Постанова № 10356340, 06.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2258/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представника прокуратури Полтавської області Савченка В.А.,

представника Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Борисової Н.М.,

представника відповідача Фатка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора Решетилівського району Полтавської області, в інтересах держави в особі Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областідо Полтавської філії відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк"про стягнення суми коштів, пені та штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2010 року прокурор Решетилівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі МДПІ), в інтересах держави в особі Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі МДПІ)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської філії відкритого акціонерного товариства (надалі ПФ ВАТ) "Інноваційно-промисловий банк"про стягнення суми коштів, пені та штрафних санкцій.

Мотивуючи свої вимоги прокурор вказує, що 13.04.2009 р. фізичною особою ОСОБА_4 в рахунок погашення належного до сплати податку з доходів з фізичних осіб, отриманих ним в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., до ПФ ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" було подано платіжне доручення №1 на перерахування 495 000 грн. зі свого рахунку на рахунок місцевого бюджету Решетилівської сільської ради з призначенням платежу "Сплата прибуткового податку за 2008 р.". Проте, доручення платника податку банком не виконано, сума коштів не перерахована до місцевого бюджету по теперішній час. У зв'язку з цим прокурор просить суд стягнути з ПФ ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" у примусовому порядку кошти в сумі 787 745,71 грн., у тому числі 495 000 грн. податкового боргу ОСОБА_4, 247 500 грн. штрафної санкції та 45 245,71 грн. пені за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, розрахованих станом на 12.05.2010 р.

В судовому засіданні прокурор та представник Полтавської МДПІ підтримали позовні вимоги, просили такі задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги в частині суми боргу у розмірі 495 000 грн. визнав, зазначив, що банк виконає доручення платника податку як тільки на рахунку зявляться кошти. В частині вимог щодо стягнення штрафу та пені проти позову заперечував, посилаючись на ту обставину, що з 10.09.2009 р. у ПФ ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" призначено тимчасову адміністрацію, яка здійснюється до теперішнього часу, а з 11.09.2009 р. з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку Національним банком України уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці по 10.12.2009 р.

Ухвалою суду від 06.07.2010 р. провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з ПФ ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" суми податкового боргу фізичної особи ОСОБА_4 у розмірі 495 000 грн. закрито.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

13.04.2009 р. фізичною особою ОСОБА_4 до ПФ ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" було подано платіжне доручення №1 на перерахування 495 000 грн. на рахунок місцевого бюджету Решетилівської сільської ради з призначенням платежу "Сплата прибуткового податку за 2008 р.". Проте, доручення платника податку банком не виконано, сума коштів не перерахована до місцевого бюджету по теперішній час. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Станом на 01.06.2009 р. за фізичною особою ОСОБА_4 утворився податковий борг зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 495 000 грн., у зв'язку з чим 03.06.2009 р. відділом погашення прострочених податкових зобовязань Полтавської МДПІ була сформована перша податкова вимога №824/10-24/022, яка вручена ОСОБА_4 особисто 04.06.2009 р. 06.07.2009 р. сформована друга податкова вимога №922/10-24/022, яку боржник отримувати відмовився.

Заявляючи вимогу про стягнення штрафних санкцій та пені з відповідача ПФ ВАТ "Інноваційно-промисловий банк", прокурор стверджує, що з днем подання платником податків платіжного доручення до банку Закон України від 21.12.2000 р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі Закон №2181-ІІІ) пов'язує настання моменту погашення (сплати) податкового боргу платником податків, оскільки платник не має можливості виконати свій конституційний обовязок зі сплати податків оминувши банк. Але подаючи платіжне доручення, особа втрачає контроль над коштами та не може вплинути на їх зарахування за призначенням платежу. Натомість, зазначений обовязок покладається на установу банку. Таким чином, всі вимоги про сплату штрафних санкцій податковий орган має адресувати саме банку.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Отже, вимога клієнта про перерахування його коштів для банку є обов'язковою, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п.8.2 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Звідси перерахування та зарахування коштів згідно платіжного доручення №1 від 13.04.2009 р. мало відбутися в день його надходження до банку або не пізніше наступного робочого дня з відповідною відміткою на платіжному дорученні: одержано банком, дата, підпис та проведено банком, дата і підпис.

За приписами п.32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Нормою статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" встановлено, що відмова банку в прийнятті розрахункового документа до виконання може настати з причин невідповідності його вимогам цієї ж норми.

Проте, платіжне доручення №1 банком, із причин зазначених у статті 22 (пп.22.6, 22.7) вищезазначеного Закону, платнику не поверталося.

В порушення вимог статті 1066, ч.3 статті 1068 Цивільного кодексу України, пп.22.6, 22.7 статті 22, п.32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" відповідачем (банком) не було виконано платіжне доручення клієнта щодо перерахування коштів на суму 495 000 грн. з його поточного рахунку на рахунок місцевого бюджету Решетилівської селищної ради, що не заперечується і представником банку.

Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 статті 16 Закону №2181-ІІІ за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з приписами п.п.16.5.3 п.16.5 статті 16 Закону №2181-ІІІ до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом:

- за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку;

- за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;

- фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

За несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів (п.13 статті 11 Закону України від 04.12.1990 р. №509-XII "Про державну податкову службу в Україні").

З матеріалів справи судом встановлено, що з 01.06.2009 р. внаслідок невиконання банком платіжного доручення ОСОБА_4 утворився податковий борг у розмірі 495 000 грн. Постановою Правління Національного банку України від 10.09.2009 р. №543 у Відкритому акціонерному товаристві "Інноваційно-промисловий банк" призначена тимчасова адміністрація строком на один рік з 11.09.2009 р. до 10.09.2010 р. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 11.09.2009 р. до 10.12.2009 р.

З урахуванням періоду введення мораторію Решетилівським відділенням Полтавської МДПІ станом на 12.05.2010 р. було здійснено розрахунок штрафних санкцій за період з 01.06.2009 р., розмір яких визначено у відповідності до вимог пп.17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ на рівні 50% суми боргу, що в даному випадку становить 247 500 грн.

Стосовно визначення розміру пені представник позивача, заперечуючи проти доводів позовної заяви, вказував про зупинення власних видаткових операцій в системі електронних платежів та посилався на приписи статті 58 Закону України від 07.12.2000 р. №2121-III "Про банки і банківську діяльність", згідно якої банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Разом з тим, факт зупинення власних видаткових операцій в системі електронних платежів представник банку документально не підтвердив. Наданий в судовому засіданні в якості доказу лист електронної пошти від 11.12.2009 р. №07-224/13569 судом оцінюється критично, оскільки такий не містить належних реквізитів (підпис скріплений печаткою).

Таким чином, взяті податковим органом періоди з 01.06.2009 р. по 10.09.2009 р. (пеня 19724,05 грн.) та з 11.12.2009 р. по 12.05.2010 р. (пеня 25521,66 грн.) для обчислення розміру пені на загальну суму 45 245,71 грн. визнаються судом такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Належних доказів оплати заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми коштів за штрафними санкціями і пені у розмірі 292 745,71 грн.

У відповідності з вимогами ч.4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтями 22, 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статтями 1066, 1068 Цивільного кодексу України, статтями 9, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов прокурора Решетилівського району Полтавської областів інтересах держави в особі Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області до Полтавської філії відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк"про стягнення суми коштів, пені та штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з Полтавської філії відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (вул. Козака, 2-а, м. Полтава, код 35698234) на користь держави до місцевого бюджету Решетилівської селищної ради Полтавської області (р/р 33214800700423, ГУДК в Полтавській області, код банку 831019) кошти в сумі 292 745,71 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення державного мита відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2010 року.

СуддяЄ.Б. Супрун