Рішення № 10356911, 12.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2010Справа №2-23/1435.1-2009 За позовом Духовного управління мусульман Криму, м. Сімферополь

До відповідачів: 1. Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь

2.Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м Сімферополь

3.Державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство», м. Сімферополь

4.Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, м.Сімферополь

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства, м.Сімферополь

2.Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища м.Сімферополь

про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Мамутова К.С., представ за довір. (у матеріалах справи); Бібішев Д.Ш., представ. за довір. (у матеріалах справи), Ібрагімов Р.Н. представ за довір. (у матеріалах справи)

Від відповідачів: 1. Медарь Н.В., представ. за довір. № 24/01-55/861 від 21.04.2009 р.

2. Медарь Н.В., представ. за довір. № 24/01-55/861 від 21.04.2009 р.

3. не з’явився

4. не з’явився

Від 3-х осіб: 1. Светашова Т.В., представ. за довір. № 10-06/470 від 07.04.2010 р.

2. не з’явився

Суть спору: Духовне управління мусульман Криму звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою та просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зобов’язати відповідача – Сімферопольську міську раду у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили укласти з Духовним управлінням мусульман Криму договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,7га, яка розташована в м. Сімферополі по вул.Ялтинська, 22, а у випадку не укладення Сімферопольською міською радою договору оренди земельної ділянки вважати договір укладеним в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 14.02-15.02.2008р. позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.04.2008р. рішення Господарського суду АР Крим від 14.02-15.02.2008р. скасовано.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2008р. заяву Сімферопольської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.04.2008р. залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2008р. рішення господарського суду АР Крим від 14.02-15.02.2008р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.04.2008р. скасовані та справа передана до Господарського суду АР Крим на новий розгляд.

          Справа прийнята суддею господарського суду АР Крим Доброрезом І.О. з привласненням справі номера 2-23/1435.1-2009.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.08.2009р. провадження по вказаній справі зупинено до розгляду Окружним адміністративним судом АР Крим адміністративного позову Духовного управління мусульман Криму до Державного комітету України по земельних ресурсах про визнання незаконним та скасування наказу, а також до розгляду Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим адміністративного позову Духовного управління мусульман Криму до Сімферопольської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень.           

          Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду 24.11.2009 р. ухвала ГС АР Крим від 27.08.2009 р. залишена без змін.

          18.12.2009 р. Сімферопольська міська рада надала до Господарського суду касаційну скаргу на ухвалу ГС АР Крим від 27.08.2009 р. та постанову САГС від 24.11.2009 р.

          19.02.2010 р. позивачем надана заява про поновлення провадження у справі.

          У зв’язку із розглядом касаційної скарги Сімферопольської міської ради в ВГСУ, провадження у справі Господарським судом не поновлювалося.

          Постановою ВГСУ 17.02.2010р. касаційну скаргу Сімферопольської міської ради залишено без задоволення, а постанову САГС від 24.11.2009 р. – без змін.

          19.02.2010р. від позивача надійшла заява, якою він просив: 1)прийняти до розгляду та задовольнити цю заяву 2)поновити провадження у справі, 3)визнати такими, що не відповідають вимогам Конституції України та законів України та недійсними з моменту прийняття п.14 рішення №465 від 16.10.2008р., прийнятого на 40 сесії 5 скликання «Про надання дозволу розробки проектів землеустрою з відводу земельних ділянок, надання, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» та рішення Сімферопольської міської ради №496 від 06.03.2008р., прийняте на 35 сесії 5 скликання із змінами від 24.07.2008р. та витребувати у відповідача ці рішення, 4) задовольнити первісні позовні вимоги про спонукання до укладення договору, 5) зобов’язати відповідача надати первісні документи про звернення позивача з клопотанням про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування Соборної мечеті та спрямувати на адресу Республіканського державного архіву АР Крим аналогічний запит.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26.03.2010р. провадження у справі було поновлено.

Відповідачі з позовними вимогами не згодні за мотивами, викладеними у відзивах на позов.

В судовому засіданні 12.05.2010р. представник позивача усно уточнив позовні вимоги, просить: визнати незаконними та недійсними п.14 рішення №645 від 16.10.2008р., прийнятого на 40 сесії 5 скликання «Про надання дозволу розробки проектів землеустрою з відводу земельних ділянок, надання, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» та рішення Сімферопольської міської ради №496 від 06.03.2008р., прийняте на 35 сесії 5 скликання із змінами, внесеними рішенням №604 від 24.07.2008р., прийнятим на 39 сесії 5 скликання «Про внесення змін та доповнень у рішення 35 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 06.03.2008р. №496 «Про встановлення на земельній ділянці за адресою: вул. Ялтинська, 32 (район Сімферопольського водосховища) лісопаркової зони»; задовольнити первісні позовні вимоги про спонукання до укладення договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Встановив :

Рішенням 21 сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання №302 від 15.07.2004р. було вирішено погодити Духовному управлінню мусульман Криму місце розташування та розмір земельної ділянки площею 2,7 га для будівництва комплексу Соборної мечеті в районі вул. Ялтинська, 22 у м.Сімферополі за рахунок вилучення земельної ділянки Сімферопольського державного лісомисливського господарства Лісопаркового лісництва (квадрат 11 виділ 1), а також надати дозвіл Духовному управлінню мусульман Криму виконати проект землеустрою з відведення земельної ділянки в районі вул. Ялтинська, 22 для будівництва комплексу Соборної мечеті.

          Відповідно до п.п.8.2 п.8 рішення №337 22 сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання від 21.10.2004р. на підставі п.а ст.141 Земельного кодексу України, а також на підставі ст. 20 Земельного кодексу України, було припинено право постійного користування Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельною ділянкою площею 2,7 га в районі вул. Ялтинська, 22 в м. Сімферополі (квадрат 11, виділ 1).

          Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №108 від 12.01.2007р. позивачу було надано дозвіл на виконання комплексу проектних робіт для будівництва комплексу Соборної мечеті у м.Сімферополі у районі вул. Ялтинської, 22, та визначено окремі обов’язки позивача у зв’язку з цим.

На підставі зазначених вище рішень та дозволів позивач виконав проект відведення земельної ділянки та надав її на розгляд Сімферопольської міської ради у вересні 2007р.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що Сімферопольська міська рада відмовилась затвердити зазначений вище проект відведення земельної ділянки та укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки.

Суд вважає, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними та недійсними п.14 рішення Сімферопольської міської ради №645 від 16.10.2008р., прийнятого на 40 сесії 5 скликання «Про надання дозволу розробки проектів землеустрою з відводу земельних ділянок, надання, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» та рішення Сімферопольської міської ради №496 від 06.03.2008р., прийнятого на 35 сесії 5 скликання із змінами, внесеними рішенням №604 від 24.07.2008р., прийнятим на 39 сесії 5 скликання «Про внесення змін та доповнень у рішення 35 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 06.03.2008р. №496 «Про встановлення на земельній ділянці за адресою: вул. Ялтинська, 32 (район Сімферопольського водосховища) лісопаркової зони» суд вважає необхідним зазначити наступне.

Рішенням Сімферопольської міської ради №604 від 24.07.2008р., прийнятим на 39 сесії 5 скликання «Про внесення змін та доповнень у рішення 35 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 06.03.2008р. №496 «Про встановлення на земельній ділянці за адресою: вул. Ялтинська, 32 (район Сімферопольського водосховища) лісопаркової зони» було внесено зміни у рішення 35 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 06.03.2008р. №496 «Про встановлення на земельній ділянці за адресою: вул. Ялтинська, 22 (район Сімферопольського водосховища) лісопаркової зони та доповнено його п.п.2-7. Вказаними пунктами було передбачено привласнення лісопарковій зоні по вул.Ялтинська назви «лісопарк «Юбілейний», доручено виконавчому комітету Сімферопольської міської ради визначити його межі, розробити техничну документацію по встановленню меж, замовником по встановленню меж визначено управління міського господарсьва Сімферопольської міської ради, доручено передбачити фінансування робіт по встановленню меж, заборонено будь-який вид будівництва на території лісопарку та зилешено без змін статус лісопаркової зони по вул. Ялтинська.

Пунктом 14 рішення №645 від 16.10.2008р., прийнятого на 40 сесії 5 скликання «Про надання дозволу розробки проектів землеустрою з відводу земельних ділянок, надання, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. №610-р було скасовано п.п.8.2 п.8 рішення 22 сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання від 21.10.2004р. №337.

          Відповідно п. 1, 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування” ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

          Стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

          Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб’єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

          У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

          Конституційний суд в рішенні від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є “гарантією стабільності суспільних відносин” між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

          Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

          Суд зазначає, що спірні рішення Сімферопольської міської ради є ненормативними правовими актами разового застосування, у зв’язку з чим скасувавши це рішення, Сімферопольська міська рада вийшла за межі наданих їй чинним законодавством України повноважень, що є підставою для визнання рішення №645 від 16.10.2008р., прийнятого на 40 сесії 5 скликання «Про надання дозволу розробки проектів землеустрою з відводу земельних ділянок, надання, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» та рішення Сімферопольської міської ради №496 від 06.03.2008р., прийнятого на 35 сесії 5 скликання із змінами, внесеними рішенням №604 від 24.07.2008р., прийнятим на 39 сесії 5 скликання «Про внесення змін та доповнень у рішення 35 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 06.03.2008р. №496 «Про встановлення на земельній ділянці за адресою: вул. Ялтинська, 32 (район Сімферопольського водосховища) лісопаркової зони» недійсними та незаконними.

          Згідно роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

          Відповідно до ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, п.14 рішення Сімферопольської міської ради №645 від 16.10.2008р., прийняте на 40 сесії 5 скликання «Про надання дозволу розробки проектів землеустрою з відводу земельних ділянок, надання, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» та рішення Сімферопольської міської ради №496 від 06.03.2008р., прийняте на 35 сесії 5 скликання із змінами, внесеними рішенням №604 від 24.07.2008р., прийнятим на 39 сесії 5 скликання «Про внесення змін та доповнень у рішення 35 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 06.03.2008р. №496 «Про встановлення на земельній ділянці за адресою: вул. Ялтинська, 32 (район Сімферопольського водосховища) лісопаркової зони»» підлягають визнанню недійсними та незаконними.

Позовні вимоги про спонукання Сімферопольської міської ради у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили укласти з Духовним управлінням мусульман Криму договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,7га, яка розташована в м. Сімферополі по вул.Ялтинська, 22, а у випадку не укладення Сімферопольською міською радою договору оренди земельної ділянки вважати договір укладеним в редакції позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

          Чинне земельне законодавство передбачає два види користування землею: право постійного користування та оренда (гл. 15 Земельного кодексу України).

          Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України “Про оренду землі”).

          Підстави та порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначені главою 19 Земельного кодексу України.

          Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

          Органами місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність або надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

          Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

          Статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” надано перелік питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, до яких також віднесено вирішення у відповідності з законом питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

          Відповідно до положень пункту 1 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

          Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено порядок та строки проведення сесії місцевою радою.

          Відповідно до п.5 ст.46 вказаного закону встановлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок –не рідше ніж один раз на місяць.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачами були порушення норми чинного земельного законодавства України, які встановлюють порядок розгляду заяви про затвердження проекту відведення позивача та укладення договору оренди земельної ділянки на підставі наданих матеріалів.

З системного аналізу положень чинного законодавства України вбачається, що надана Духовним управлінням мусульман Криму редакція договору містить усі істотні умови, передбачені для зазначеного виду договору, а також викладена з урахуванням зауважень державної експертизи землевпорядної документації.

Крім того, позивачем було проведено корегування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є предметом договору оренди та відповідно збільшений розмір орендних платежів на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, а також положень статей 21-23 Закону України „Про оренду землі”.

          Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

          Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 3 пункту 15 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, у тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або користування, повинен вирішуватись у порядку господарського судочинства.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 12.05.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 17.05.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними та недійсними п.14 рішення №645 від 16.10.2008р., прийнятого на 40 сесії 5 скликання «Про надання дозволу розробки проектів землеустрою з відводу земельних ділянок, надання, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі» та рішення Сімферопольської міської ради №496 від 06.03.2008р., прийнятого на 35 сесії 5 скликання із змінами, внесеними рішенням №604 від 24.07.2008р., прийнятим на 39 сесії 5 скликання «Про внесення змін та доповнень у рішення 35 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 06.03.2008р. №496 «Про встановлення на земельній ділянці за адресою: вул. Ялтинська, 32 (район Сімферопольського водосховища) лісопаркової зони».

3.Зобов’язати Сімферопольську міську раду (м. Сімферополь, вул. Товстого, 15) у десятиденний строк з дня набрання рішенням з дійсної справи законної сили укласти з Духовним управлінням мусульман Криму (95000, м. Сімферополь, вул. Академіка Курчатова, 4, код 23450183) договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,7 га, яка розташована по вул. Ялтинська, 22 в м. Сімферополі наступного змісту:

ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Орендодавець: (Сімферопольська міська Рада Автономної Республіки Крим, з одного боку,

та Орендар Духовне управління мусульман Криму, з другого,

уклали цей договір про нижченаведене:

І. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва комплексу Соборної мечеті, яка знаходиться по вул. Ялтинської, 22 у м.Сімферополі, згідно доданої схеми (плану) земельної ділянці, яка є невід’ємною частиною Договору. Кадастровий номер 0110100000-02-025-0035.

ІІ. ОБ'ЄКТ ОРЕНДИ

2.1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,7 га, у тому числі 2,7 га землі покриті лісної рослинністю.

2.2. На земельній ділянці знаходяться об'єктів нерухомості немає.

2.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1.209.080,00 (один мільйон двісті дев’ять тисяч вісімдесят) гривень 00 коп.

2.4. Орендодавець гарантує, що земельна ділянка під арештом, забороною не знаходиться, прав третіх осіб на земельну ділянку немає.

2.5. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які істотно можуть впливати на ефективність його використання передбаченого договором.

2.6. Встановити обмеження прав на використання земельної ділянки:

-          на ділянці площею 0,36 га в охоронної зоні ЛЕП: код –4.3.

-          на ділянці площею 0,3289 га в 200 метрової зоні водоохоронної зони водосховища: код –1.3. та 4.2.

ІІІ. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

3.1. Договір укладено на 10 років та набуває чинності з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

IV. ОРЕНДНА ПЛАТА

4.1. Орендна плата вноситься Орендарем у грошової формі на спеціальний бюджетний рахунок у розмірі 36.272,40 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят дві) гривни 40 коп. на рік або 3.022,70 (три тисячі двадцять дві) гривни 70 коп. на місяць, що складає 3% (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

4.2. Розмір орендної плати за земельну ділянку підлягає щомісячному коригуванню на діючий у попередньому місяці індекс інфляції.

4.3. Орендна плата вноситься не пізніше п’ятнадцятого числа наступного за звітним місяцем.

4.4. Розмір орендної плати може переглядатися один раз на рік у разі:

-          зміни умов господарювання, передбачених договором;

-          зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів,

-          зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

-          погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

-          в інших випадках, передбачених законом.

4.5. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої суми за кожний день прострочення.

V. УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

5.1. Цільове призначення земельної ділянки: будівництво комплексу Соборної мечеті.

VI. УМОВИ І СТРОКИ ПЕРЕДАЧІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В ОРЕНДУ

6.1. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється в день набуття чинності цього договору за актом її приймання-передачі.

VII. УМОВИ ПОВЕРНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

7.1. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами.

Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.

7.2. Здійснені Орендарем без згоди Орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

7.3. Поліпшення стану земельної ділянки, проведені Орендарем за письмовою згодою з Орендодавцем землі, підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування Орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін.

7.4. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов'язань, передбачених цим договором.

Збитками вважаються фактичні втрати, яких Орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору Орендодавцем, а також витрати, які Орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права.

7.5. Розмір фактичних витрат Орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

VIII. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

Права і обов'язки Орендодавця.

8.1. Орендодавець гарантує, що:

-          земельна ділянка знаходиться в його власності і він має законні повноваження передавати цю ділянку в тимчасове користування на умовах оренди, надавати інші права, визначені договором;

-          особа, що підписує цей договір, належним чином уповноважена на те, щоб діяти від імені Орендодавця в цілях укладення цього договору і на умовах, визначених в ньому.

8.2. Орендодавець має право:

-          вимагати від Орендаря використання земельної ділянки відповідно до вказаної в договорі мети, забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом дотримання вимог земельного і природоохоронного законодавств, державних і міських стандартів, норм і правил використання землі;

-          вимагати своєчасного внесення орендної платні;

-          вільного доступу на надану в оренду земельну ділянку для контролю за дотриманням Орендарем умов договору;

-          вимагати від Орендаря збільшення розмірів орендної платні у разі збільшення, відповідно закону, розміру земельного податку і виходячи з інших мотивів, визначених в пункті 4.4. цього договору;

-          вимагати від Орендаря відшкодування втраченого прибутку, у розмірі суми орендної платні за 12 місяців з моменту підписання договору, у разі відмови Орендаря від складеного договору оренди, якщо ця відмова не пов'язана з порушенням Орендодавцем умов цього договору.

8.3. Орендодавець зобов'язаний:

-          надати у користування земельну ділянку у стані, відповідному умовам договору оренди, і придатному для використання за цільовим призначенням;

-          не здійснювати дій, що перешкоджають Орендарю користуватися орендованою земельною ділянкою відповідно до умов цього договору;

-          відшкодувати Орендарю витрати, витрачені на поліпшення стану земельної ділянки, яке проведене з відома Орендодавця;

-          відшкодувати Орендарю витрати на усунення не обумовлених Орендодавцем в договорі оренди недоліків земельної ділянки, які істотно заважають передбаченому цим договором використанню земельної ділянки;

-          попередити Орендаря про права третіх осіб на земельну ділянку, існуючих обмеженнях і обтяженнях у використанні земельної ділянки, забезпечувати їх права на орендовану земельну ділянку згідно закону, відшкодовувати збитки Орендарю у разі заховання названих обмежень.

Права і обов'язки Орендаря.

8.4. Орендар гарантує, що:

-          він законно діюча особа відповідно до законодавства України і має всі повноваження і законні права здійснювати діяльність на орендованій земельній ділянці згідно мети, викладеної в цьому договорі;

-          державні органи управління і органи місцевого самоврядування, включаючи санітарні, протипожежні, землевпоряджувальні органи, а також органи охорони природи і архітектури не обмежуватимуться у вільному доступі на орендовану земельну ділянку для виконання їх обов'язків у межах їх повноважень.

8.5. Орендар має право:

-          вимагати передачі Орендодавцем для використання земельної ділянці після державної реєстрації договору оренди і відшкодування Орендодавцем збитків, що відбулися від невчасної передачі земельної ділянки;

-          самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до мети, обумовленої в договорі;

-          отримувати продукцію і доходи;

-          переважного отримання у власність орендованої ділянки відповідно до закону і переважного права за інших рівних умов на відновлення договору оренди;

-          вимагати зменшення орендної платні або розірвання договору оренди і відшкодування збитків у разі заховання Орендарем існуючих обмежень і обтяжень у використанні земельної ділянки, інших прав третіх осіб відносно вказаної земельної ділянки;

-          із згоди Орендодавця, позначеної в окремій угоді сторін, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити в установленому порядку будови і споруди, проводити озеленення;

-          передавати у володіння і користування орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі (суборенда) у випадках і на умовах, передбачених законом;

-          користуватися за умови оплати і відповідно до діючого порядку інженерними комунікаціями Орендодавця з метою забезпечення належної діяльності на орендованій земельній ділянці.

8.6. Орендар зобов'язаний:

-          почати використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди;

-          використовувати земельну ділянку відповідно до мети, позначеної в пункті 5.1. цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил використання землі;

-          виконувати встановлені відносно об'єкту оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому цим договором;

-          на протязі п'яти днів після державної реєстрації цього договору оренди надати копію договору відповідному органу податкової служби;

-          здійснити заходи по поліпшенню стану земельної ділянки в об'ємі і термінах, позначених особливою угодою сторін;

-          своєчасно вносити орендну платню;

-          враховувати при використанні земельної ділянки права третіх осіб, одержані відповідно закону і цього договору;

-          по завершенню терміну оренди повернути Орендодавцю земельну ділянку у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він був наданий в оренду;

-          не використовувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до Орендодавця;

-          відшкодувати Орендодавцю заподіяну стану земельної ділянки збиток.

IX. РИЗИК ВИПАДКОВОГО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ

ОБ'ЄКТА ОРЕНДИ ЧИ ЙОГО ЧАСТИНИ

9.1. Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе Орендар.

X. ЗМІНА УМОВ ДОГОВОРУ І ПРИПИНЕННЯ ЙОГО ДІЇ

10.1. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

10.2. Дія договору припиняється у разі:

-          закінчення строку, на який його було укладено;

-          придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

-          викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

-          ліквідації юридичної особи-Орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

10.3. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-          взаємною згодою сторін;

-          рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

10.5. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається не допускається.

10.6. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

XI. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА НЕВИКОНАННЯ АБО

НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ

11.1. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

11.2. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

11.3. Сплата пені не звільняє сторони від виконання покладених на них зобов'язань і усунення виявлених порушень.

XII. ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ

12.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання відбулося за обставинами, що виникли після укладення договору унаслідок необоротних дій надзвичайного характеру, які сторони не могли ні передбачити, ні попередити (повінь, пожежа, землетрус, осідання ґрунту та інші явище природи, а також війна або військові дії), які привели до неможливості виконання цього договору.

XIII. ОСОБЛИВІ УМОВИ

13.1. Об'єкти, побудовані Орендарем за узгодженням з Орендодавцем на орендованій земельній ділянці, є власністю Орендаря, використовуються останнім самостійно за умови правової реєстрації в обумовленому законодавством України порядку.

13.2. У разі відчуження розташованих на земельній ділянці капітальних об'єктів новий власник отримує право отримання земельної ділянки на умовах, передбаченого сьогодення договором і чинним законодавством.

13.3. Угоди про відчуження розташованих на земельній ділянці, що орендується, об'єктів підлягають обов'язковій реєстрації в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

13.4. Правовідносини, що виникли в процесі виконання цього договору і врегульовані в ньому, оформляються додатковою угодою до останнього.

13.5. Додатки, доповнення і додаткові угоди до цього договору, належно оформлені і підписані сторонами, є невід'ємною його частиною

13.6. Після вступу даного договору до сили всі попередні переговори по ньому, листування, попередні угоди і протоколи про наміри, що так чи інакше стосуються даного договору, втрачають юридичну силу.

13.7. Всі витрати, пов'язані з укладенням цього договору, його нотаріальним посвідченням і державній реєстрації оплачує Орендар.

XIV. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПІРНИХ ПИТАНЬ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ВИКОНАННЯМ ДОГОВОРУ

14.1. Суперечки, пов'язані з орендою земельної ділянки, вирішуються в судовому порядку.

XV. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

15.1. Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами і державної реєстрації в Сімферопольському міському відділі земельних ресурсів АР Крим.

15.2. цей договір складений в чотирьох екземплярах, які мають однакову юридичну силу. Екземпляри знаходяться:

Екземпляр 1 –у Орендодавця

Екземпляр 2 –у Орендаря

Екземпляр 3 –у Фінансовому управлінні м. Сімферополя

Екземпляр 4 –у Сімферопольському відділі земельних ресурсів.

Додатки до договору:

1.          План-схема зовнішніх меж земельної ділянки

2.          Кадастровий план земельної ділянки

3.          Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі

4.          Акт прийому-передачі об'єкту оренди

Договір зареєстрований у Сімферопольському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від "___" __ 20 р. за N __ МП __ _____.”, а у випадку не укладення зазначеного договору Сімферопольською міською радою протягом 10 днів з дня набрання рішенням з дійсної справи законної сили, вважати договір укладеним у вищенаведеній редакції.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.