Рішення № 103561772, 17.02.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р. м. РівнеСправа № 918/867/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Сарненської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про: визнання недійсним договору

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: І.Бриж;

від відповідача: О.Мельник;

ОПИС СПОРУ

Сарненська міська рада звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсним договору №480009304 від 07.08.2020 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у травні 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на адресу Сарненської міської ради надіслано претензію про погашення заборгованості по оплаті за спожиту енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу №480009304.

Під час розгляду даної претензії встановлено, що вищевказаний договір (як оригінал так і копія) в Сарненській міській раді відсутні.

24 травня 2021 року Сарненська міська рада звернулась до відповідача з листом №02/16-993 з проханням надати копію договору про постачання електричної енергії споживачу №480009304, однак до 11 червня 2021 року зазначений вище договір надані не були.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" листом від 15 червня 2021 року до Сарненської міської ради направлено копію договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №480009304 від 07 серпня 2020 року.

Як стверджує позивач, за результатами вивчення отриманих копії договору №480009304 від 07 серпня 2020 року та додатків до нього було встановлено наступне: на четвертій сторінці вказаного договору в графі "Споживач Сарненська міська рада" наявний підпис, але не зазначено прізвища посадової особи, якій належить даний підпис; в договорі про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством в додатку №2 до цього договору відсутній підпис посадової особи та печатка Сарненської міської ради; в комерційній пропозиції в додатку № 3 до зазначеного договору в графі "Споживач Сарненська міська рада" наявний підпис, але не зазначено прізвища посадової особи, якій належить даний підпис, тобто цей договір та додатки до нього, підписані невстановленою особою; на момент підписання невстановленою особою цього договору, тобто станом на 07 серпня 2020 року, трансформаторні підстанції не перебували на балансі та у власності позивача.

Крім того, на першій сторінці цього договору у графі "Сарненська міська рада в особі" наявний рукописний текст "міського голови Усик Світлани Борисівни", проте, міський голова Усик Світлана Борисівна на момент підписання цього договору перебувала у відпустці, і не могла брати участь у його підписанні, що підтверджується розпорядженням міського голови.

Сарненська міська рада вважає, що вказаний договір підписаний невстановленою особою, містить ознаки підробки, про що було подано заяву до Сарненського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

Також зазначений вище договір підлягає визнанню недійсним з підстави не відповідності вимогам чинного законодавства.

Згідно з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлю електроенергії необхідно було здійснити на відкритому ринку шляхом відкритих торгів, якщо очікувана вартість електроенергії дорівнювала або перевищувала 200 тис. грн., або провести спрощену закупівлю, якщо очікувана вартість електроенергії дорівнювала або перевищувала 50 тис. грн., однак, цього не було.

У своєму відзиві на позові відповідач вказує, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії, відтак на переконання відповідача між сторонами досягнуто письмової згоди щодо укладення договору, про що свідчить відповідна підписана заява-приєднання.

Крім того судовим рішенням у справі №918/551/21 стверджено споживання позивачем електричної енергії.

Щодо укладення договору без проведення тендеру відповідач вказує, що умовами договору не визначено конкретної ціни договору та конкретного обсягу закупівлі, виходячи з якого можна визначати таку ціну, відтак в даному випадку на сторін не поширюється та не є обов`язковим проведення конкурентної процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16 листопада 2021 року.

10 листопада 2021 року відповідачем подано відзив на позов.

12 листопада 2021 року відповідачем подано заяву про долучення до матеріалів справи оригіналу договору №480009304 від 07 серпня 2020 року та додатків.

16 листопада 2021 року позивачем подано клопотання про проведення у справі електротехнічної експертизи, на вирішення якої поставити питання про те, чи споживалась електрична енергія за об`єктами що зазначені в клопотанні та яких обсягах.

16 листопада 2021 року позивачем подано клопотання про проведення у справі технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання чи вносились зміни та доповнення до змісту додатка №1 до договору про постачання електричної енергії.

16 листопада 2021 року позивачем подано клопотання про проведення у справі почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання кому належить підпис у договорі від імені споживача.

16 листопада 2021 року позивачем подано клопотання про виклик свідків для допиту.

Згідно з правилами статті 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Згідно з положеннями статті 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються зокрема обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Таким чином суд звертає увагу позивача, що процесуальним законом встановлено що свідок викликається для допиту, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту.

Водночас матеріали справи не містять поданих заяв свідків, оформлених у відповідності до вимог статті 88 ГПК України, відтак в задоволенні клопотання про виклик свідків для допиту слід відмовити.

В судовому засіданні 16 листопада 2021 року оголошено перерву до 02 грудня 2021 року.

17 листопада 2021 року позивачем подано відповідь на відзив на позов.

02 грудня 2021 року позивачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання кому належить підпис у спірному договорі вчинений від імені споживача.

02 грудня 2021 року позивачем подано клопотання про проведення у справі електротехнічної експертизи, на вирішення якої поставити питання про те, чи споживалась електрична енергія за об`єктами що зазначені в клопотанні та яких обсягах.

02 грудня 2021 року позивачем подано клопотання про проведення у справі електротехнічної експертизи, на вирішення якої поставити питання проте, чи вносились зміни та доповнення до змісту додатка №1 до договору про постачання електричної енергії.

01 грудня 2021 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

02 грудня 2021 року відповідачем подано заперечення проти призначення у справі судових експертиз.

Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, сторін повідомлено що наступне судове засідання відбудеться 23 грудня 2021 року.

23 грудня 2021 року відповідачем подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року підготовче засідання відкладено на 11 січня 2022 року.

Ухвалою суду від 11 січня 2022 року підготовче зсідання відкладено на 18 січня 2022 року.

Щодо поданих позивачем 16 листопада 2021 року та 02 грудня 2021 року клопотань про призначення у справі судових експертиз суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями статті 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Зазначена правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В той же час недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У свою чергу судом встановлено, що матеріали справи містять достатньо доказів для повної, об`єктивної, всесторонньої перевірки доводів сторін, оцінка яким буде надана судом під час розгляду справи по суті.

На переконання суду, в даному випадку, зважаючи на характер спірних правовідносин, наявні докази, предмет спору, суд не вбачає підстав для призначення та проведення у справі заявлених судових експертиз, у зв`язку з чим в задоволенні вказаних клопотань суд відмовляє.

Ухвалою суду від 18 січня 2022 року закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 20 січня 2022 року.

Ухвалою суду від 20 січня 2022 року розгляд справи відкладено на 17 лютого 2022 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 жовтня 2021 року у справі №918/551/21, яке залишене без змін постановою ПЗАГС від 09 лютого 2022 року встановлено наступне:

"07.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Сарненською міською радою укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №480009304 (далі договір) /т. 1 а.с. 7-8/.

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього договору.

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).

У п. 13.1 договору зазначено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

З заяви-приєднання вбачається, що Сарненська міська рада приєдналась до комерційної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" № 1.02./2-РОЕК /т. 1 а.с. 9/.

У додатку до заяви приєднання № 1 визначені об`єкти, їх адреси та ЕІС коди точок комерційного обліку, зокрема, КТП-602 та КТП-628 /т. 1 а.с. 10/

Додатком №3 до договору №480009304 є комерційна пропозиція №1.03./2-РОЕК для бюджетних установ незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВТ /т. 1, а.с. 12/.

Відповідно до п. 1 комерційної пропозиції ціна постачання електричної енергії здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електроенергію, затвердженими НКРЕКП, включають, в тому числі витрати на розподіл електричної енергії. Ціни (тариф) на електричну енергію розміщуються не пізніше ніж за 20 днів до початку застосування ціни на офіційному веб-сайті ТОВ "РОЕК" www.energozbut.rv.ua у засобах масової інформації, на інформаційних стендах центрах обслуговування споживачів ТОВ "РОЕК".

У відповідності до п. 9 комерційної пропозиції договір укладається шляхом приєднання до умов договору шляхом оплати рахунка та/або акту прийняття-передавання за електричну енергію, отриманого від постачальника універсальних послуг, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка та/або акту приймання-передавання за електричну енергію постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору, поширює свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами до його укладення з 07.08.2020 (згідно ч.3 ст.631 ЦК України), діє до повного використання коштів, передбачених затвердженими кошторисами на відповідний рік, та укладається на строк до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Даний договір, відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», може бути продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20% суми визначеної у цьому договорі".

Суд відзначає, що обставини наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості з Сарненської міської ради на користь ТОВ "РОЕК" заборгованості не є предметом даного спору, водночас обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанції в розумінні статті 75 ГПК України є такими, що не підлягають доказуванню при розгляді даного спору.

Як слідує з матеріалів справи 11 травня 2021 року відповідач направив позивачу претензію про оплату заборгованості за отриману електричну енергію в сумі 755 790,00 грн., яка виникла за договором №480009304.

У відповідь на вказаний лист, Сарненська міська рада просила надати відповідний договір та додатки до нього, оскільки такий договір відсутній у міської ради.

11 червня 2021 року Сарненська міська рада направила ТОВ "РОЕК" лист №02/16-1136 від 11 червня 2021 року про відхилення претензії на суму 755 790,00 грн. Вказаний лист аргументований тим, що договір на який посилався відповідач відсутній у позивача, крім того відповідача повідомлено що трансформаторні підстанції, по яких виникла заборгованість не перебувають на балансі міської ради.

15 червня 2021 року ТОВ "РОЕК" направлено Сарненській міській раді лист №266/0 від 15.06.2021 року, за яким товариство направило копії договору №480009304 з додатками на 7 аркушах, а також копію листа №1943 від 31 травня 2021 року.

01 липня 2021 року позивач направив відповідачу лист №02/16-1262 від 01.07.2021 року в якому зазначив, що у випадку укладення договору замовнику необхідно було б здійснити закупівлю шляхом відкритих торгів. Натомість у річний план закупівель Сарненської міської ради не внесено змін, що стосувалися договору №480009304 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, також на веб-порталі ProZorro відсутні: повідомлення про намір укласти вищезазначений договір, договір про закупівлю електричної енергії чи про постачання електричної енергії, звіт про результати проведення процедури закупівлі, повідомлення про внесення змін до договору (за наявності таких), звіт про виконання договору.

У зв`язку з вищезазначеним позивач просить суд визнати недійсним договір №480009304 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 07 серпня 2020 року оскільки вказаний договір: підписано невстановленою особою; зміст правочину не відповідає волі його сторони; Сарненська міська рада не отримувала пропозицію щодо укладення такого договору; договір не відповідає вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору №480009304 від 07 серпня 2020 року позивач зокрема вказує, що зазначений вище договір підлягає визнанню недійсним з підстави не відповідності вимогам чинного законодавства, оскільки згідно з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлю електроенергії необхідно було здійснити на відкритому ринку шляхом відкритих торгів, якщо очікувана вартість електроенергії дорівнювала або перевищувала 200 тис. грн., або провести спрощену закупівлю, якщо очікувана вартість електроенергії дорівнювала або перевищувала 50 тис. грн., однак, цього не було.

Судом з`ясовано, що на веб-порталі ProZorro відсутні будь які дані щодо спірного правочину, в тому числі: повідомлення про намір укласти вищезазначений договір, договір про закупівлю електричної енергії, звіт про результати проведення процедури закупівлі тощо.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини за своїм змістом стосуються обставин укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №480009304 від 07 серпня 2020 року, позивач вважає, що вказаний договір підлягає до визнання недійсним з огляду на доводи, висвітлені у позові, водночас відповідач вважає доводи позивача безпідставними, на переконання відповідача договір є укладеним, що в тому числі стверджено відповідним судовим рішенням, за яким стягнуто заборгованість за вказаним договором.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статтей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з положеннями частин 2-3 статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до положень статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (стаття 642 ЦК України).

За приписами статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з нормами статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Суд звертає увага на те, що за результатами розгляду спору у справі №918/551/21 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що: "рахунки-фактури, акти приймання-передачі електроенергії та лист ПрАТ "Рівнеобленерго", у своїй сукупності в повній мірі підтверджують факт постачання позивачем відповідачу електричної енергії відповідно до умов договору про постачання електричної енергії №480009304 від 07.08.2020 року, що у свою чергу свідчить про виникнення у апелянта обов`язку по виконанню умов договору в частині оплати поставленого товару. Тому доводи відповідача щодо недоведеності позивачем факту постачання відповідачу електричної енергії та обсягів спожитої ним електричної енергії є необґрунтованими.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати заборгованості за договором №480009304 від 07.08.2020, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати за договором.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що розбіжності в номерах комерційної пропозиції, що вказані в заяві-приєднання (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії) та комерційній пропозиції (додаток 3 до договору про постачання електричної енергії), не дають можливості встановити справжній номер комерційної пропозиції, оскільки такі розбіжності носять суто технічний характер. Водночас із заяви приєднання та комерційної пропозиції вбачається, що вони обидві є додатками до одного і того ж договору №480009304 від 07.08.2020, що у своїй сукупності свідчить про те, що Сарненська міська рада погодила умови саме комерційної пропозиції №1.03./2-РОЕК".

На стадії підготовчого провадження відповідачем подано оригінал договору №480009304 від 07 серпня 2020 року, заяву приєднання від 07 серпня 2020 року, додаток №1 до заяви - приєднання, комерційна пропозиція №1.03/2-ґРОЕК від 07 серпня 2020 року, які містять підпис та відтиск печатки як зі сторони постачальника так і зі сторони споживача, при цьому відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення експертизи справі щодо підписанта договору та додатків зі сторони споживача суд відзначає наступне.

Відповідно до правових висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі №918/780/18, підписання правочину директором позивача підтверджується наявністю на спірному договорі відтисків печаток позивача, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Дійшовши висновку про наявність на оскаржуваному договорі печатки товариства та враховуючи той факт, що позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд робить висновок про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача.

Водночас, відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними, і водночас такі правочини можуть бути визнані недійсними.

Згідно з приписами пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі", до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Сарненська міська рада є органом місцевого самоврядування, що відображено у відомостях державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з умовами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Суд зауважує, що Сарненська міська рада є замовником в розумінні положень Закону України "Про публічні закупівлі".

До спірних правовідносин норми матеріального права мають бути застосовані з урахуванням Закону України "Про публічні закупівлі", яким установлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Суд зауважує, що застосовує норми Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції станом на дату договору (07.08.2020), а саме редакцію від 17.07.2020.

Згідно з приписами частини 10 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів/спрощених закупівель або застосування цього Закону, зокрема положень частини третьої статті 10 цього Закону.

Згідно з вимогами пункту 3 Порядку визначення предмета закупівлі (затверджено Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 15 квітня 2020 року № 708), предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 21 і 34 частини першої статті 1 Закону та за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.

Згідно з визначеннями пункту 34 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", товари - продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про публічні закупівлі" планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель (далі - річний план). Річний план та зміни до нього безоплатно оприлюднюються замовником в електронній системі закупівель протягом п`яти робочих днів з дня затвердження річного плану та змін до нього. Закупівля здійснюється відповідно до річного плану.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками (частина 1 статті 35 Закону).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" договір закупівлі є нікчемним у разі якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.

Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідно до пункту 47 частини 1 статті 2 БК України в редакції, чинній на момент укладення договору, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (пункти 6, 7 частини 1 статті 2 БК Уккраїни).

Бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Обсяг бюджетних зобов`язань, узятих бюджетною установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов`язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов`язаннями у поточному році. У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов`язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

Згідно з частиною 3 статі 48 БК України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість

Аналізуючи вище наведене суд приходить до висновку, що договір №480009304 від 07 серпня 2020 року що укладений між ТОВ "РОЕК" та Сарненською міською радою мав бути укладений відповідно до однієї з процедур визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Суд також зауважує, що аналогічний договір № 480002220/1 від 29.12.2021 року про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладений між ТОВ "РОЕК" та Сарненською міською радою укладено за результатами проведення публічної закупівлі, про що зокрема свідчать відкриті дані з сайту https://zakupki.prom.ua/ - офіційного учасника системи державних закупівель PROZORRO (адреса: https://zakupki.prom.ua/gov/tenders/UA-2021-12-16-021545-c).

Таким чином суд не встановив обставин укладення спірного договору за результатами проведення процедур закупівлі. Натомість судом встановлено відсутність проведення таких процедур щодо спірного договору.

Отже, за відсутності доказів укладення такого договору відповідно до процедури визначеної Законом України "Про публічні закупівлі", вказаний договір суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" та є нікчемним в силу закону.

За таких умов суд не приймає доводи відповідача щодо тих обставин, що дія частини 1 статі 3 Закону України "Про публічні закупівлі" не застосовується в даному випадку у зв`язку з тим, що вартість ціни договору не перевищувала розмір встановлений статтею 3 вказаного закону.

Так згідно умов договору, вказаний договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції (пункт 13.1. договору).

Згідно з положеннями пункту 9 комерційної пропозиції, договір укладається шляхом приєднання до умов договору шляхом оплати рахунка та або акту приймання - передачі, або фактичного споживання, або підписання заявки - приєднання та укладається на строк до 31 грудня 2021 року.

Згідно з нормами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з нормами статті 189 ГК України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Водночас, як вбачається з судового рішення у справі 918/551/21, відповідачем у даній справі заявлено до стягнення в межах справи №918/551/21 заборгованості з поставленої за період з серпня 2020 року по серпень 2021 року електроенергії на суму 848 386,56 грн., що значно перевищує розміри вартості закупівлі, визначені нормами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (вартість предмета закупівлі товару, послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень).

Суд зазначає, що закупівля Сарненською міською радою, як замовником в розумінні норм Закону України "Про публічні закупівлі" є правом відповідача, а не його обов`язком. Водночас обов`язком відповідача є проведення конкурентної закупівлі за правилами названого закону, забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері. Тому відповідач, як замовник закупівлі, має керуватись насамперед нормами цього закону.

А тому, суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність підстав для здійснення процедури закупівлі за спірним договором у порядку, що встановлений Законом України "Про публічні закупівлі", при цьому судом враховано, що спірний договір не відноситься до випадків, зазначених у частині 5 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас щодо заявлених позовних вимог суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (стаття 215 ЦК України, пункт 1 частина 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі").

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина 5 статті 216 ЦК України).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними (постанова Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №577/5321/17).

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16, від 12.12.2018р. у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018р. у справі № 905/2260/17.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У своїй постанові за результатами розгляду справи №918/551/21 апеляційний суд зазначив, що Сарненська міська рада не надала затвердженого річного плану закупівель та в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності/відсутності опублікування оголошення про проведення закупівлі в електронній системі закупівель.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", електронна система закупівель - інформаційно-телекомунікаційна система, яка має комплексну систему захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із Законом України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", що забезпечує проведення закупівель, створення, розміщення, оприлюднення, обмін інформацією і документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал Уповноваженого органу, авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами.

Водночас з огляду на характер заявлених позовних вимог, зважаючи на ті обставини що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався зокрема на ті обставини, що на веб-порталі ProZorro відсутні: повідомлення про намір укласти вищезазначений договір, договір про закупівлю електричної енергії чи про постачання електричної енергії, звіт про результати проведення процедури закупівлі, повідомлення про внесення змін до договору (за наявності таких), звіт про виконання договору, суд вважає за необхідне здійснити перевірку заявлених стороною у справі доводів, та дослідити наявність на веб-порталі "ProZorro - Офіційний майданчик" відомостей про здійснення процедури закупівлі за договором №480009304 від 07 серпня 2020 року у порядку передбаченому Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з регламентом Авторизований електронний майданчик "Держзакупівлі.Онлайн", авторизований електронний майданчик "Держзакупівлі.Онлайн" програмна продукція, як результат комп`ютерного програмування - авторизована Уповноваженим органом інформаційно-телекомунікаційна система "Електронний майданчик "Держзакупівлі.Онлайн", яка є частиною електронної системи закупівель та забезпечує реєстрацію осіб, автоматичне розміщення, отримання і передання інформації та документів під час проведення процедур закупівель, користування сервісами з автоматичним обміном інформацією, доступ до якого здійснюється за допомогою веб-сайту, розміщеного в мережі Інтернет за адресою: www.dzo.com.ua (Електронний майданчик).

За наслідками дослідження Авторизований електронний майданчик "Держзакупівлі.Онлайн" судом встановлено відсутність доказів, які свідчили б про те, що договір №480009304 від 07 серпня 2020 року було укладено у порядку передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі", при цьому такі обставини не заперечувались самим відповідачем, водночас на переконання відповідача правочин щодо закупівлі електричної енергії на в тому числі заявлену суму позовних вимог у справі №918/551/21 вимог не підпадає під вимоги частини 1 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", з чим суд не погоджується.

Разом з тим суд зауважує, що предметом розгляду у справі №918/551/21 було стягнення заборгованості за договором №480009304 від 07 серпня 2020 року. Водночас, згідно з положеннями частини 2 статті 215 ЦК України, визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. А отже не потребує доведення стороною нікчемності такого правочину та подання відповідних доказів на підтвердження його нікчемності.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що правочин - договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №480009304 від 07 серпня 2020 року у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" є нікчемним оскільки укладений без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.

Водночас суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним вказаного договору, оскільки, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний. Позовна вимога про визнання його недійсним або нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 270,00 грн. покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 24 лютого 2022 року.

Суддя А.Качур