Рішення № 10356737, 26.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2010Справа №2-24/1126-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв. 67, ідентифікаційний код 33937992)

до відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Більшовик" (97040, АР Крим, Красногвардійський район, с. Рівне, вул. Центральна, 1, / 97020, АР Крим, Красногвардійський район, с. Восход, вул. Виноградна, будинок, 25, ідентифікаційний код 00853990)

про стягнення 21 390,01 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Гуменний В.Є. – представник, довіреність № б/н від 05.03.2010р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Більшовик" про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Більшовик" на користь позивача 9120,30 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу № 75 від 25 вересня 2007 року, 5309,93 грн. курсової різниці згідно Договору купівлі-продажу № 75 від 25 вересня 2007 року та в порядку статтей 524,533,632 Цивільного кодексу України, 912,03 грн. штрафу згідно п. 8.3. Договору купівлі-продажу № 75 від 25 вересня 2007 року, пені у розмірі 3093,26 грн. згідно п. 8.3. Договору купівлі-продажу № 75 від 25 вересня 2007 року, трьох відсотків річних у розмірі 404,04 грн. згідно Договору купівлі-продажу № 75 від 25 вересня 2007 року та в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, індексу інфляції у розмірі 1550,45 грн. згідно Договору купівлі-продажу № 75 від 25 вересня 2007 року та в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" адвокатські витрати у розмірі 1000,00 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору купівлі-продажу № 75 від 25 вересня 2007 року, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання з оплати реалізованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" товару - насіння. Так, відповідач не оплатив в строк до 01 серпня 2008 року вартість отриманого товару у повному обсязі, що стало підставою сформування у нього заборгованості , яка, за ствердженням позивача, станом на 29 січня 2010 року становить 9120,30 грн.

Також, за ствердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" умови договору купівлі-продажу № 75 від 25 вересня 2007 року та свої зобов’язання виконало у повному обсязі, жодних претензій відповідача по справі щодо якості поставленого товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" не надходило, на підставі чого позивач просить стягнути у примусовому порядку з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Більшовик" суму основного боргу, штрафу, пені, індексу інфляції, трьох відсотків річних, курсової різниці.

09.04.2010 р. від позивача до канцелярії суду надійшла заява про часткове припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1500,00 грн. заборгованості, оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем у добровільному порядку. У зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 7620,30 грн. заборгованості.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позов та у доповненнях до нього визнає суму заборгованості у розмірі 7620,30 грн., проте заперечує щодо стягнення з нього курсової різниці, штрафних санкцій, 3 % річних, індексу інфляції. Так, відповідач посилається на те, що при підписанні додатку № 1 до договору щодо порядку розрахунків, зазначене було зроблено під впливом помилки, оскільки порядок розрахунків повинен бути встановлений у розділі 5 договору. Розрахунок курсової різниці суперечить ЦК України та ГК України, оскільки розрахунки між сторонами повинні бути проведені у гривнях, що також визначено договором. Крім того, відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення суду до 01.08.2010 р. з посиланням на тяжке фінансове становище та наявність форс – мажорних обставин.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

25.09.2007 року між ТОВ "Торговий дім "Вассма" (Продавець) та СВК "Більшовик" (Покупець) було укладено|ув'язнений| договір купівлі – продажу № 75 (а.с.15).

Відповідно до розділу 1 договору, останній визначає умови купівлі – продажу насіння (Товар). Предметом договору є Товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі Товару, ціна визначається в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід’ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).

Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід’ємною частиною (п. 2.2 Договору).

Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та вказаною в рахунку – фактурі, що може виписуватися Продавцем (п. 5.1 Договору).

Оплата товару проводиться наступним чином: 100 % від вартості Товару згідно з додатком оплачується Покупцем у строк до 01.08.2008 р. (п. 5.3 Договору).

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання Сторонами обов’язків по договору (п. 11.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджене доповнення № 1 до договору № 75 від 25.09.2007 р., відповідно до якого сторони встановили, що позивач поставляє відповідачу товар – насіння ріпаку за ціною 1085,75 грн. за 1 п. од. без ПДВ, загальна вартість товару складає 9120,30 грн. (а.с.16).

Крім того, сторонами погоджено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс Долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S = (А1/А2) *В, де S – ціна на момент оплати, В – ціна на момент підписання, А2 – курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 – курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Судом встановлено, що на виконання обов’язків за договором та протягом дії договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар, визначений доповненням № 1 до договору на суму 9120,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № 68/100 від 02.10.2007 р. (а.с.17).

Відповідачем зазначений товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладної, відповідна печатка підприємства відповідача та довіреність на отримання товаро – матеріальних цінностей (а.с.18).

Як стверджує позивач, відповідачем у строк до 01.08.2008 р. не було сплачено вартість отриманого товару, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 9120,30 грн., що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Крім того, враховуючи умови доповнення № 1 до договору, а також те, що станом на час звернення з позовом до суду про стягнення курс долара США збільшився відповідно до курсу долара США на час укладення договору, позивач також просить суд стягнути з відповідача 5309,93 грн. курсової різниці, що виникла станом на 29.01.2010 р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

До канцелярії суду від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі у зв’язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості у добровільному порядку у розмірі 1500,00 грн. Розглянувши заяву позивача судом встановлено наступне.

Платіжним дорученням № 72 від 15.12.2008 р. відповідачем на користь позивача в рахунок сплати вартості насіння рапсу було сплачено 1500,00 грн.

Судом встановлено, що вказана сума у розмірі 1500,00 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача з відповідним позовом до суду (09.02.2010 р. – згідно штампу канцелярії суду про прийняття позову від уповноваженого представника позивача нарочним).

Отже на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму у розмірі 1500,00 грн. Таким чином в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене суд відмовляє у задоволенні заяви позивача щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 1500,00 грн.

За такими обставинами судом встановлено, що відповідачем всупереч умовам договору не було сплачено у строк до 01.08.2008 р. вартість отриманого товару, а тому із урахуванням сплати, проведеної у грудні 2008 р., заборгованість відповідача перед позивачем за отримане насіння рапсу за договором № 75 від 25.09.2007 р. становить 7620,30 грн.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів, а отже задоволенню та стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості у розмірі 7620,30 грн.

Щодо стягнення суми 5309,93 грн. суд зазначає наступне.

Розглянувши умови доповнення до договору, суд приходить до висновку, що фактично сторони домовились відносно зміни ціни договору шляхом співвідношення курсу гривні до долару США на день підписання договору та на день сплати, у разі зростання такого курсу на день сплати.

Суд не приймає заперечення відповідача стосовно підписання додатку № 1 до договору під впливом помилки, оскільки, по- перше, п. 2.1 договору сторони перебачили, що асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі Товару, ціна будуть визначаться в додатках до договору. По – друге, після підписання додатку № 1 до договору, сторони виконали його умови, зокрема позивач в частині поставки товару саме у кількості та за ціною, вказаних у додатку, а відповідач в частині прийняття товару у кількості та за ціною, вказаною у додатку до договору. Суд зазначає, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Враховуючи часткове виконання договору та додатку до нього сторонами, суд не приймає заперечення відповідача.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( п. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до пункту другого статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених законом або договором.

Розглянувши умови доповнення № 1 до договору, суд приходить до висновку, що сторони погодили порядок зміни ціни договору у разі зростання курсу долара США на день сплати до курсу долара на день підписання договору, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Так само, суд зазначає, що ціна договору визначена у валюті України – гривні, яка може бути змінена у разі зростання курсу гривні до долару США та розраховується також у гривні України.

У позовній заяві позивач розрахував суму, яка виникла з-за курсової різниці, станом на 29.01.2010 р., тобто на час подання позовної заяви.

Судом встановлено, що відповідно до офіційного курсу НБУ курс долара у відношенні до гривні станом на 29.01.2010 р. становив 7.99 грн. за 1 дол. США, тоді як на день підписання договору – 25.09.2007 р. курс долара США становив 5,05 грн. за 1 дол. США. Враховуючи встановлення заборгованості за відповідачем за договором станом на 29.01.2010 р. у розмірі 7620,30 грн., розмір курсової різниці відповідно до формули, визначеній додатком № 1 до договору становить:

7,99 грн./дол.. США/5,05 грн./дол. США х 7620,30 грн. -7620,30 грн. = 4436,37 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума курсової різниці за договором та додатком № 1 до нього у розмірі 4436,37 грн. В частині стягнення 873,56 грн. у задоволенні позову відмовлено.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3093,26 грн. пені, нарахованої за період з 02.08.2008 р. по 29.01.2010 р. на суму заборгованості у розмірі 9120,30 грн., а також 912,03 грн. штрафу, нарахованого на суму заборгованості 9120,30 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п.5.3 договору Покупець зобов’язаний сплатити штраф у розмір 10 % від суми неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4 договору сторони домовились, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Перевіривши розрахунки суми штрафу, суд вважає його вірним та повністю обґрунтованим.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача строку сплати вартості отриманого товару з 02.08.2008 р., матеріалами справи підтверджується та стягненню з відповідача підлягає сума штрафу у розмірі 912,03 грн.

Проте сума пені повинна бути перерахована із врахуванням сплати частини заборгованості відповідачам 15.12.2008 р. у розмірі 1500,00 грн.:

За період з 02.08.2008 р. по 15.12.2008 р.:

9120,30 грн. (сума боргу за вказаний період) * 136 дн. (кількість днів прострочення) * 24 % (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період)/365= 815,58 грн.

За період з 16.12.2008 р. по 14.06.2009 р.

7620,30 грн. * 181 дн. * 24 %/365 = 906,92 грн.

За період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р.:

7620,30 грн. * 58 дн. * 22 %/365 = 266,40 грн.

За період з 12.08.2009 р. по 29.01.2010 р.:

7620,30 грн. * 171 дн. * 20,50 % /365 = 731,86 грн.

Отже матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені у розмірі 2720,76 грн. В частині стягнення 372,50 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 02.08.2008 р. по 29.01.2010 р. у розмірі 404,04 грн. та індекс інфляції за період з серпня 2008 р. по грудень 2009 р. у розмірі 1550,45 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати вартості отриманого товару, суд визнає вимоги щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції обґрунтованими.

Проте суми 3 % річних та індексу інфляції мають бути перераховані, виходячи із встановленої суми заборгованості у розмірі 7620,30 грн.

За період з 02.08.2008 р. по 15.12.2008 р.:

9120,30 грн. (сума заборгованості за вказаний період) * 136 дн. (кількість днів прострочення) * 3%/365 = 101,95 грн.

За період з 16.12.2008 р. по 29.01.2010 р.:

7620,30 грн. * 410 дн. * 3 %/365 = 256,79 грн.

Отже матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача 358,74 грн. 3 % річних. В частині стягнення 3 % річних у розмірі 45,30 грн. у задоволенні позову відмовлено.

Так само індекс інфляції перераховується наступним чином:

За період з серпня 2008 р. по грудень 2008 р.:

9120,30 грн. (сума заборгованості за вказаний період) * (99,9 % * 101,1 % *101,7 % *101,5 % *102,1 %) – 9120,30 грн. = 574,58 грн.

За період з січня 2009 р. по грудень 2009 р.

7620,30 грн. * 1,123 % ( середній індекс інфляції за вказаний період) – 7620,30 грн. = 937,30 грн.

Отже матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача 1511,88 грн. індексу інфляції. В частині стягнення індексу інфляції у розмірі 38,57 грн. у задоволенні позову відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні та у доповненнях до відзиву відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення суду до 01.08.2010 р. з посиланням на тяжке фінансове становище та наявності форс – мажорних обставин.

На підтвердження форс мажорних обставин відповідачем надані висновки ТПП України від 27.07.2007 р. та від 19.06.2009 р., відповідно до яких неблагополучні природні умови, що спричинили пошкодження сількогосподарських культур у 2007 р. та у 2009 р. визнані форм – мажорними обставинами.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п. 1 ст. 121 цього Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд наголошує, що саме на відповідача покладений обов’язок довести факт існування конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, так само відповідач повинен обґрунтувати період надання відстрочки та довести, що після настання кінцевої дати відстрочення виконання рішення, рішення суду буде виконане.

Як зазначалось, відповідачем обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду, визначені тяжке фінансове становище та форс – мажорні обставини. Відповідачем не представлено належних доказів тяжкого фінансового стану, не визначено у чому виразилось наявність тяжкого фінансового стану, не визначені, як форс - мажорні обставини, що визнані такими у 2007 р. та у 2009 р. висновками ТПП України, впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що строк оплати товару, визначений договором, настав у серпні 2008 р., наявність у якому форс – мажорних обставин відповідачем не доведена.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Відповідачем доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, не представлено.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у наданні відстрочки виконання рішення суду до 01.08.2010 р., у зв’язку з недоведеністю та не наданню відповідних доказів.

Суд роз’яснює відповідачу право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили в порядку ст. 121 ГПК України за навності відповідних доказів такого надання.

Позивачем також заявлена вимога про відшкодування адвокатських витрат у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Позивач надав суду Договір № 01/13 –ДПГ про надання правової допомоги від 26.01.2010 р., копію свідоцтва адвоката Бонтлаба В.В., копію посвідчення адвоката Бонтлаба В.В. та платіжне доручення № 5174 від 25.01.2010 р. про сплату 100,00 грн. за надання послуг за договором 01/13-ДПГ від 26.01.2010 р. (а.с. 19-21,24,27).

У договорі про надання правової допомоги вказується, що останній укладений між позивачем та ТОВ «Незалежна юридична компанія», за яким ТОВ «Незалежна юридична компанія» зобов’язується надати позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між позивачем та СВК «Більшовик», яки виникли на підставі договору купівлі – продажу № 75 від 25.09.2007 р., консультацій з приводу стягнення з СВ «Більшовик» 9120,30 грн. заборгованості, а також нарахованого розміру курсової різниці, пені, 3 % річних, індексу інфляції, штрафу. Пунктом 2.6 договору передбачено, що для виконання зобов’язань виконавець призначає працівника Бонтлаба В.В.

Тобто зазначений договір укладений саме за спором, який розглядає суд у даній справі.

Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань та вартість вказаних послуг становить 1000,00 грн. А отже вимоги щодо стягнення адвокатських витрат обґрунтовані. Проте, враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, а також той факт, що зменшення суми задоволених вимог пов’язано з необґрунтованим пред’явленням, сума адвокатських витрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 861,20 грн. та розрахована пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості із урахуванням штрафних санкцій у розмірі 20390,01 грн.

Так 1 відсоток від вказаної суми становить 203,90 грн., тоді як з платіжного доручення № 5172 від 25.01.2010 р. вбачається, що держмито сплачено у розмірі 215,00 грн.

Отже, сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 11,10 грн. підлягає поверненню позивачу.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Більшовик" (97040, АР Крим, Красногвардійський район, с. Рівне, вул. Центральна, 1, / 97020, АР Крим, Красногвардійський район, с. Восход, вул. Виноградна, будинок, 25, ідентифікаційний код 00853990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" ( 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв. 67, ідентифікаційний код 33937992; п/р 26002010031008 в ВАТ «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 322313) 7620,30 грн. заборгованості, 4436,37 грн. курсової різниці, 912,03 грн. штрафу, 2720,76 грн. пені, 358,74 грн. річних, 1511,88 грн. індексу інфляції, 175,60 грн. державного мита, 203,24 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 861,20 грн. адвокатських витрат.

3.          В частині стягнення 1500,00 грн. основного боргу, 873,56 грн. курсової різниці, 372,50 грн. пені, 45,30 грн. 3 % річних, 38,57 грн. індексу інфляції у задоволенні позову відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв. 67, ідентифікаційний код 33937992) 11,10 грн. зайве сплаченого державного мита платіжним дорученням № 5172 від 25.01.2010 р.

Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.