Рішення № 10356977, 06.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2010Справа №2-7/944.2-2010 За позовом Прокурора Чорноморського району АР Крим (96400, смт. Чорноморське, вул.. Кірова, 6а) в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198)

До відповідача Чорноморського виробничого управління Житлово-комунального господарства (96400, смт. Чорноморське, вул. Павленка, 62, ідентифікаційний код 03348235)

Про стягнення 61227,54 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Велієв Р. Ш., предст., дов. №01 від 31.12.2009 р.

Від відповідача – Шмитов А. В. – предст., дов. б/н від 10.07.2009р.

Прокурор – Кулібаба С. Є., посв. №07121.

Суть справи: Прокурор Чорноморського району АР Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища з позовною заявою до Чорноморського виробничого управління Житлово-комунального господарства, в якій просить суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, у сумі 61227,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища перевірки було встановлено, що Чорноморським виробничим управлінням Житлово-комунального господарства впродовж січня, серпня, вересня 2006 року, червня, липня, вересня 2007 року був здійснений забір води в обсязі 9537 куб. м. при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст. ст. 44, 48 Водного кодексу України, ст. 19 Кодексу України про надра та ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». На підставі цього прокурор просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, у сумі 61227,54 грн.

Рішенням ГС АР Крим від 27.05.2008 р. позов був задоволений повністю. Стягнуто з Чорноморського виробничого управління Житлово-комунального господарства на користь держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, у сумі 61227,54 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Чорноморське виробниче управління Житлово-комунального господарства звернулось з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 р. провадження по справі було зупинено до розгляду Окружним адміністративним судом АР Крим справи №2-а-976/08 за позовом Чорноморського виробничого управління Житлово-комунального господарства до Старшого державного інспектора Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Губанова В.А. про визнання неправомірними та визнання недійсними припису та шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2008 р., залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 р., позов був задоволений частково, після чого ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2009 р. провадження у справі було поновлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2009 р. апеляційна скарга Чорноморського виробничого управління Житлово-комунального господарства була залишена без задоволення, а рішення ГС АР Крим від 27.05.2008 р. без змін.

20 серпня 2009 року на адресу суду від Чорноморського виробничого управління Житлово-комунального господарства надійшла заява про перегляд рішення ГС АР Крим 27.05.2008р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою ГС АР Крим від 04.09.2009 р. заява була прийнята до розгляду та призначений розгляд справи.

Проте, розгляд справи не відбувся, у зв’язку з поданням касаційної скарги Чорноморським виробничим управлінням Житлово-комунального господарства до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2010 р. касаційна скарга була задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2009 р. та рішення ГС АР Крим від 27.05.2008 р. скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Справа передана на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням номеру 2-7/944.2-2010.

Ухвалою ГС АР Крим від 10.02.2010р. справа була прийнята до провадження та призначений розгляд справи на 02.03.2010 р.

Крім того, ухвалою ГС АР Крим від 10.02.2010 р. було припинено провадження у справі щодо розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

25 березня 2010 року до Господарського суду АР Крим від Прокурора Чорноморського району надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з Чорноморського виробничого управління Житлово-комунального господарства на користь держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, в сумі 732 грн. 15 коп. Надана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечував з підстав ненадання позивачем детального та обґрунтованого розрахунку позову та невірним застосуванням тарифів при обчисленні розміру шкоди.

У судове засідання сторони та прокуратура забезпечили явку своїх представників.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2008 р. Сектором екологічного контролю у пункті пропуску через державний кордон України у п. Чорноморське Державної Азово-Чорно морської екологічної інспекції було проведено перевірку відповідача з питань дотримання природоохоронного законодавства при здійснення спецводокористування, за наслідками якої складено акт №23 від 22.02.2008 р. перевірки дотримання природоохоронного законодавства, відповідно до якого Чор номорським ВУ ЖКГ допущені порушення Кодексу України "Про надра"—ст. 16, що виразилися у відсутності спеціального дозволу на водокористування по свердловині, розташованій по вул. Північна в районі КТП №462 смт. Чорноморське; ст.ст. 19, 21, що виразилися у відсутності дозволу на користування надрами; Водного кодексу України —ст. 44, що виразилися у здійсненні спеціального водокористування без спеціального дозволу на свердловину, розташовану по вул. Північна в районі КТП №462 смт. Чорноморсь ке; Земельного кодексу України —ст. 113, що виразилися у відсутності санітарних зон в місцях спеціального водокористування; ст. 125, що виразилися у відсутності виділення земельної ділянки під облаштування свердловин в натурі (т.1 , а. с. 4–5 зв).

22.02.2008 р. Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією у зв'язку з порушеннями, встановленими актом від 22.02.2008 р. №23, було винесено припис №23, згідно з яким приписано отримати дозвіл на користування надрами; вирішити питання про виділення земельних ділянок під благоустрій усіх артезіанських свердловин; привести використання артезіанської свердловини по вул. Північна в районі КТП №462 та забір води з неї у відповідність з вимогами законодавства України (т. 1, а. с. 12–15).

22.02.2008 р. Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією було складено протокол №001010 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого головний інженер Чорноморського ВУ ЖКГ ДейнегаР.І. здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 90, 100 Водного кодексу України, ст. 48 Кодексу про адміністративні правопорушення, допустив здійснення самовільного водокористування на незареєстрованій свердловині по вул. Північна смт. Чорноморське, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі заподіяна шкода незаконним водокористуванням (т. 1 , а. с. 16–16 зв).

22.02.2008 р. Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №001010, відповідно до якої встановлено, що головний інженер Чорноморського ВУ ЖКГ ДейнегаР.І. здійснив самовільне водокористування на арт сверд ловині по вул. Північна смт. Чорноморське, яка не зареєстрована; вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48 Кодексу про адміністративні правопорушення, та постановлено на Дейнегу Р.І. накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. (т. 1 , а. с. 17–17 зв).

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України; відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків; притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Враховуючи, що згідно з розрахунком збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства Чорноморським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, розташованим за адресою: АР Крим, смт. Чорно морське, вул. Павленко, 62, внаслідок самовільного водокористування зі свердловини по вул. Північна смт. Чорноморське, зробленим завідуючим Сектором екологічного контролю у пункті пропуску через державний кордон України у смт. Чорноморське Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Губановим В. А. на підставі акта від 22.02.2008 р. №23, відповідачем заподіяно державі шкоду у розмірі 61227,54 грн., прокурор Чорноморського району Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища до Чорноморського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення з відповідача на користь держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, в сумі 61227,54 грн. на підставі ст. 121 Конституції України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Скасовуючи прийняті при попередньому розгляді цієї справи судові рішення, Вищий господарський суд України в постанові від 14.01.2010 р. зазначив, що господарськими судами не надано будь-якої оцінки наявним у справі доказам, які підтверджують розмір заподіяної відповідачем шкоди, в т. ч. доказам, наданим сторонами на вимогу суду.

Так, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що господарський суд першої інстанції, пославшись на наявність розрахунку шкоди, складеного позивачем —Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.06.1995 р. за №162/698, як на достатню підставу для стягнення з відповідача шкоди в сумі 61 227,54 грн., по-перше, не звернув уваги на те, що до господарського суду першої інстанції Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища будь-яких розрахунків розміру заподіяної відповідачем шкоди взагалі не подавав; по-друге, згідно з матеріалами справи прокурором додано до позовної заяви розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок порушення відповідачем природоохоронного законодавства, зроблений не позивачем, а завідуючим Сектором екологічного контролю в пункті пропуску через державний кордон України у смт. Чорноморське Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. №37 (т. 1, а. с. 8), який і став підставою для стягнення з відповідача шкоди в розмірі 61.227,54 грн.; по-третє, Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища було надано розрахунок шкоди лише до апеляційного господарського суду на вимогу останнього (т. 1, а. с. 120, т. 2, а. с. 9), зроблений не за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. №37, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.06.1995 р. за №162/698, а за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженою наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 р. №290, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 р. за №44/6332; по-четверте, не надав будь-якої оцінки поданому прокурором розрахунку шкоди.

Вищий господарський суд України зауважив, що апеляційний господарський суд в порушення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не надав будь-якої оцінки ані наявному у матеріалах справи розрахунку шкоди, зробленого на вимогу суду позивачем (т. 2, а. с. 9), ані розрахунку шкоди, зробленого відповідачем (т. 2, а. с. 4).

На підставі цього, ВГС України зробив висновок, що господарськими судами не встановлено, за якою Методикою повинна розраховуватися шкода, заподіяна державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Суд касаційної інстанції повідомив, що матеріали справи свідчать, що наданий прокурором розрахунок шкоди, зроблений завідуючим Сектором екологічного контролю у пункті пропуску через державний кордон України у смт. Чорноморське Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Губановим В.А. (т. 1, а. с. 8), здійснено за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. №37; при цьому у формулі, передбаченій п.6.1 Методики, застосовано тариф вартості води для бюджетних організацій Автономної Республіки Крим (6,42 грн.).

Наданий на вимогу суду розрахунок позивача — Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (т. 2. а. с. 9) суттєво відрізняється від розрахунку, поданого прокурором.

Розрахунок позивача здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 р. №290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 р. за №44/6332; при цьому у формулі, передбаченій п. 6 Методики, як тариф застосовано розмір збору за спеціальне використання водних ресурсів у частині використання вод підприємствами житлово-комунального господарства, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999 р. №836 "Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водою для потреб гідроенергетики і водного транспорту", —2,796 коп. за 1 м3 (т. 2 а. с. 9).

Однак, апеляційний господарський суд, не надавши будь-якої оцінки як вказаним розрахункам, так і іншим наявним у справі доказам, не встановив яка Методика підлягає застосуванню у даному випадку.

На підставі викладеного Вищий господарський суд України зазначив, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд ухвалами від 10.02.2010 р., 02.03.2010 р., 18.03.2010 р., 13.04.2010 р. зобов’язав позивача, тобто Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, надати детальний та обґрунтований розрахунок заявленої до відшкодування шкоди.

Однак, вказана вимога суду позивачем (Рескомом) виконана не була, у зв’язку з чим суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що під час звернення до суду прокурором був доданий до матеріалів позову розрахунок шкоди, зроблений не позивачем (Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища), а завідуючим Сектором екологічного контролю у пункті пропуску через державний кордон України у смт. Чорноморське Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Губановим В. А. на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. N 37 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та втратила чинність згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища Українивід 20 липня 2009 року N 389)

Розрахунок шкоди, зроблений позивачем, суду першої інстанції наданий не був, що є порушенням статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що відповідний розрахунок був поданий Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища Севастопольському апеляційного господарському суду лише під час апеляційного оскарження рішення ГС АР Крим від 27.05.2008 р. (т. 2, а. с. 9). Однак, вказаний розрахунок був здійснений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29 грудня 2001 р. N 290. Однак, вказана Методика до спірних правовідносин не може бути застосована у зв’язку з тим, що земельна ділянка, на якій розташована свердловина, використана відповідачем без спеціального дозволу, відноситься не до земель водного фонду, а є землею житлової та громадської забудови. Цей факт, до речі, сторонами по суті не заперечується.

Отже, у даному випадку при обчисленню розміру шкоди застосуванню підлягає саме Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. N 37.

Більш того, про необхідність застосування саме Методики №37, а не Методики №290 зазначено також в постанові Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2008 р. у справі №2-а-976/08, яка була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 р.

У вказаній постанові адміністративний суд також зауважив, що старшим державним інспектором Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Губановим В. А. при обчисленні розміру шкоди був неправомірно застосований тариф вартості води для бюджетних організацій АР Крим, встановлений місцевими органами влади АР Крим, оскільки будь-яка заподіяна державі шкода не може обмежуватися рамками місцевої правотворчості і повинна охоплювати загальнодержавні норми, що розповсюджуються на всю територію держави. Так, суд зазначив, що при обчисленні шкоди необхідно було керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999 р. №836 «Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування», постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2003 р. №1735 «Про проведення індексації нормативів плати (збору) за використання природних ресурсів» та Законом України від 30.11.2006 р. №398-У «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування».

На підставі цього, Окружний адмінсуд АР Крим визнав протиправними дії старшого державного інспектора Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Губанова В. А. в частині застосування при здійсненні розрахунку завданої Чорноморським виробничим управлінням житлово-комунального господарства шкоди 22.02.2008 р. тарифів вартості води для бюджетних установ АР Крим.

Факти, встановлені вищевказаною постановою адміністративного суду в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням пункту 38 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. N 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України») визнаються судом преюдиціальними та не потребують додаткового доказування.

Отже, наведене свідчить про те, що, по-перше, ані прокурором, ані позивачем у справі, не зважаючи на багаторазові вимоги суду, викладені у відповідних ухвалах, не був наданий суду детальний та обґрунтований розрахунок заявленої до відшкодування шкоди, який би відповідав фактичним обставинам справи та законодавству, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах; та, по-друге, поданий прокурором до позову розрахунок шкоди (т. 1, а. с. 8) розроблений завідуючим Сектором екологічного контролю у пункті пропуску через державний кордон України у смт. Чорноморське Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Губановим В. А. протиправно.

Суд звертає увагу на те, що в заяві про уточненні позовних вимог №38-150/10 від 11.03.2010 р., які були подані до суду 25.03.2010 р., прокурор зазначив, що застосуванню у даному випадку підлягає Методика N 37 від 18 травня 1995 р. При цьому, до заяви доданий розрахунок шкоди, зроблений не позивачем у справі (Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища), а заступником начальника відділу державного екологічного контролю за використанням, відтворенням та охороною природних ресурсів (м. Євпаторія) Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Губановим В. А., який, до того ж, зроблений з порушенням відповідних норм законодавства України.

Так, в розділі 6 вищевказаної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. N 37 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та втратила чинність згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища Українивід 20 липня 2009 року N 389), зазначено, що розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води, здійснюється за формулою:

Зс.б. = W х Тар. ,

де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб. м;

Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб. м.

Отже, при обчисленні розміру шкоди необхідно застосовувати тарифи, які діяли на момент вчинення порушення.

Суд звертає увагу на те, що самовільне водокористування здійснювалося відповідачем впродовж кількох місяців 2006 та 2007 років, у той час як в поданому суду розрахунку застосований тариф на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін у деякі законодавчі акти України», який у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Однак, як вже було зазначено вище, прокурором та позивачем не надані суду як належні та допустимі докази обґрунтованості розміру заявленої до відшкодування шкоди (який, до речі, в процесі розгляду справи неодноразово змінювався), так і взагалі обґрунтований розрахунок шкоди.

У той же час, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги прокурора нормативно та документально належним чином не обґрунтовані, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.