Рішення № 10356872, 29.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2010Справа №2-7/475.1-2010 За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860)

До відповідача Сакської районної державної адміністрації (96500, м. Саки, вул. Леніна, 15)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватне сільськогосподарське підприємство «Аванград» (96550, с. Штормове, Сакський район, вул. Леніна, 2-А, ідентифікаційний код 00853978)

Про визнання недійсним акту ненормативного характеру.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Соловйова К. С., предст., дов. № 1311 Д від 29.12.2009 р.

Від відповідача – не з’явився

Третя особа - не з’явилась.

Сутьспору: Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Сакської районної державної адміністрації, Колективного сільськогосподарського підприємства «Авангард» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Аванград», в якій просить суд визнати незаконними дії Сакської районної державної адміністрації щодо прийняття розпоряджень від 19.08.1998 р. № 401, від 13.07.2000 р. № 417, від 07.08.2000 р. № 468 «Про зміну власника на будівлі та споруди в с. Штормове Сакського району», від 23.09.2002р. № 776-р «Про зміну власника на будівлі та споруди в с. Штормове Сакського району» та просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням повноважень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час приватизації радгоспу «Авангард» в колективне сільськогосподарське підприємство «Авангард» товариству покупців членів трудового колективу радгоспу були передані об’єкти соціально-побутового призначення на період до передачі їх в комунальну власність місцевим радам. Фонд зазначає, що відповідно до Указів Президента України №397/2000 від 09.03.2000 р. та №1529/99 від 13.12.1999 р. об’єкти соціальної інфраструктури повинні були протягом 2000 року бути передані місцевим радам, але розпорядженням Сакської районної державної адміністрації №401 від 19.08.1998 р. та №417 від 13.07.2000 р. за КСП «Авангард» було визнано право власності на гуртожиток №15 та в подальшому було видано свідоцтво про право власності. Крім того, розпорядженням Сакської районної державної адміністрації №468 від 07.08.2000 р. була проведена вторинна правова реєстрація гуртожитку, розташованого в с. Штормове Сакського району, літніх баз відпочинку та літнього будиночку, розташованих в с. Штормове Сакського району по вул. Набережній, 3, за ПСП «Авангард» як правонаступником КСП «Авангард». 23.09.2002 р. Сакською районною державною адміністрацією було видано розпорядження №776-р «Про зміну власника на будівлі та споруди в с. Штормове Сакського району». Вказані дії та розпорядження позивач вважає незаконними, оскільки спірне нерухоме майна не увійшло до статутного фонду КСП «Авангард» під час приватизації та залишається власністю Автономної Республіки Крим.

Ухвалою ГС АР Крим від 24.05.2005 р. Колективне сільськогосподарське підприємство «Авангард» було виключено зі складу відповідачів.

Заявою №01/1820 від 03.06.2005 р. позивач змінив предмет позовних вимог та просить суд визнати недійсними розпорядження Сакської районної державної адміністрації від 19.08.1998 р. № 401, від 13.07.2000 р. № 417, від 07.08.2000 р. № 468 «Про зміну власника на будівлі та споруди в с. Штормове Сакського району», від 23.09.2002 р. № 776-р «Про зміну власника на будівлі та спори в с. Штормове Сакського району».

Ухвалою ГС АР Крим від 04.07.2005 р. ПСП «Авангард» було виключено зі складу відповідачів та залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Сакська районна державна адміністрація проти позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Рішенням ГС АР Крим від 28.07.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2005 р., в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Фонд майна АР Крим звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2006 р. в прийнятті касаційної скарги позивача було відмовлено у зв’язку зі зміною підвідомчості даної справи на підставі Кодексу адміністративного судочинства України, що набув чинності з 01.09.2005 р.

Оскаржуючи прийняті у справі судові акти, позивач у лютому 2006 р. подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.08.2007 р. відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача з огляду на те, що дану справу Севастопольським апеляційним господарським судом було розглянуто за нормами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України. Справу було повернуто до Вищого господарського суду України разом з касаційною скаргою позивача від 08.12.2005 № 01/4106.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2007 р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2005 р. була скасована, а справа направлена до суду апеляційної інстанції на розгляд за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р. апеляційна скарга Фонду майна АР Крим була залишена без задоволення, а рішення ГС АР Крим від 28.07.2005 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2009 р. касаційна скарга Фонду майна АР Крим була задоволена частково, ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р. була скасована, а справа направлена до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 р. апеляційна скарга була залишена без задоволення, а рішення ГС АР Крим від 28.07.2005 р. без змін.

Не погодившись з прийнятою постановою, Фонд майна АР Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2009 р. касаційна скарга була задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 р. та рішення ГС АР Крим від 28.07.2005 р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа передана на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням номеру 2-7/475.1-2010 та ухвалою від 15.01.2010 р. була прийнята до провадження.

У судове засідання представники відповідача та третьої особи не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

13.08.1996 р. між Представництвом Фонду майна автономної Республіки Крим в Сакському районі та Товариством покупців членів трудового колективу радгоспу "Аванград" укладено договір безоплатної передачі державного майна – цілісного майнового комплексу радгоспу "Авангард"; передача майна відповідно до договору здійснена за актом прийому-передачі від 13.08.1996р.

За пунктом 1.4 договору товариству покупців були безоплатно передані об'єкти соціально-побутового призначення (база відпочинку 12 будинків, незакінчена будівництвом газифікація, водопровідно-каналізаційна мережа, дороги, очисні споруди, облаштування водопровідно-каналізаційної системи, їдальня у с. Штормове, аптека-магазин).

19.08.1998 р. Сакською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 401 "Про визнання права власності на будівлі гуртожитку у с. Штормове Сакського району", яким визнано право власності на будівлі гуртожитку № 15 по вул. Леніна у с. Штормове Сакського району за КСП "Авангард".

13.07.2000 р. Сакською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 417 "Про визнання права власності на гуртожитки у с. Штормове Сакського району за КСП "Авангард", яким визнано право власності на будівлю гуртожитку по вул. Леніна, 15 у с. Штормове Сакського району та земельну ділянку 0,18га.

07.08.2000 р. Сакською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 468 "Про зміну власника на будівлі та споруди у с. Штормове Сакського району, за яким у зв'язку з реформуванням колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард", за яким гуртожиток по вул. Леніна, 15 у с. Штормове Сакського району, літня база відпочинку по вул. Набережна, 3 у с. Штормове Сакського району, літній будинок відпочинку по вул. Набережна, 3 у с. Штормове Сакського району перереєстровані за ПСП "Авангард" як правонаступником КСП "Авангард".

23.09.2002 р. Сакською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 776-р "Про зміну власника на будівлі та споруди у с. Штормове Сакського району", яким припинено право власності на гуртожиток по вул. Леніна у с. Штормове, літньої бази відпочинку по вул. Набережна, 3 у с. Штормове, літній будинок по вул. Набережна, 3 у с. Штормове, будівлю їдальні по вул. Леніна 1-б у с. Штормове та зареєстровано право власності на вказані об'єкти за громадянами –власниками майнових паїв колишнього КСП "Авангард".

Звертаючись до суду з позовом про визнання вищевказаних розпоряджень недійсними, Фонд майна Автономної Республіки Крим посилається на те, що об’єкти соціально-побутового призначення не передавалися до статутного фонду КСП "Авангард", не були його власністю, підлягали передачі у власність місцевих органів самоврядування, та на теперішній час є майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Проте, з цього приводу суд зазначає наступне.

Так, Вищий господарський суд України в постанові від 01.12.2009 р. у цій справі зазначив, що для правильного вирішення спору судам належало з'ясувати та відобразити у судових рішеннях істотні обставини справи щодо об'єктивної наявності порушеного права, що підлягає судовому захисту (хто був власником спірних майнових об'єктів до початку процедури приватизації, чи припинилося його право власності на спірні майнові об'єкти за підстав, визначених законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, чи є позивач органом, уповноваженим представляти власника у спірних правовідносинах), щодо відповідності прийнятих відповідачем актів чинному законодавству (чи є відповідач органом, уповноваженим здійснювати оформлення права власності на майнові об'єкти, чи додержано ним порядок здійснення оформлення права власності), а також чи буде забезпечено у разі прийняття рішення про задоволення позову за визначених позивачем предмету та підстав відновлення тих майнових прав, за захистом яких звернувся позивач.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, за змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

З наявного в матеріалах справи плану приватизації радгоспу «Авангард» (т. І, а. с. 15-21) вбачається, що об’єкти соціально-побутового призначення знаходяться на балансі та утриманні товариства покупців до вирішення питання про їх передачу місцевій раді.

Особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі визначені Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».

Приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам (ст. 1 вищевказаного Закону).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону у процесі приватизації майна державних підприємств, зазначених у статтях 2, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13 і 15 цього Закону, об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства, включаючи побудовані за рахунок коштів фонду соціального розвитку, передаються органами приватизації в комунальну власність за згодою власників підприємств.

Таким чином, зазначені об’єкти соціально-побутового призначення є об’єктами комунальної власності, які, за твердженням Фонду дотепер місцевій раді не передані.

Так, Вищий арбітражний суд України в пункті 7 листа «Про Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 18.03.97 р. N 01-8/91 повідомив, що зазначені у частині першій статті 19 Закону об'єкти не змінюють своєї приналежності, тобто залишаються власністю держави у формі комунальної власності.

Отже, матеріалами справи не підтверджується порушення якихось прав чи інтересів Фонду майна Автономної Республіки Крим спірними розпорядженнями Сакської районної державної адміністрації, оскільки належним позивачем у цій справі має бути саме відповідний орган місцевого самоврядування, якому повинні були бути передані об’єкти соціально-побутового призначення, у даному випадку – Штормівська сільська рада. В свою чергу, позивач, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, не надав суду будь-яких доказів того, що нерухоме майно, право власності на яке оформлено спірними розпорядженнями, є власністю Автономної Республіки Крим.

Згідно з пунктом 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. N 02-5/35 (з наступними змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи те, що спірними розпорядженнями не були порушені будь-які права чи інтереси позивача, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.