Рішення № 103558605, 17.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 лютого 2022 року № 520/17593/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Д.С.,

представника позивача - Кубай Ю.М.,

представника відповідача - Корзіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №7829144-2416-2038 від 31.05.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 7547,37 грн. (за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №6310138800:12:056:0016, загальною площею 0,0786 га);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №7829146-2416-2038 від 31.05.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 14693,41 грн. (за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №6310138800:12:056:0017, загальною площею 0,1546 га).

В обґрунтування позову позивачем вказано, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 31.05.2021 №7829144-2416-2038 та №7829146-2416-2038 є протиправними та такими, що порушують права позивача, оскільки останніми визначено суму податкового зобов`язання за земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №6310138800:12:056:0016, загальною площею 0,0786 га та №6310138800:12:056:0017, загальною площею 0,1546 га відповідно, тоді як право власності на нежитлові будівлі, розташовані на вказаних земельних ділянках відійшло до інших осіб. Відтак, обов`язок позивача зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками з 2007 року по теперішній час відсутній. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві на позов вказав, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку були отримані податкові повідомлення-рішення:

- №7829144-2416-2038 від 31.05.2021, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 7547,37 грн. (за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №6310138800:12:056:0016, загальною площею 0,0786 га);

- №7829146-2416-2038 від 31.05.2021, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 14693,41грн. (за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №6310138800:12:056:0017, загальною площею 0,1546 га).

У позовній заяві позивачем вказано, що станом на 01.01.2021 він не був користувачем або власником земельних ділянок, землекористувачем, власником земельних часток (паїв) та/або власником нежилих приміщень (їх частин) у багатоквартирних жилих будинках, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові №6310138800:12:056:0016 та №6310138800:12:056:0017.

При цьому, зі змісту позовної заяви судом встановлено доводи позивача стосовно того, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25.11.2002 р. ОСОБА_1 було придбано у АТЗТ «Куряжський домобудівний комплекс» нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею згідно договору 237,4 кв.м. Реєстрацію права власності проведено 02.12.2002р. на паперових носіях.

Крім того, ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 15.09.2003 р. було придбано нежитлову будівлю у ПФ «Пори року» за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно договору 194,9 кв.м. Реєстрацію права власності проведено 23.10.2003 р. під реєстраційним номером електронного реєстру 1501901.

Відповідно до рішення 5 сесії Харківської міської ради V скликання від 27.09.2006 р. № 117/06 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів» між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладені договори оренди землі від 04.10.2007 р. 94076710070 та від 02.11.2007 р. № 940767100080 на право користування земельними ділянками, загальною площею 0,0988 га, для обслуговування існуючих кафе за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі яких на ОСОБА_1 з 04.10.2007 р. та з 02.11.2007 р. покладено обов`язок зі сплати орендної плати за землю.

Позивачем у позовній заяві вказано, що після отримання в оренду зазначених земельних ділянок, він здійснив відчуження об`єктів нерухомості, що належали йому на правах приватної власності та розташовувалися на цій ділянці.

Так, право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно договору 237,4 кв.м., перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 05.11.2007 р. приватним нотаріусом Милиця М.Л., ХМНО р. №1347, а право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно договору 194,9 кв.м., перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 05.11.2007 р. приватним нотаріусом Милиця М.Л., ХМНО р. №1345. В подальшому, починаючи з 24.03.2014 р., право приватної власності на зазначені об`єкти нерухомості були зареєстровані за ОСОБА_3 відповідно до договорів купівлі-продажу, укладених 29.03.2012 р.

Вказані обставини, на переконання позивача свідчать на користь того, що у нього відсутній обов`язок зі сплати орендної плати за вказані земельні ділянки.

Суд зазначає, що положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як передбачено п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу

Як передбачено приписами п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України платниками орендної плати є орендарі земельної ділянки.

Згідно із п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які надані в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

З аналізу вищевикладених норм діючого законодавства вбачається, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Водночас, суд зазначає, що право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Під час судового розгляду справи судом зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що між Харківською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 було укладено договори оренди землі від 04.10.2007 № 940767100070 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №6310138800:12:056:0016, загальною площею 0,0786 га та від 02.11.2007 № 940767100080 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 6310138800:12:056:0017, загальною площею 0,1546 га.

Згідно з інформацією, наданою Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, станом на 01.01.2021 ці договори є діючими.

Відповідно до вищезазначених договорів оренди землі та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 6310138800:12:056:0016 та 6310138800:12:056:0017 є ОСОБА_1 та інформація щодо припинення речового права відсутня.

Позивачем у позовній заяві вказано, що необхідним є існування залежності права користування земельною ділянкою (належить позивачу на праві користування, яке зареєстроване в Державному растрі речових прав на нерухоме майно) від права власності на будівлі, які розташовані на такій ділянці.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Абзацом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно, зокрема, право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягають державній реєстрації.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, з огляду на вищевикладене, слід дійти висновку про те, що процедури автоматичного припинення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості, нормами діючого законодавства не передбачено. Більше того, до виключення із земельного кадастру відомостей про колишнього власника (користувача) його речове право на землю зберігає статус зареєстрованого права. Таким чином, доки договір оренди, що є підставою для нарахування орендної плати, не буде розірвано (припинено) чи внесено зміни до нього позивач залишається зобов`язаним вносити визначену таким договором орендну плату.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2021 по справі № 400/1730/19 у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, податковий обов`язок щодо сплати орендної плати лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 6310138800:12:056:0016 та 6310138800:12:056:0017 відповідно до діючих договорів оренди землі від 04.10.2007 № 940767100070 та 02.11.2007 № 940767100080, зобов`язаний вносити орендну плату.

Суд зазначає, що посилання представника позивача у наданих до суд поясненнях на відмінну від вказаної судової практики Верховного Суду позицію не можуть бути враховані судом з огляду на обставини того, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 31.05.2021 року №7829144-2416-2038 та №7829146-2416-2038.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2022 року.

Суддя Мельников Р.В.