Рішення № 10356960, 19.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2010Справа №2-22/3475-2009 За позовом – Фонду майна АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17

до відповідача – СВК «Краснодарський», Сакський район, с. Іллінка, вул. Леніна, 4; м. Сімферополь. с. Комсомольське, вул. Радянська, 10, кв. 69

про стягнення 6575073,09 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Аметов С.Д., представник, дов від 28.12.2009 року

від відповідача – Куц І.Я., ліквідатор

Обставини справи:

Позивач - Фонд майна АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - СВК «Краснодарський», просить суд стягнути з відповідача матеріальний збиток в сумі 6575073,09 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідачем було допущено втрату нерухомого майна, що належить АР Крим та не увійшло до статутного фонду КСП «Краснодарський», у зв’язку з чим позивачу були спричинені збитки на суму 6575073,09 грн.

23 листопада 2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 23 листопада 2009 року строк вирішення даного спору продовжено відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням сторін.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

02 грудня 2009 року до суду надійшов додатковий відзив відповідача на позов, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 12 травня 2010 року позивач надав суду додаткові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 12 травня 2010 року було оголошено перерву до 19 травня 2010 року до 12 години 10 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

В процесі приватизації, відповідно до плану приватизації та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу племрадгоспу «Краснодарський», до статутного фонду КСП «Краснодарський» (правонаступник - СВК «Краснодарський») не ввійшло і залишилося на його балансі до передачі місцевій раді майно, що належить Автономній Республіці Крим, у тому числі котельня, очисні споруди, незавершене будівництво газифікації в с. Іллінка Сакського району, комплексно-приймальний пункт в с. Лугове Сакського району.

Крім того, відповідно до плану приватизації племрадгоспу «Краснодарський» трудовому колективу КСП «Краснодарський», згідно із ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна», було безоплатно передано: лазню, розташовану в с. Іллінка Сакського району.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» за рішенням державного органу приватизації об'єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об'єктів можуть передаватися у комунальну власність відповідних територіальних громад відповідно до законодавства. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, а також за наявності згоди відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації та корпоратизації на базі вказаного підприємства, зазначені об'єкти можуть передаватися у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України, у безстрокове безоплатне користування такому товариству за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу. Подальша приватизація таких об'єктів здійснюється відповідно до закону.

Згідно з інформаційним листом Фонду державного майна України від 31.08.2000 № 10-20-10653 стаття 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону України від 19.02.97 № 89-97-ВР) передбачала можливість безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення господарському товариству, створеному працівниками підприємства, до складу якого ввійшло не менш ніж 50 відсотків працівників підприємства. Однак зазначена стаття не надавала господарському товариству право продаж) нікого майна, тобто до підприємства переходило право користування такими об'єктами. Оскільки право власності - це відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, то така норма свідчить про те, що об'єкти соціально-побутового призначення не є гласністю господарського товариства. Крім того, чинним законодавством, що регулює питання приватизації, не визначено такий спосіб приватизації як безоплатна передача майна. Отже, безоплатна передача майна, визначена статтею 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону України від 19.02.97 № 89-97-ВР) та статтею 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» не є відчуженням державного майна.

Враховуючи вищевикладене, об'єкти соціально-побутового призначення, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств та не були передані їм у власність, є власністю держави, а їх приватизація здійснюється відповідно до чинної Державної програми приватизації. При цьому об'єкти соціально-побутового призначення, щодо яких не виконуються умови, визначені статтею 24 вищезазначеного Закону, а саме: цільове використання та належне утримання, підлягають першочерговій приватизації.

Відповідно до Акту перевірки схоронності та використання майна, що належить Автономній Республіці Крим та не ввійшло до статутного фонду КСП «Краснодарський» (правонаступник - СВК «Краснодарський») від 27.11.2007, лазня, котельня, очисні споруди в с. Іллінка зруйновані, незавершене будівництво газифікації в с. Іллінка відсутнє, комплексно-приймальний пункт в с. Лугове повністю розібрано.

Так, як вказує позивач, розмір збитку, заподіяного Автономній Республіці Крим незабезпеченням збереження майна, що не ввійшло до статутного фонду відповідача і залишилося на його балансі, складає 6575073,09 грн.

Відповідно до Положення про Фонд майна Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 02.11.95 № 325 (зі змінами і доповненнями), Фонд у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України і делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, реалізує державну політику в сфері приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, і комунальної власності, здійснює повноваження органу управління державним майном та майном, що належить Автономній Республіці Крим, що не ввійшло до статутних фондів створених у процесі приватизації господарських товариств і колективних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з Положенням про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим і знаходиться на балансі приватизованих підприємств, затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 16.06.2004 № 994-4/04, відповідальність за збереження майна, що не ввійшло до статутних фондів, несуть його балансоутримувачі - господарські товариства і колективні сільськогосподарські підприємства або їх правонаступники - на підставі Законів України «Про власність», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», цивільного законодавства України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 19.05.99 № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.99 за № 417/3707, господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, що не ввійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Так, позивач 12 грудня 2007 року Фондом майна на адресу відповідача було надіслано листа (вих. № 08-16/12427), в якому було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати заподіяні Автономній Республіці Крим збитки.

Але, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Як вказувалось раніше, відповідно до плану приватизації та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу племрадгоспу «Краснодарський», до статутного фонду КСП «Краснодарський» (правонаступник - СВК «Краснодарський») не ввійшло і залишилося на його балансі до передачі місцевій раді майно, що належить Автономній Республіці Крим, у тому числі котельня, очисні споруди, незавершене будівництво газифікації в с. Іллінка Сакського району, комплексно-приймальний пункт в с. Лугове Сакського району та було безоплатно передано лазню, розташовану в с. Іллінка Сакського району.

Так, згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Отже, у розмінні змісту ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, враховуючи факт передачі на баланс відповідача майна, що не увійшло до його статутного фонду та належить АР Крим, суд вважає, що між позивачем та відповідачем виникли цивільно – правові відносини з безоплатного користування майном. Але, суд підкреслює, що таке майно має статус державного, у зв’язку з чим відповідач, приймаючи його у безоплатне користування, мав обов’язок забезпечити прийнятому майну такий стан, що є придатним для подальшого використання прийнятого майна за його цільовим призначенням.

Крім того, суд не може погодитись зі твердження відповідача про те, що вище перелічене майно йому не передавалось у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 1.2. засновницького договору про створення Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський», зареєстрованого за № 24499145ю0010342 від 06 березня 2000 року, встановлено, що кооператив створюється в процесі реорганізації та є правонаступником КСП «Краснодарський».

Відповідно до п. 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства» (що діяв на момент укладення засновницького договору) при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Крім того, згідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України визначено, що у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Таким чином, до відповідача перейшли права та обов’язки попередника - КСП «Краснодарський» загалом.

Більш того, суд звертає увагу на те, що твердження відповідача про те, що майно не було передано йому на баланс спростовується актом прийому – передачі будівлі колишньої котельні, а.с. 75, на баланс Сізовської сільської ради, який був наданий суду самим відповідачем.

Також, заслуговує на увагу той факт, що під час розгляду даної справи відповідачем були надані суду акти прийому – передачі внутрішньо меліоративної системи зрошення, колишньої котельні, як вказувалось раніше, палацу культури (клубу), дошкільного дитячого закладу – до комунальної власності Сизовської селищної ради.

Слід підкреслити, що названі об’єкти були передбачені розділом VІІ Плану приватизації Племрадгоспу «Краснодарський», як об’єкти соціально – побутової сфери, які безоплатно були передані трудовому колективу та, у подальшому, не увійшли до статутного фонду КСП «Краснодарський» (правонаступник - СВК «Краснодарський») і залишилося на його балансі,

Отже, суд звертає у вагу відповідача на той факт, що передача ним до комунальної власності об’єктів, включених до Плану приватизації Племрадгоспу «Краснодарський», як об’єкти соціально – побутової сфери, які безоплатно були передані трудовому колективу, у повному обсязі спростовують твердження про те, що відповідачем не приймались на баланс об’єкти, не збереження яких було допущено з боку відповідача, що й спричинило завдання збитків позивачу.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем при поданні позову розрахунок збитків був зроблений з урахуванням вартості лазні, котельні, очисних споруд, незавершеної будівництвом газифікації, комплексно – приймального пункту.

Але, як було встановлено судом, відповідно до наданого суду акту прийому – передачі будівлі колишньої котельні, а.с. 75, котельня, розташована в с. Іллінка, була передана на баланс Сізовської сільської ради, у зв’язку з чим, на думку суду є обґрунтованим розрахунок збитків за вирахуванням вартості котельні.

Отже, факт спричинення державі збитків незбереженням частки майна достовірно був встановлений судом, а розмір збитків визначений позивачем у відповідності з Порядком визначення розміру шкоди від розкрадання, недостачі, псування матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116.

Згідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, на суму 4146603,90 грн.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19 травня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з СВК «Краснодарський» (Сакський район, с. Іллінка, вул. Леніна, 4; м. Сімферополь. с. Комсомольське, вул. Радянська, 10, кв. 69, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 00857516) Фонду майна АР Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, рахунок № 37187020016362 ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, ЄДРПОУ 0036860, МФО 824026) збитки в сумі 4146603,90 грн.

3.          Стягнути з СВК «Краснодарський» (Сакський район, с. Іллінка, вул. Леніна, 4; м. Сімферополь. с. Комсомольське, вул. Радянська, 10, кв. 69, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 00857516) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 16081,70 грн. державного мита.

4.          Стягнути з СВК «Краснодарський» (Сакський район, с. Іллінка, вул. Леніна, 4; м. Сімферополь. с. Комсомольське, вул. Радянська, 10, кв. 69, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 00857516) до Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 148,84 грн. –витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          В задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 2428470,00 грн. відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.