Рішення № 10356772, 28.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

28.04.2010Справа №2-23/2293-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Салта" ЛТД", м. Сімферополь

До відповідача "ERIMEX" Consult GmbH, м. Ерфурт, Німеччина

про стягнення 205 336,12 грн. та розірвання договору

                                         Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Руєцький А.В., представ. за довір. № 5 від 22.04.2009р.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 26797,62 грн. та розірвання контракту №1517 від 16.07.2008 р., укладеного між "ERIMEX" Consult GmbH та ТОВ «Фірма "Салта" ЛТД". Позивач також просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 16770,00 EURO та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. Судові витрати позивач просить накласти на відповідача.           

          Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника у зв’язку з неможливістю забезпечення його явки в судове засідання.

          26.10.2009р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та покласти на відповідача всі судові витрати, у тому числі по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Представник відповідача у судові засідання 28.10.2009р. та 28.04.2010 р. не з’явився, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином.

          Тим самим судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

          Відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» № 02-5/289 від 18.09.1997 р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

          16.07.2008 року між "ERIMEX" Consult GmbH (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «САЛТА» ЛТД» (Покупець) укладений контракт №1517.

          Відповідно до п. 1.1 контракту Продавець зобов'язується здійснити поставку, а Покупець прийняти та оплатити на умовах СІР м.Сімферополь (INCOTERMS-2000) - обладнання для книжкового виробництва.

          Згідно з п.4.5 контракту протягом 24 годин після відвантаження Обладнання Продавець повідомляє Покупцю найменування фірми Перевізника, а також найменування відділу митниці України, через яку буде проходити транспорт Перевізника, та передає факсом копії відвантажувальних документів.

          Відповідно до Інвойсу № 8058/1 від 04.09.08 вартість першої частини Обладнання, яку поставів Продавець, складає 79730,00 EURO.

          Покупець відповідно до п. 3.1 та 3.2 цього контракту 29.07.2008р. здійснив оплату в розмірі 5946,00 EURO, а 02.09.2008 року - 73784,00 EURO.

          Загальна сума, яка сплачена Покупцем складає 79730,00 EURO.

          Відповідачем була змінена вартість першої частини Обладнання, та на митницю заявлена ціна 62960,00 EURO, за якою і було здійснене розмитнення.

Внаслідок цих дій Продавця за ним утворилася заборгованість (авансовий платіж), у розмірі 16770,00 EURO.

Відповідно до п.4.1 Контракту перша частина перша частина Обладнання на суму 79730,00 грн. повинна була бути поставлена Продавцем протягом 60 днів з моменту оплати п.3.1 контракту, а друга частина, на суму 79730,00 повинна була бути поставлена Продавцем протягом 150 днів з моменту оплати п. 3.1 контракту, але при умові виконання Покупцем п.3.3 контракту.

          Згідно з положеннями п.3.3 оплата останніх 50% від вартості всього Обладнання здійснюється Покупцем по факту готовності другої частини Обладнання зі складу Продавця, за письмовим повідомленням останнього.

          З моменту оплати за п. 3.1. та п. 3.2. пройшло 233 днів, однак, позивач не отримав від відповідача письмове повідомлення про підготовлену до відвантаження в м. Сімферополь другу частину Обладнання, тобто відповідач прострочив виконання зобов'язання на 83 дні.

Суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Згідно абз. 2 п.1 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.202р. правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Преамбулою Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005р. № 2709-IV встановлений порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Пункт 4 статті 1 вказаного Закону надає право учасникам правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом. Відповідно до вказаних положень, сторони Контракту узгодили у пункті 11.1, що усі спори, які можуть виникнути з цього Контракту або у зв'язку з ним, вирішуються за домовленістю Сторін, а у випадку неможливості досягнення домовленостей підлягають вирішенню в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Згідно з положеннями ст.ст.1,2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

          Відповідно до ст. 4 Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

          Органом, уповноваженим за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню за порушення термінів зарахування виручки у іноземній валюті на їхні рахунки, відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону є державні податкові інспекції.

          Позивач просить стягнути майнову шкоду у розмірі 26797,62 грн. у вигляді пені за порушення терміну поставки товару із розрахунку: Загальна сума пені = Пеня за один день (16770,00*0,3%=50,31 EURO) * кількість прострочених днів (53) = 2666,43 EURO* 10,05 (офіційний курс EURO за даними НБУ на 22.04.2009р.) = 26797,62 грн.

При цьому позивач посилається на лист Державної податкової інспекції у м.Сімферополі від 13.04.2009р. за № 17740/10/22-0 (а.с.12).

Однак з цього листа лише вбачається, що Державна податкова інспекція у м.Сімферополі просить надати пояснення та документальне підтвердження розрахунків за спірним контрактом.

Доказів застосування до позивача пені за порушення терміну поставки товару позивачем не надано.

Стосовно розгляду спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди 01.04.1994р. Вищим арбітражним судом України дани роз’яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди» №02-5/215, пунктом 6 яких встановлено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України. Виходячи з цього, позивач повинен довести, що шкода заподіяна відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, позивачем не доведено, що внаслідок неправомірної поведінки відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю Фірми "Салта" ЛТД" спричинена майнова шкода у розмірі 26797,62 грн., у зв’язку із чим позовні вимоги у цієї частині задоволенню не підлягають.

           Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на наведене суд відзначає, що зміна або розірвання договору можуть здійснюватись у судовому порядку. Підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацем другим вищенаведеної норми закону. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а і випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок заподіяння шкоди відповідачем, позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

На підставі викладеного, позовна вимога щодо розірвання контракту №1517 від 16.07.2008р., укладеного між сторонами, підлягає задоволенню.

          Згідно статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення про набуття майна без достатньої правової підстави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Внаслідок розірвання контракту № 1517 від 16 липня 2008 року підстава, на якій «ERIMEX» Consult GmbH набуті грошові кошти у розмірі 16770,00 EURO відпадає, та відповідач повинен повернути позивачу цю суму.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 16770,00 EURO, набутих без достатньої правової підстави, обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно позовних вимог про стягнення 10000,00грн. моральної шкоди суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Обґрунтовуючи моральну шкоду, позивач посилається на те, що в результаті прострочення імпортної операції з вини відповідача, на позивача накладено штрафні санкції та існує можливість застосування до нього тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, про що дізналися його партнери, які призупинили з ним усі зовнішньоекономічні операції.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов’язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Позивач недостатньо обґрунтував заподіяння йому моральної шкоди та не надав доказів заподіяння моральної шкоди відповідачем у зв’язку із чим у частині позовних вимог про стягнення 10000,00 грн. моральної шкоди суд у позові відмовляє.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно ст. 49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 28.04.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 05.05.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Розірвати контракт №1517 від 16.07.2008р., укладений між "ERIMEX" Consult GmbH та ТОВ «Фірма "Салта" ЛТД".

3. Стягнути з "ERIMEX" Consult GmbH (99084, Німеччина, м. Ерфурт, Weisse Gasse 40; Erfurt Deutsche Bank AG Erfurt Kto: -Nr.131659500 BLZ: 820700 00 SWIFT: Deut DE 8E IBAN: DE 27 8207 0000 0131 6595 00) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Салта" ЛТД" (95000, м.Сімферополь, вул.Комунальна/пров.Промежуточний, 24/3 ЄДРПОУ 22277848) 85,00грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з "ERIMEX" Consult GmbH (99084, Німеччина, м. Ерфурт, Weisse Gasse 40; Erfurt Deutsche Bank AG Erfurt Kto: -Nr.131659500 BLZ: 820700 00 SWIFT: Deut DE 8E IBAN: DE 27 8207 0000 0131 6595 00) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Салта" ЛТД" (95000, м.Сімферополь, вул.Комунальна/пров.Промежуточний, 24/3 ЄДРПОУ 22277848) 16770,00 EURO безпідставно набутих грошових коштів та 167,70 EURO державного мита.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. В частині позовних вимог про стягнення 26797,62грн. матеріальної шкоди та 10000,00грн. моральної шкоди у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.