Рішення № 103565624, 21.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року м. Київ № 640/33452/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справи матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (04116, м.

Київ. вул. Шолуденка 33/19)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), у якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 14 вересня 2020 року №0004784205.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з огляду на те, що крайній строки сплати єдиного податку припав на вихідний день, то узгоджену суму грошового зобов`язання ним сплачено першого робочого дня після зазначеного вихідного дня, що узгоджується з нормами чинного законодавства.

Також, позивач просив врахувати, що під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом не враховано заперечення позивача, направлені ним відповідно до вимог і в строки, передбачені Податковим кодексом України.

Крім того, розрахунок штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення містить РНОКПП іншого платника податків, а не позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління ДПС у місті Києві зазначив, що граничні терміни сплати єдиного податку у 2017 році не переносилися, якщо останній день строку їх сплати припадає на вихідний або святковий день. При цьому, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до Податкового кодексу України за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій, що передбачено вимогами пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій стверджував, що відповідач жодним чином не спростовує доводи, наведені в адміністративному позові. Також, на думку позивача, відзив не відповідає формальним вимогам, які ставляться до нього положеннями статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2020 року Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку за 2017 рік, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №15236/26-15-33-16-11/3077420550 від 30 липня 2020 року.

При перевірці використано заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 07 березня 2017 року, надані до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у місті Києві та дані АІС «Податковий блок».

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з єдиного податку, визначених пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, а саме згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця №145638 від 03 листопада 2017 року на суму 22 606,62 грн. крайнім строком сплати зобов`язань було 19 листопада 2017 року, а фактична сплата такого зобов`язання відбулась 20 листопада 2017 року, тобто із затримкою сплати на 1 день.

10 вересня 2020 року позивачем надіслано податковому органу заперечення на акт перевірки.

Однак, 14 вересня 2020 року на підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0004784205, яким до ОСОБА_1 за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов`язання з єдиного податку на суму 22 606,60 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % в сумі 2 260,66 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення останнє рішенням Державної податкової служби України від 09 грудня 2020 року №34663/6/990006020406 залишене без змін.

Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до баз даних податкового органу, ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДПС у місті Києві як фізична особа-підприємець та у період з 01 квітня 2017 року по 08 травня 2019 року застосовував спрощену систему оподаткування 3 група, 5 % від обсягу доходу.

Так, позивачем подано декларацію платника за три квартали 2017 року №145638 від 03 листопада 2017 року, в якій визначена сума податкових зобов`язань, що підлягала сплаті до бюджету в розмірі 22 606,62 грн. з граничним терміном сплати 19 листопада 2017 року.

Як уже зазначалось вище, граничним терміном сплати податкових зобов`язань в розмірі 22 606,62 грн. за три квартали 2017 року було 19 листопада 2017 року, яке припало на вихідний день.

Наявними матеріалами справи та актом перевірки підтверджується, а відповідачем не заперечується, що сплата податкових зобов`язань у розмірі 22 606,62 грн. позивачем здійснена 20 листопада 2017 року, тобто першого наступного робочого дня.

Позиція податкового органу в межах спірних правовідносин зводиться до того, що граничні терміни сплати єдиного податку у 2017 році не переносилися, якщо останній день строку їх сплати припадає на вихідний або святковий день.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (тут і надалі Податковий кодекс України в редакції станом на дату існування спірних правовідносин).

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку врегульований статтей 295 Податкового кодексу України.

Так, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (пункт 300.1 статті 300 Податкового кодексу України).

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20 статті 49 Податкового кодексу України).

Зазначена норма кореспондується з підпунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, згідно з якою суми податку перераховуються до бюджету платниками єдиного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить застережень щодо строку сплати податку у разі якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Водночас, в Європейській конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16 травня 1972 року, підписаній державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін "diesadquem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Згідно з пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, судом вбачається та відповідачем не заперечується, що суму податкового зобов`язання з єдиного податку за три квартали 2017 року в розмірі 22 606,62 грн. з граничним терміном сплати до 19 листопада 2017 року позивач сплатив 20 листопада 2017 року, оскільки останній день строку припав на вихідний день (19 листопада 2017 року - неділя).

З урахуванням наведеного в сукупності та взаємозв`язку вищенаведених норм чинного законодавства з фактичними обставинами справи, суд вважає безпідставними твердження податкового органу про допущення позивачем порушення правил сплати (перерахування) податку та, як наслідок, відсутність підстав для притягнення до відповідної відповідальності за це.

Аналогічна правова позиція щодо можливості сплати узгодженого податкового зобов`язання наступного робочого дня, що наступив за граничним днем сплати податку, що припав на вихідний або святковий день викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2019 року в справі №809/1577/17, від 07 серпня 2018 року в справі №804/7113/16.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу та наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно тверджень позивача про неврахування його заперечень на акт перевірки при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд враховує наступне.

Так, за результатами перевірки складено акт камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку №15236/26-15-05-07-01/3077420550 від 30 липня 2020 року, який вручено позивачу 31 серпня 2020 року.

Заперечення на акт перевірки позивачем подано 10 вересня 2020 року та надійшли вони до Головного управління ДПС у місті Києві 14 вересня 2020 року, тобто в день прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що листом від 23 вересня 2020 року №45517/ФОП/26-15-35-06-27 надіслано ОСОБА_1 рішення про результати розгляду заперечень на акт камеральної перевірки від 30 липня 2020 року за №15236/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 «Щодо своєчасності сплати до бюджету єдиного податку за 2017 рік», в якому міститься висновок, що притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання по єдиному податку за три квартали 2017 року є правомірним та штрафні санкції по єдиному податку в сумі 2 260,66 грн. підлягають застосуванню.

Тобто, матеріали справи свідчать, що подані позивачем заперечення на акт перевірки розглянуті у строк, визначений законодавством, однак доводи позивача як платника податків не взяті до уваги, що не є обов`язком контролюючого органу.

В частині тверджень позивача стосовно того, що розрахунок до спірного податкового повідомлення-рішення містить РНОКПП іншої особи, а не позивача, суд зазначає, що дійсно має місце описка (помилка), допущена з боку податкового органу, яка однак не впливає на розмір застосованих до позивача штрафних санкцій та існування спірних правовідносин. Відтак, доводи в даній частині суд не приймає до уваги, як такі, що на суть вирішення спору не впливають.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позиції позивача та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не підтверджено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, тобто не виконано покладений на нього обов`язок доказування.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 14 вересня 2020 року №0004784205.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позиції позивача та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не підтверджено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, тобто не виконано покладений на нього обов`язок доказування.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 14 вересня 2020 року №0004784205.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук