Рішення № 103557248, 16.02.2022, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1323/21

2/215/468/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В. секретаря Бисової В.А.,

згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, вказавши його підставою те, що він з 10.11.1965 р. по 31.12.1966 р. працював гірничим майстром на підприємстві «Поштова скринька № 30», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком». 14.06.1966 р., близько 09-30, в блоці 414 гор. 390 по орту скреперування № 2, він перевіряв стан випускних дучок. Повертаючись з орту скреперування з першої лівої дучки, вилетівший кусок руди вдарив його по лівому стегну та по лівій нозі нижче колінного суглоба, внаслідок чого він отримав травму лівого тазо-стегнового суглоба і лівої ноги. Акт про нещасний випадок одразу не складався. Але, у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я, у 1993 р. він звернувся до керівництва ВО «Кривбасруда» з проханням розслідувати нещасний випадок та скласти акт. 22.11.1993 р. комісією з розслідування було складено акт про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким причини нещасного випадку недосконалість технологічного випуску руди. Висновком ВТЕК від 11.07.1995 йому вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв`язку з нещасним випадком та 3-я група інвалідності безстроково. Просить стягнути з відповідача на свою користь 200000 грн..

Ухвалою від 18.05.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14.02.2022 до суду надійшли «пояснення» по справі, в яких представник відповідача просив відмовити в позові, посилаючись на те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником шахти «Першотравнева» ДВО «Кривбасруда» та не може нести відповідальність перед позивачем за порушення його трудових прав. Вказав, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди, надані позивачем докази є лише документами, що підтверджують втрату професійної працездатності, і не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди позивачу. (а.с.78-95)

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 10.11.1965 по 31.12.1966 працював на підприємстві п/я №30, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.9-11).

Згідно з копією Акту про нещасний випадок від 22 листопада 1993 року, 14.06.1966 на шахті «Першотравнева» ПО «Кривбасруда»» з гірничим майстром ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого останній отримав забій лівого тазостегнового суглобу.

Причинами нещасного випадку зазначено: недосконалість технологічного випуску руди. (а.с. 15-16).

За наслідками нещасного випадку ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з 11.07.1995, безстроково, у зв`язку з каліцтвом від 14.06.1966, що підтверджується копією виписки з акту огляду ВТЕК від 11.07.1995 (а.с.16 зворот).

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним каліцтва при виконанні трудових обов`язків заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , в обґрунтування відшкодування моральної шкоди, саме з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», посилався на те, що виробниче об`єднання «Кривбасруда» було ліквідовано, а ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є їх правонаступником.

Суд вважає встановленим, що згідно з інформацією начальника архівного відділу ДП «Кривбасшахтозакриття» від 18.02.2021, підприємство п/я №30 01.01.1967 реорганізовано та ввійшло до складу рудоуправління №1 Східного гірничозбагачувального комбінату, яке 01.01.1968 перейменовано в РУ «Першотравневе» і передано в МЧМ УРСР та перейменоване у першотравневе рудоуправління тресту «Укрглавруда», яке 03.05.1973 перейменовано у виробниче об`єднання «Кривбасруда». В акті про нещасний випадок також зазначено, що він складений на ш. «Першотравнева» ВО «Кривбасруда» (а.с.14, 15-16)

Щодо посилань представника відповідача на те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем, суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

У частині першій статті 37 ЦК України, в редакції 1963 року, який був чинним на момент перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року, що був чинним на час перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні», ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5, було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

Згідно розподільного балансу станом на 01 липня 1998 року, до Криворізького державного гірничорудного управління Гідрозахист перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт Першотравневого рудоуправління, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда», а більша частина цих активів залишилася на балансі ВО «Кривбасруда».

Відповідно до пункту 1 наказу Мінпромполітики від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акціонерної компанії «Укррудпром» (далі ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено на Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром».

У пункті 3 згаданого наказу ДАК «Укррудпром» зазначено, що вказане дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року №290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»(далі - ВАТ «Кривбасзалізрудком»), яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 розділу «Загальні положення» Статуту ПАТ «Кривбасзалізрудком», що затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та пройшов державну реєстрацію 4 квітня 2011 року, ВАТ «Кривбасзалізрудком» змінив найменування на ПАТ «Кривбасзалізрудком», та є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків ВАТ «Кривбасзалізрудком».

Виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», перетворене на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром» та у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

Структурні одиниці виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», новостворені з 20 січня 1998 року, у тому числі шахти «Першторавнева-Дренажна» не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда» - шахт «Першторавнева-Дренажна» та «Гигант-Дренажна» - державного підприємства «Кривбасгідрозахист» відбулось вже після припинення трудових відносин позивача з виробничим об`єднанням «Кривбасруда», а розподільчим балансом від 01 липня 1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП «Кривбасгідрозахист» обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО «Кривбасруда».

Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі №212/3137/17-ц.

Враховуючи викладене суд вважає, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» є належним відповідачем у справі та повинно нести відповідальність за завдану позивачу моральну шкоду.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Зазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України №6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6500 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 32500грн., а максимальний - 1300000грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманого каліцтва, що потягло встановлення первинно та безстроково стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60% за трудовим каліцтвом, з встановленням 3 групи інвалідності, та вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 180000 гривень, оскільки саме цей розмір є розумним, виваженим і справедливим у ситуації позивача, а також не перевищує гранично допустимого розміру відшкодування такої шкоди.

Відповідно дост.141ЦПК Українисуд стягуєз відповідачана користьдержави судовийзбір всумі 1800гривень,від сплатиякого звільненопозивача при подачі позову.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 440-1 ЦК Української РСР, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ідентифікаційний код 00191307, місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ) 180000(стовісімдесят тисяч)гривень навідшкодування моральноїшкоди заподіяноїушкодженням здоров`япри виконаннітрудових обов`язків,без нарахуваннята утриманняподатку здоходів фізичнихосіб таінших зборіві платежів.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ідентифікаційний код 00191307, місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А) на користь держави судовий збір в розмірі 1800 грн..

Рішенняможе бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складений 25.02.2022.

Суддя: