Рішення № 10356798, 06.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2010Справа №2-18/3977-2009 За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство Кримський виробничий рибокомбінат», м. Красноперекопськ (вул. 3-я Промишлена, 1, м. Красноперекопськ, 96004; с. Новорибацьке, Красноперекопський р-н., 96025)

До відповідача – Фермерського господарства «Флореаль», с. Мазанка, Сімферопольський р-н (вул. Ювілейна, 4, с. Мазанка, Сімферопольський р-н, 97530)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Пшеничненська сільська рада, с. Пшеничне, Нижньогірський р-н (вул. 50 років Жовтня, 8, с. Пшеничне, Нижньогірський р-н, 97110).

Про стягнення 64587,87 грн.

Суддя І.К. Осоченко

Представники:

Від позивача – Семенов А.Г. - предст., дов. від 05.01.2010 р.

Від відповідача – Золотарьов О.Д. – представник, довіреність від 12.03.2010р.

Від третьої особи – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Сільськогосподарське підприємство Кримський виробничий рибокомбінат», м. Красноперекопськ – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фермерського господарства «Флореаль», с. Мазанка, Сімферопольський р-н – відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 57573,44 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 625, 627, 629 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 15.10.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір зберігання з правом використання майна, яке знаходиться за адресою у с. Любімовка Ніжньогорського р-ну. Згідно з даними бухгалтерського обліку, відповідач не проводить розрахунків з позивачем з січня 2007 року. Як зазначає позивач, станом на 01.07.2009р. заборгованість відповідача складає 39018,00 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості, суму пені, суму 3% річних та суму індексу інфляції, що складає 57573,44 грн..

17.08.2009р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд продовжив строк розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2009р. суд, за клопотанням відповідача, у порядку статті 27 ГПК України, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Пшеничненську сільську раду, с. Пшеничне, Нижньогірський р-н.

06.10.2009р. до судового засідання від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

06.10.2009р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій уточнив суми, які підлягають стягненню станом на 01.10.2009р., а саме: 42919,80 грн. – сума основного боргу, 6084,34 грн. – сума пені, 2878,94 грн. – сума 3% річних, 12704,79 грн. – сума індексу інфляції, а всього 64587,87 грн. Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

06.10.2009р. суд, за клопотанням позивача, зупинив провадження у дійсній справі до розгляду по суті та набранням законної сили рішенням господарського суду у справі № 2-8/4892-2009.

30.03.2010р. від Фермерського господарства «Флореаль» надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд поновити провадження у справі, мотивуючи тим, що 22.12.2009р. господарським судом АРК було прийнято рішення у справі № 2-8/4892-2009, а також 23.02.2010р. Севастопольським апеляційним господарським судом було винесено постанову у даній справі, згідно якої рішення господарського суду АРК від 22.12.2009р. було залишено без змін.

01.04.2010р. ухвалою господарського суду провадження у даній справі судом було поновлено.

19.04.2010р. голова Пшеничненської сільської ради надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що нерухоме майно, яке розташовано за адресою: с. Любімівка, вул. Шкільна, 21, є безхазяйним майном, у зв’язку з тим, що його власника не встановлено, а також, що збереження даного майна забезпечує Фермерське господарство «Флореаль».

19.04.2010р. ухвалою господарського суду було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ВАТ «Сільськогосподарське підприємство Кримський виробничий рибокомбінат».

У справі судом оголошувалася перерва з 19.04.2010р. по 26.04.2010р. відповідно до статті 77 ГПК України.

22.04.2010р. до суду від ВАТ «Сільськогосподарське підприємство Кримський виробничий рибокомбінат» надійшла телеграма, в якій позивач клопотав про відкладення розгляду справи, у зв’язку з участю в іншому судовому засіданні. Суд вважав можливим задовольнити дане клопотання, яке було розглянуто судом у судовому засіданні 26.04.2010 року.

Крім того, 26.04.2010р. у судовому засіданні голова Пшеничненської сільської ради надав суду заяву, в якій просив суд розглядати дану справу за відсутності представника третьої особи, а також просив залучити до матеріалів справи окремі документи. Суд залучив надану заяву та документи до матеріалів справи.

Представник третьої особи 06.05.2010 року у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

У судовому засіданні 06.05.2010 року представник позивача надав суду Заяву про уточнення позовних вимог №196, яка прийнята судом до свого розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В :

15 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем по даній справі був укладений договір зберігання з правом користування, згідно п.1.1 якого позивач як «замовник» передав на зберігання з правом користування згідно Акту прийому-передачі майно підприємства, яке знаходиться у с. Любимівка Ніжнегорського району.

Згідно ст. 936 Цивільного Кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до статті 937 ЦК України Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Як свідчать матеріали справи між відповідачем та позивачем на виконання умов п и с ь м о в о г о договору зберігання з правом користування від 15.10.2006 року був підписаний Акт прийому – передачі майна як Д о д а т о к до договору зберігання (а/с 10), без будь яких зауважень з боку як позивача так і відповідача з переліком із 12 найменувань майна загальною його в а р т і с т ю 185802, 28 грн.

Згідно статті 938 Цивільного Кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Як свідчать умови договору зберігання від 15.10.2006 року, а саме його пункт 6.1, сторони конкретно встановили, що строк дії такого договору зберігання становить з моменту його підписання та він діє до 14.10.2011 року.

Статтею 944 Цивільного Кодексу України передбачено, що Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Однак позивач як поклажодавець надав зберігачу – відповідачу по справі - право користуватися річчю, переданою йому на зберігання, що підтверджується наступним:

Пунктом 1.1. договору зберігання з п р а в о м к о р и с т у в а н н я від 15.10.2006 року зазначений предмет такого договору, а саме: «замовник» передає на зберігання з п р а в о м к о р и с т у в а н н я згідно акту прийому – передачі майно підприємства, яке знаходиться у с. Любимівка Нижнегорського району.

На виконання умов такого договору зберігання між сторонами була укладена Додаткова Угода (а/с 11), згідно якої сторони пункт 2.2 договору від 15.10.2006 року виклали у наступній редакції:

За користування майном розмір плати складає 7,0% річних від вартості майна плюс 20% податку на додану вартість. Плата за користування майном перераховується на розрахунковий рахунок «Замовника» щомісячно до 15 числа місяця, якій є наступним за розрахунковим.

На підставі умов такого Договору зберігання, Додаткової Угоди до договору та Акту прийому – передачі плата за користування майном, яке зберігає відповідач, склала за згодою сторін 15607,39 грн. щорічно, та відповідно по 1300,60 грн. щомісячно (так зазначили сторони).

Відповідач зі свого боку погодився з таким розрахунком плати за користування майном та добровільно частково вже сплачував таку плату за договором зберігання від 15.10.2006 року: так, 27.11.2006 року відповідач сплатив за 15 днів жовтня 2006 року - 755,20 грн., 29.03.2007 року – 1300,60 грн. та 27.08.2007 року також сплатив 1300,60 грн.

У даний час позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором зберігання з правом користування від 15.10.2006 року, та з врахуванням своєї Заяви про уточнення позовних вимог № 196 від 29.04.2010 року просить суд стягнути з відповідача суму такої заборгованості у розмірі 42919,80 грн. за період з 01.01.2007 року по 01.10.2009 року, враховуючи добровільну часткову сплату відповідачем плати за користування майном, яке надано йому на зберігання з правом користування таким майном.

Суд зазначає, що згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов’язання по оплаті за користування майном, не надавши суду доказів такої повної сплати заборгованості, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 42919, 80 грн. (1300,60 грн. Х 33 м-ца) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно своєї заяви про уточнення позовних вимог № 196 від 29.04.2010 року позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.12.2006 року по 16.09.2009 року, яка складає 1444,09 грн. та інфляційну суму за період з січня 2007 року по вересень 2009 року у розмірі 9672, 56 грн.

Суд, вивчивши такі розрахунки позивача, прийшов до висновку, що ці суми нараховані позивачем правомірно та пропорційно часу виникнення у відповідача щомісячних зобов’язань по оплаті за користування майном, такі рахунки вірні, в зв’язку з чим заявлені позивачем суми 3% річних у сумі 1444,09 грн. та інфляційної суми у розмірі 9672, 56 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Крім вищевикладеного, позивач з урахуванням своєї заяви про уточнення позовних вимог від 29.04.2010 року також просить стягнути з відповідач пеню за період з 01.04.2009 року по 30.09.2009 року у сумі 4773, 65 грн.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: а саме - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.6 Договору від 15.10.2006 року передбачено, що у випадку затримки оплати за користування майном, яке здано на зберігання, «зберігач» оплачує «Замовнику» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Приймаючи до уваги, що даний позов до суду був поданий позивачем 23.07.2009 року, то суд погоджується з зазначеним періодом нарахування позивачем такої пені, враховуючи положення ст. 232 Господарського Кодексу України, яка передбачає 6-місячний термін для її нарахування, а також суд погоджується і з самими сумами заборгованостей, які виникли саме у ті періоди, за які позивач просить стягнути пеню - з 01.04.2009 року по 30.09.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що пеня у розмірі 4773, 65 грн. позивачем нарахована правомірно, в зв’язку з чим також підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується заперечень відповідача, викладених в його відзиві на позов, стосовно того, що у позивача відсутні докази підтвердження його права власності на майно, яке надано на зберігання з правом користування відповідачу, то суд не може з ними погодитися, при цьому суд виходить з наступного:

Суд зазначає, що відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 02.04.94 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із судовим захистом права державної власності» ознакою визначення володільця майна є знаходження цього майна на балансі. При цьому баланс дозволяє визначити саме в о л о д і л ь ц я, а не власника майна.

Як свідчать Інвентарні Картки обліку основних засобів позивача (а/с 80-85), саме майно, яке було передано на зберігання відповідачу з правом користування таким майном, за договором від 15.10.2006 року, знаходилося та знаходиться до дійсного часу на балансі позивача, що є доказом п р а в о м і р н о г о в о л о д і н н я позивачем таким майном.

Крім того, у подальшому 14.02.2000 року Наказом № 67 Фонду майна АР Крим «Про створення ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» наказано перетворити Державне сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий комбінат» у Відкрите акціонерне товариство «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат».

На виконання такого Наказу Фонду майна АРК між позивачем по даній справі та Фондом майна АР Крим був підписаний Акт прийому – передачі державного майна у власність ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат», у перелік якого включено і майно, яке було надано позивачем відповідачу на зберігання по договору від 15.10.2006 року.

У вересні 2009 року позивач по даній справі звернувся з позовом до Пшеничненської сільської ради з позовом про усунення перешкод в здійсненні права власності (справа № 2-8/4892-2009); в задоволені такого позову судом було відмовлено в зв’язку з недоведеністю позовних вимог. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року рішення по справі № 2-8/4892-2009 залишено без змін.

Але суд не погоджується з такою єдиною посилкою відповідача тільки на таке судове рішення, та звертає увагу, що предмет спору по справі № 2-8/4892-2009 року - про усунення перешкод в здійсненні права власності , а не про визнання права власності, що по своєї суті несе в себе р і з н і п і д с т а в и таких позовів та різні підстави для задоволення позовних вимог або відмов у задоволені таких позовів.

Крім того, згідно Листа Фонду майна АР Крим № 08-15/955 від 08.02.2010 року за підписом заступника голови Фонду Клипи Н., Фонд майна АР Крим ще раз підтверджує, що згідно Акту прийому – передачі державного майна у власність ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» від 05.04.2000 року були передані наступні об’єкти, розташовані за адресою Ніжнегорський рибцех:

- будиночок ДР 3Х 4 1 пов. інв. № 265;

- будиночок ДВ-3 1пов. інв. № 23;

- бригадний будинок 1 пов. інв. № 1152;

- склад комбікормів інв. № 1139;

- Будиночок рибацький 1пов. інв. № 1137;

- будівля трансформаторної підстанції інв. № 1989.

В тому числі, і ці об’єкти, і були передані за договором від 15.10.2006 року на зберігання з правом користування відповідачу.

На даний час, як пояснив відповідач у ході розгляду даної справи, він продовжує користуватися даним майном, вказаного у Договорі від 15.10.2006 року, яке знаходиться у нього на зберіганні до теперішнього часу.

Ні яких позовів про визнання Договору зберігання з правом користування від 15.10.2010 року недійсним або про розірвання такого Договору у судовому порядку, як передбачено його п. 6.4 такого договору, Фермерське Господарство «Флореаль» - відповідач по даній справі - до теперішнього часу до суду не пред’являло.

Крім того, суд зауважує, що відповідач так і не надав суду належних письмових доказів свого звернення до позивача з письмовим проханням підтвердити своє право власності на об’єкти, які перелічені у договору зберігання з правом користування від 15.10.2006 року, про що вказував представник відповідача у ході розгляду даної справи.

Також суд вважає необхідним звернути увагу на Рішення виконавчого комітету Пшеничненської сільської ради № 54 від 02.10.2007 року (а/с 136), згідно якого виконком вирішив призначити зберігачем безхазяйного нерухомого майна, яке розташоване за адресою: с. Любимівка, вул. Шкільна, 21 (рибне господарство) КФГ «Флореаль» як користувача гідротехнічних споруд рибоводного господарства.

Але 14.11.2007 року за № 2430 прокурором Нижнегірського району АР Крим Касаткіним В.А. був принесений Протест на рішення виконкому Пшеничненської сільської ради від 02.10.2007 року (а/с 137), в якому прокурор зауважив, що п.2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування мають право набувати майно у порядку, встановленому законом.

Статтею 335 Цивільного Кодексу України передбачено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, який виконує державну реєстрацію прав на нерухоме майно згідно заяви органу місцевого самоврядування, на території якого вони розташовані. Про прийняття безхазяйної нерухомої речі на облік подається об’ява в печатних засобах масової інформації.

Після закінчення одного року з дня взяття на облік безхазяйного майна, така річ на підставі заяви органу, який уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана на підставі рішення суду у комунальну власність.

Прокурор зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що у законному порядку Пшеничненська сільська рада не набула права власності на нерухоме майно, яке розташоване по вул. Шкільна, 21 у с. Любимівка, в зв’язку з чим не може розпоряджатися таким майном.

Суд зазначає, що виконавчий комітет Пшеничненьскої міської ради погодився з доводами прокурора Ніжнегорського району АР Крим та задовольнив Протест прокурора № 2430: прийняв нове Рішення № 63 від 21.11.2007 року (а/с 138) про відміну свого Рішення № 54 від 02.10.2007 року.

У процесі розгляду даної справи ні – яких позовних заяв від третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору до суду не надходило.

Тому суд прийшов до висновку, що позивач на законних підставах уклав Договір зберігання з правом користування від 15.10.2006 року, передавши відповідне майно у користування та зберігання відповідачу, а відповідач повинен виконувати, у свою чергу, всі передбачені таким договором свої обов’язки, що з боку відповідача не було належним чином зроблено.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України суд відносить на відповідача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.04.2010 року.

06.05.2010р. у судовому засіданні за згодою сторін судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.05.2010 року.

На підставі вищевикладено, керуючись ст..44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти Заяву позивача про уточнення позовних вимог № 196 від 29.04.2010 року до свого розгляду.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Фермерського господарства «Флореаль», с. Мазанка, Сімферопольський район (вул. Ювілейна, 4, с. Мазанка, Сімферопольський р-н, 97530; код ЄДРПОУ 22311249) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство Кримський виробничий рибокомбінат», м. Красноперекопськ (с. Новорибацьке, Красноперекопський р-н., АР Крим, 96025; код ЄДРПОУ 00476702) заборгованість у сумі 42919,8 грн., 3% річних у сумі 1444, 09 грн., інфляційну суму у розмірі 9672,56 грн., пеню у сумі 4773,65 грн., 588,10 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.