Ухвала суду № 103565625, 21.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 лютого 2022 рокум. Київ№ 640/3870/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києвіпро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, згідно позовної заяви код ЄДР: 42098368, електрона адреса: kiev_gu@kv.pfu.gov.ua), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДР: 22869069) щодо зняття з обліку страхувальників фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 відповідно статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 22869069) щодо не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування за період з 23.07.2001 по 18.11.2008 відповідно статті 9 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДР:22869069) згідно вимог статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" внести зміни до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо врахування страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року як суб`єкта підприємницької діяльності.

До суду з даним позовом позивач звернувся 27.01.2022, про що свідчить штамп відправлення, проставлений на конверті, в якому надійшла позовна заява.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та було запропоновано надати суду:

1) заяви/уточнення із зазначенням чітких та зрозумілих позовних вимог, які мають бути звернуті до особи, яку визначено позивачем в якості відповідача:

2) оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду у розмірі 992,40 грн.;

3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;

4) належним чином засвідчених копій звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року як суб`єктом підприємницької діяльності, а також доказів сплати ЄСВ за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року.

При цьому, залишаючи позовну заяву без руху, суддею була звернута увага на те, що 25.08.2021 позивач звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про врахування стражу для обчислення страхових внесків, однак листом від 08.09.2021 № 2600-0705-8/143584 ГУ ПФУ в м. Києві відмовило позивачу у внесені змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб, у зв`язку з неподанням позивачем, як фізичною особою-підприємцем за період з 2001 року по 2008 року річної звітності до системи персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей до територіальних органів ПФУ за місцем реєстрації за вказаний період.

Позивач, не погоджуючись з отриманою відповіддю ГУ ПФУ в м. Києві звернулася зі скаргою від 20.09.2021, в якій просила:

1) внести зміни до Реєстру застрахованих осіб щодо включення до нього страхового стажу за 2001 - 2008 роки, який був незаконно виключений та скасування заяви від 09 лютого 2012 року до управління ПФУ у Дарницькому районі, як такої, що суперечить пенсійному законодавству та була подана ОСОБА_1 помилково;

2) забезпечити дотримання вимог статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації застрахованої особи ОСОБА_1 ;

3) відповідно до статті 9 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» забезпечити повне та достовірне обчислення страхового стажу ОСОБА_1 за період трудової діяльності з 1976 по 2017 роки та своєчасної сплати страхових внесків до ПФУ;

4) провести пробний розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 та надати результати цього розрахунку з уточненням інформації про трудовий та страховий стаж, суми періодів і коефіцієнт страхового стажу, коефіцієнт заробітної плати тощо.

Однак, листом від 07.10.2021 № 29458-294550-03/8-2800/21 пенсійним органом відмовлено позивачу у задоволенні скарги позивача.

Натомість до суду з даним позовом позивач звернулася 27.01.2022, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Також, була звернута увага на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем не надано суду належним чином засвідчених копій звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року як суб`єктом підприємницької діяльності, а також доказів сплати ЄСВ за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року.

Вказана ухвала була отримана позивачем 08.02.2022, що підтверджується розпискою позивача на ухвалі.

14.02.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення змісту позовних вимог, в якій просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо порушення вимог частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 6 статті 19 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині не використання відомостей що надійшли від податкових органів, а саме не внесення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року на підставі довідки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09.12.2013 № 695:

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві внести зміни до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року відповідно частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та частини 6 статті 19 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у порядку передбаченому пунктом З розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 на підставі довідки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 09.12.2013 № 695.

Відтак, позивачем уточнено зміст позовних вимог, які звернуті до особи, яку визначено позивачем в якості відповідача та, як наслідок позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, у зв`язку з чим, судовий збір за звернення до суду складає 992,40 грн., що і було сплачено позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Отже, позовні вимоги в цій частині позивачем усунуто.

Також, на усунення недоліків позовної заяви позивачем надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначила, що вона є людина похилого віку, має важкі хронічні захворювання, зокрема, має встановленій діагноз цукрового діабету, а відтак 17.09.2021 вона важко захворіла і звернулася до сімейного лікаря за лікуванням.

Додає, що у період до кінця вересня вона проходила обстеження та лікувальні процедури.

Отримання медичної допомоги відбувалося амбулаторно та без госпіталізації до лікарні. Про факт її звернення до Комунального підприємства «Центр перинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району м. Києва свідчать облікові записи в державній базі eHealth (ЕСОЗ) на сайті helsi.pro.

Надалі позивач наголошує, що у листопаді 2021 року, вона захворіла на гостру респіраторну хворобу, а відтак з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби та у зв`язку з переходом міста Києва у «червону» зону карантину з 1 листопада 2021 року відповідно до протоколу Держкомісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій № 68 від 28.10.2021, вона лікувалася у режимі самоізоляції без звернення до медичних закладів.

Додає, що лікування хронічних ускладнень цукрового діабету та захворювання на гостру респіраторну хворобу вплинули на час підготовки позовної заяви до суду.

Як наголошує позивач, вона не має юридичної освіти, не знає особливостей адміністративного судочинства, тому не надала разом з позовною заявою звернення до суду про поновлення пропущеного строку. Під час дії карантину вона не мала можливості звернутися до професійної правничої допомоги, тому що відноситься до групи ризику як людина похилого віку та хвора на діабет. Всесвітня організація охорони здоров`я вважає саме людей літнього віку та хворих на діабет більш схильними до зараження коронавірусом.

Підсумовуючи викладене позивач просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними іта поновити пропущений строк згідно статті 121 КАС України.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

При цьому, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

При цьому, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Так, як вже було зазначено вище 25.08.2021 позивач звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про врахування стражу для обчислення страхових внесків, однак листом від 08.09.2021 № 2600-0705-8/143584 ГУ ПФУ в м. Києві відмовило позивачу у внесені змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб, у зв`язку з неподанням позивачем, як фізичною особою-підприємцем за період з 2001 року по 2008 року річної звітності до системи персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей до територіальних органів ПФУ за місцем реєстрації за вказаний період.

Позивач, не погоджуючись з отриманою відповіддю ГУ ПФУ в м. Києві звернулася зі скаргою від 20.09.2021, в якій просила:

1) внести зміни до Реєстру застрахованих осіб щодо включення до нього страхового стажу за 2001 - 2008 роки, який був незаконно виключений та скасування заяви від 09 лютого 2012 року до управління ПФУ у Дарницькому районі, як такої, що суперечить пенсійному законодавству та була подана ОСОБА_1 помилково;

2) забезпечити дотримання вимог статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації застрахованої особи ОСОБА_1 ;

3) відповідно до статті 9 Закону України Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування забезпечити повне та достовірне обчислення страхового стажу ОСОБА_1 за період трудової діяльності з 1976 по 2017 роки та своєчасної сплати страхових внесків до ПФУ;

4) провести пробний розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 та надати результати цього розрахунку з уточненням інформації про трудовий та страховий стаж, суми періодів і коефіцієнт страхового стажу, коефіцієнт заробітної плати тощо.

Однак, листом від 07.10.2021 № 29458-294550-03/8-2800/21 пенсійним органом відмовлено позивачу у задоволенні скарги позивача.

Натомість до суду з даним позовом позивач звернулася 27.01.2022, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.

В той же час, до заяви про поновлення строку звернення до суду не надано суду жодних матеріалів, з якими можливо б було пов`язати поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки відсутні будь-які докази про те, що позивач у листопаді 2021 року захворіла на гостру респіраторну хворобу, зважаючи на відсутність доказів звернення до лікарня. Надані позивачем суду направлення від 17.09.2021 до лікарів, свідчать проте, що такі звернення та були плановими обстеженнями та не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Більш того, такі звернення були до початку перебігу тримісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Також, позивачем також не виконано вимоги ухвали суду від 07.02.2022 про залишення позовної заяви без руху в частині надання належним чином засвідчених копій звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року як суб`єктом підприємницької діяльності, а також доказів сплати ЄСВ за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року. Вказані докази є ключовими при вирішенні питання щодо правомірності чи неправомірності врахування страхового стажу ОСОБА_1 з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року як суб`єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також зважаючи на те, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 07.02.2022 про залишення позовної заяви без руху в частині надання належним чином засвідчених копій звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року як суб`єктом підприємницької діяльності, а також доказів сплати ЄСВ за період з 23 липня 2001 року по 18 листопада 2008 року, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду позивача є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява також повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п.п. 1 та 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст. 123, п.п. 1 та 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Причини пропуску звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строків звернення до суду, визнати неповажними та відмовити у поновленні строку звернення до суду.

2. Позовну заяву повернути позивачу.

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).

Суддя О.А. Кармазін