Рішення № 103557482, 24.02.2022, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1169/21

Провадження № 2/943/237/2022

24 лютого 2022 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Гута О.С.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні судуу м.Буську цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи: Красненської селищної ради Буського району Львівської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що його батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а/з №59, місце смерті м. Буськ. Він є спадкоємцем після смерті батька, згідно закону, а саме на земельну ділянку площею 0,11 га, яка була виділена йому на підставі рішення Красненської селищної ради від 07.11.1990 р. для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , за межами населеного пункту. За життя, батько не встиг завершити приватизацію вказаної ділянки, оскільки помер, хоча розпочав процедуру приватизації, що підтверджується наданим рішенням Красненської селищної ради. Після смерті батька, позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Буського нотаріального округу, приватним нотаріусом Дячик А.В. від 07.02.2019 року заведена спадкова справа № 22/2019. Однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, оскільки, приватизація вказаної земельної ділянки не завершена видачею правовстановлюючого документа власнику. Просить визнати за ним право на завершення приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Позивач позовні вимоги підтримав в повному об`ємі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, направили суду заяви, в якій просять слухати справу у їх відсутності, проти позову не заперечили.

Представник третьої особи: Буської міської ради Золочівського району Львівської області також подав лист з проханням справу слухати у їх відсутності.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Батько позивача, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а\з №59, місце смерті м.Буськ, місце реєстрації Виконавчий комітет Красненської селищної ради Буського району, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, а саме на земельну ділянку площею 0,11 га, яка була виділена йому на підставі рішення Красненської селищної ради Буського району Львівської області від 26.08.2010 р. для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Однак, за життя, ОСОБА_4 не встиг завершити приватизацію вказаних ділянок, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте розпочав процедуру приватизації, що підтверджується відповідними рішеннями Красненської селищної ради.

Як вбачається з рішення Красненської селищної ради від 26.08.2010 р. ОСОБА_4 погодили Буській РДА надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність площею 0,11 га, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 однак, не оформив у встановленому законом порядку права власності на означену земельну ділянку.

Останній розпочав, але не завершив процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок.

Після смерті батька, позивач звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Буського нотаріального округу, приватним нотаріусом Дячик А.В. заведено спадкову справу за № 22/2019, що підтверджується витягом №55029208 від 07.02.2019 року.

Оскільки, приватизація вказаних земельних ділянок не завершена видачею правовстановлюючого документа, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на такі.

Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок».

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:

«Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).»

Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Судом встановлено, що позивач фактично прийняла спадщину після смерті батька, вступила в управління та розпорядження спадковим майном.

Оскільки ОСОБА_1 за життя не набув права власності на спірну земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, позивач є спадкоємцем, яка у встановленому законом порядку, прийняла спадщину після смерті спадкодавця та набула права в порядку спадкування, а саме: право на завершення приватизації та право на здійснення реєстрації права власності з отриманням Витягу з Державного реєстру прав на своє ім`я.

Обставин, які б спростовували твердження позивача в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

З огляду на наведені положення закону, оскільки відповідач позовні вимоги визнає, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд переконаний, що є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 200, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1235,1268 ЦК України, суд

ухвалив :

позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_2 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Суддя: Б. М. Журибіда