітного місяця. Передплата за перший місяць вноситься в фіксованій сумі. Кінцевий розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання «Абонентом» виставленого «Водоканалом» рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, в якому безпосередньо надавались послуги за цим Договором.

Згідно п. 11.1.1 по витеченню строку на оплату, указаного в розділі 4 цього Договору, «Абонент» оплачує «Водоканалу» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяв в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки до повного погашення заборгованості.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підставам недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не представлено доказів виконання умов договору щодо сплати за передбачені договором послуги.

Обсяг послуг підтверджується актами виконаних робіт від 19.10.2009 року та від 17.11.2009 року.

Більш того, відповідачем не надано заперечень щодо отримання передбачених договором послуг.

Отримання відповідачем рахунків підтверджується відмітками відповідача на їх копіях.

Таким чином, основний борг підлягає стягненню згідно розрахунків по актам виконаних робіт та рахунків в сумі 200934,69 грн.

Згідно п. 11.1.1 договору позивач має право на стягнення пені.

Пеня передбачена договором, та не стягувати пеню суд підстав не вбачає.

Заявлена позивачем сума пені не перевищує суму, передбачену умовами договору.

Інфляційні та річні передбачені ст. 625 ЦК України.

Не стягувати інфляційні та річні суд також підстав не вбачає.

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість в сумі 206970,89 грн., в тому числі сума основного боргу 200934,69 грн., три відсотки річних в сумі 464,69 грн., пеня в сумі 4235,24 грн., та інфляція в сумі 1336,27 грн.

Відповідачем не представлено доказів погашення заборгованості.

Оскільки відповідні докази, а також інші докази в обґрунтування заперечень відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Якщо заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу відповідачем.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням 14231 від 21 грудня 2009 року з державного мита на суму 2069,71 грн.; та платіжним дорученням № 14232 від 21 грудня 2009 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Поштовського житлово-комунального підприємства (98420, АР Крим, Бахчисарайський район АР Крим, смт. Поштове, вул. Чкалівська 11-А, п/р 26003272283305 у ВАТ «ЄБРЗ» МФО 324485, код ЄДРПОУ 25142132) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська 5, п/р 2600113192 КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) заборгованість в сумі 206970,89 грн., в тому числі: суму основного боргу 200934,69 грн., три відсотки річних в сумі 464,69 грн., пеню в сумі 4235,24 грн., та інфляційні в сумі 1336,27 грн., судові витрати з державного мита в сумі 2069,71 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.